ВІЙНА КОНСОЛІДУВАЛА ЗУСИЛЛЯ БАГАТЬОХ ЛЮДЕЙ
Часопис «Гомін волі» продовжує знайомити краян з депутатами Стрийської міської ради. Сьогодні про свою першу каденцію розповідатиме представниця фракції «Голос» Олеся ШАКАЛО-ОЛЬШАНЕЦЬКА (на фото). Депутатка має економічну освіту підкріплену магістратурою у Польщі за спеціальністю «Глобальний бізнес-менеджмент». Після навчання повернулася в Україну, щоб допомагати сімейному бізнесу, зокрема фермерському господарству СФГ «Повернення».
«На той момент коли мене запросили у партію «Голос», я не ставила собі за мету бути політикинею. Та, побувавши на кількох політичних зустрічах, мені сподобалася модель управління, яка є горизонтальною, а не вертикальною. Тобто, основний акцент і основна ставка робилася на людях, на командній роботі, рішення не приймалися одноосібно в Києві. Другий момент, що тут, на місці, підібралася команда молодих, амбітних, перспективних людей і я зрозуміла, що з такою командою можна починати щось змінювати», – розповідає Олеся.
- На початок депутатства ви були молодою мамою тримісячної дитини. Не важко було поєднувати?
- Дуже важко. Я стала частинкою потужної команди і мала відповідальність перед виборцями, тому перший рік депутатства відсотків шістдесят свого часу я приділяла цій роботі. Ініціатив і завзяття було понад край. Та, зрештою, вони й зараз є, от тільки війна призупинила реалізацію ідей. Я рада тому, що вдалося зробити. У моїх пріоритетах – освіта, ремонт доріг та спорт. На мою думку, якщо не приділяти належної уваги освіті, то ми не матимемо свідомого громадянського суспільства. А це те, що ми повинні формувати і починати слід ще з дошкільного віку. Наведу вислів японського скрипаля і педагога Сузукі: «Талант – це найвища форма розвитку здібності дитини, а вік до 6 років – період коли вирішується її доля». А ми зазвичай цей період недооцінюємо. Тому, маю на меті відкрити не типовий дошкільний навчальний заклад в нашій громаді. Це має бути установа Європейського взірця з найкращими новітніми світовими методиками, включаючи фінську й естонську модель навчання, яка б слугувала прикладом для інших комунальних закладів як за архітектурним стилем, так і за освітніми моделями. Дитина має рости і звикати до комфортних умов і правильної методики виховання. Створюватимемо цей тандем на наших теренах. В Україні є в м. Умані така модернова дитяча установа. Я її відвідувала і ми вже підписали з ними Меморандум про співпрацю. Вони готові навчати, передавати досвід. Чому варто з них брати приклад? Та тому, що в них є аграрний ліцей, який за три роки вийшов на друге місце в області за успішною здачею ЗНО. Це реальний вражаючий результат нових методик навчання.
- Що вдалося зробити задля реалізації цієї освітньої ідеї ?
- Насправді вдалося вже зробити чимало. Найбільше часу забрала підготовка відповідної документації. Робимо це на базі початкової школи с. Ярушичі, яка закрилася у зв’язку з нерентабельністю. Довелося починати з азів – генерального плану села, який зазвичай робиться роками, ми ж його реалізували за 4 місяці. Окрім того, затверджений детальний план території, розроблений технічний паспорт, ескізний проект. Землевпорядна, проектно-кошторисна документація вже на завершенні. Документація на саму будівлю теж знаходиться на завершальному етапі. Через війну ці всі процеси призупинилися. Загалом, півтора року часу забрала ця, свого роду, невидима, проте вкрай необхідна робота. Колеги з фракції часто допомагали вирішувати проблемні моменти, за що щиро їм вдячна. Загалом є підтримка депутатського корпусу й міського голови Олега Канівця. Заклад буде комунальним – до 30 осіб. Аналогів на наших теренах немає. Це будуть європейські умови перебування, виховання і навчання.
- Що Ви ініціювали у двох інших пріоритетних напрямках: дорогах та спорті?
- Розповідати про дороги в районі, думаю, не варто. Всі знають подекуди жахливі напрямки. Основна проблема у тім, що більшість доріг знаходиться на балансі Департаменту дорожнього господарства Львівської обласної державної адміністрації, тобто, це дороги загального значення. Тому кошти на їх ремонт та утриманні повинні виділятися з обласного бюджету. Максимум, що під силу місцевій казні – це розробка проектно-кошторисної документації. Наприклад, практично не проїзні 720 м дороги у с. Олексичі. Ініціювала капітальний ремонт цієї ділянки і в 2021 році було закладено 1,5 млн грн на реалізацію. На той момент не встигли освоїти кошти і вони перейшли на 2022 рік, та знову ж – війна все зупинила. З’явився один нюанс. Ця кошторисно-проектна документація вже потребує коригування, бо зросла вартість матеріалів. Є складний відрізок 1 км дороги в с. Лотатники. Вже були розмови в області, щоб також виділили кошти на її ремонт. Наголошую, у міський бюджет закладаються кошти на ремонт доріг тільки місцевого значення. По спорту – розробили та затвердили на сесії ради детальні плани територій під спортивні майданчики у с. Комарів та Ярушичі. Готуємо проектно-кошторисну та землевпорядну документацію. З реалізованого – в школі с. Олексичі поставили бруківку, паркан у Дашавському садочку.
- Законопроекти – це прерогатива народних депутатів. Та Ви вирішили змінити цей стереотип?
- Спробувала розібратися з одним законотворчим питанням, результат якого спрацював на користь громаді. Конституція України гарантує, що надра належать народу. Питання в тому, що об’єднанні територіальні громади при проведенні адміністративної реформи не можуть повноцінно виконувати покладені на них обов’язки при наповненні свого бюджету в основному за рахунок ПДФО в умовах занепаду промисловості та неефективної економіки. Виникає необхідність провести аудит по розподілу податків, зокрема податків за надра. Оскільки левова частина рентної плати за використання надр спрямовується в державний бюджет, частина – в обласний, в місцевому залишається 3-5% в залежності від виду надр. Тому мала за мету збільшити відсоток з податків на надра, який мав би спрямовуватися в місцеву казну. Мою ініціативу підтримали народні депутати України, зокрема Галина Васильченко і Ярослав Рущишин. Почали писати звернення у Державну податкову службу України, Міністерство фінансів України, у відповідні структури Львівської обласної державної адміністрації. З’ясувалося, що в бюджет нашої громади нічого не поступає, хоч 5% податку з надр, зокрема з видобутку мінеральної води мали б залишатися в громаді. Вивчивши питання, чому так відбувається, з’ясувалося, що податкова служба робила невірний розподіл податків і ті кошти, які мали б йти в нашу громаду, йшли в іншу. На встановлення справедливості мені довелося рік працювати, багато було листування, аналітики, щоб розібратися у схемі надходжень податків. Як результат, у нашу громаду тепер додатково щорічно поступатиме до 1 млн грн. Сплата податку відбувається щоквартально.
- Схоже, Олесю, Ви запам’ятаєтеся, як новаторка ще й тим, що організували депутатський вертеп цьогоріч. Депутати-колядники – це дуже сміливо. Як Вашу ідею сприйняли колеги з інших фракцій?
- Напередодні Різдва ця ідея народилася в нашій команді «Голосу». І я зголосилась її реалізувати. Загалом, мені подобається організовувати такі дійства. 11 депутатів виявили бажання взяти участь, що в результаті привело до неймовірних Різдвяних свят з незабутньою атмосферою. Як сказав наш перший заступник голови М. Дмитришин: «Це була фантастика».
- Як ролі розподіляли? Напевно, всі хотіли позитивні персонажі втілювати?
- Сценарій писала разом з мамою, а з вінчівками допоміг Ігор Борщик. Ролі розподіляли з огляду на темперамент і характер депутата. От на царя – Тарас Левицький зголосився сам. Вийшло так, що кожен десь грав частиночку себе. Виступили у кабінеті міського голови, на центральній площі, колядували колегам-депутатам, зокрема депутатам обласної ради та всім, хто запрошував. Зібрали близько 17 тисяч гривень. Першочергово говорили, що зібрані кошти підуть на благодійність, і так ми й зробили.
- Ви входите до міжфракційної депутатської групи «Рівні можливості», в яку минулого року об’єдналися депутатки Стрийської міської ради заради захисту гендерної рівності в громаді. Як оцінюєте жіночий потенціал?
- Її очолює моя колега з фракції «Голос» Євгенія Пристанюк. Ми провели кілька «круглих столів» в Стрию. Брали участь в обласних засіданнях. Обговорювали програму збалансованого бюджету стосовно чоловічої та жіночої половини, але це в процесі. Потенціал, звісно, у наших жінок потужний. Всі перспективні напрацювання попереду.
- Ви входите до комісії з питань архітектури, містобудування, будівництва, земельних відносин та охорони навколишнього природнього середовища. Це для вас велика відповідальність ?
- Досвіду політичного, депутатського у мене не було, взагалі я з іншої сфери людина, проте знаюся у земельних відносинах, бо працюю у сімейному фермерському господарстві, тому в комісії, яка розглядає і земельні питання мені не складно. Та довелося все одно багато вчитися, проходила курси в Інституті політичної освіти, щоб глибше вникнути у депутатську роботу. За рік часу набутий досвід допоміг краще зрозуміти всі процеси.
- Чи є пауза в роботі депутата у воєнний час?
- Частково є. Та робота продовжується. Всі проекти чекають на реалізацію, бо вимушено зупинилися. У січні-лютому якраз писала нові проекти для залучення інвестицій у дитячу установу с. Ярушичі, про яку я розповідала. Готовий проект на японську програму та обласний конкурс місцевих ініціатив. Загалом, у березні мали залучитися гіпотетично до 3-ох млн грн на реалізацію проекту дошкільної установи. Ось ця робота на паузі. Та всі наші депутатські комісії працюють, сесії проходять щомісяця. З початком війни енергію перенаправила на волонтерство. Перший місяць разом з сестрою організували збір продовольства, кілька фур з продуктами було відправлено в центральну Україну, Харків, Київ. Наше фермерське господарство долучається фінансово, зокрема закупляємо олію, паливо, допомагаємо купляти пікапи на передову. Окрім того, готували курячі тушонки, на які фірма «УЛАР» безкоштовно надала близько 6 тонн курятини. Родина Латиків погодилася безкоштовно її переробити у себе на «612 км», а вже тара, доставка була за нами. Робили також сосиски, ковбаси і відправляли на фронт. Допомагали й внутрішньо переміщеним особам різною гуманітарною допомогою. Війна дуже консолідувала зусилля багатьох людей. Також нещодавно була в Італії, м. Мантуя (регіон Ломбардії). Вдалося домовитися про співпрацю цього міста зі Стрийською ОТГ. Це промислово розвинуте місто, цікаві інноваційні підходи до роботи у мера, тобто, є чого повчитися. Була і в мерії Венеції. Тут також готові співпрацювати, допомагати.
- Продовжіть фразу: після війни я …
- Відсвяткую і закочу рукави та буду працювати ще з більшим завзяттям. Повернуся до всіх своїх ініціатив, бо повинна завершити те, що почала.
Розмовляла Наталія КАРПЕНКОВА.
Leave a Reply