У січні минуло 20 років від дня смерті глибоко поважаного і любленого у Стрию педагога, неперевершеного мандрівника і знавця Карпат Михайла Васильовича Стронціцького. Він народився 6 травня 1927 року в селі Мазярка Кам’янко-Бузького району Львівської області. Здобувши середню освіту, поступив на історичний факультет у Львівський державний університет ім. Івана Франка. Під час навчання в університеті в 1948 році побував в альпіністському таборі «Накра» (на території Грузії) і успішно виконав спортивну програму. Він здійснив сходження на кілька кавказьких вершин висотою понад 3000 м, а також пройшов перевалом Донгуз – Орун.
Через політичні переконання, а саме – відмову вступити в комсомол, Михайло разом з товаришами Зеновієм Матисякевичем (згодом науковцем, автором історичної книжки «Синевіцько-Вижнє» та інших видань з історії) та Романом Гладким був виключений з університету. Поновити навчання у вузі вдалося у 1954 році.
Після закінчення навчання Михайло Стронціцький прибув до Стрия. Деякий час працював у Стрийському краєзнавчому музеї. Згодом – у середній школі № 1.
Туризм і Карпати дуже захоплювали Михайла Стронціцького. З друзями Зеновієм Матисякевичем та Мирославом Бартковим здійснював походи Сколівщиною, на полонину Боржаву, Свидовець, Чорногору, Ґорґани. Залюбки брав участь у лижних походах по засніжених Сколівських Бескидах. Згодом до товариства приєдналися лікар Володимир Ольшанський з дружиною Іриною, вчитель середньої школи № 6 Володимир Фещак, художник Григорій Паламар, викладач Стрийського технікуму Микола Мисько.
Близько 30 років Михайло Васильович Стронціцький працював вчителем історії у Стрийській середній школі № 1. Любив своїх учнів, у часи тоталітарного режиму зумів захопити їх історією України і прагнув прилучити їх до мандрівництва. Зі своїми вихованцями він часто ходив у походи по Карпатах. Учитель був переконаний, що молодь багато не досягне, якщо буде пізнавати свій рідний край лише через вікно класу. Вважав мандрівки надзвичайно ефективними для здобуття глибоких знань, виховання та пізнання світу.
Багато вихованців Михайла Васильовича дуже полюбили історію, здобувши глибокі знання, стали натхненними мандрівниками, скелелазами та альпіністами. Він зумів прищепити любов до гірських мандрівок своїм трьом синам: Андрію, Мирону та Роману. Михайло Васильович залюбки консультував стрийських пластунів під час вибору маршрутів, був для них гарним супутником і провідником.
На початку дев’яностих років багато снаги і праці Михайло Васильович присвятив новоствореній Стрийській гімназії. Він також брав участь у формуванні експозиції музею Степана Бандери у с. Волі Задеревацькій.
Помер Михайло Васильович у віці неповних 76 років 10 січня 2003 року. Ще зранку розповідав своїй сім’ї про майбутні походи Сколівщиною, горами Гриняви на Гуцульщині. Але не судилось здійснитись цим задумам. Цього ж дня він раптово помер. В останню путь свого улюбленого вчителя і товариша провели чимало знайомих та учнів.
Підготувала заступниця
директора музею «Верховина» з наукової роботи
Зеновія ХАНАС.
Leave a Reply