Андрій Корчак народився 18 липня 1964 року у родині політв’язнів Богдана та Дарії Корчаків. Виховувався у релігійно-патріотичний сім’ї, яка проживала у Стрию. Загинув під час «Революції Гідності» у Маріїнському парку в Києві 18 лютого 2014 року. Указом Президента України Андрію Корчаку було присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно). Земляки присвоїли звання «Почесного стриянина».
18 липня у виставковій залі меморіального комплексу «Борцям за волю України» відбулося відкриття виставки «Історія однієї родини Героя України Андрія Корчака». Експозиція приурочена його Дню народження. Представлені експонати виставки розповідають історію боротьби за Україну трьох поколінь родини Корчаків-Боровиків: політв’язня отця Якова Боровика, політв’язнів Дарії та Богдана Корчаків, які виховали Героя Небесної Сотні Андрія Корчака.
Прем’єра виставки відбулася восени 2021 року у м. Львові й упродовж кількох місяців, до війни, виставка експонувалася у Львівському Музеї визвольної боротьби України. Її автор — старший науковий співробітник Львівського історичного музею Світлана Кочергіна. Велику допомогу у підборі матеріалів і родинних реліквій надали сестра і брат загиблого Героя Ольга Соломаха та Юрій Корчак. Вони ж мріяли про те, щоб у рідному Стрию показати цю експозицію. Їхню ініціативу підтримав директор Стрийського краєзнавчого музею «Верховина» Микола Закусов.
Поблагословив дійство о. Юрій, який після спільної молитви зазначив, що на прикладі однієї родини бачимо, як ворог українців не змінюється. «Маємо надихатися прикладом незламного духу ось таких родин, яких насправді багато в Україні. І доводити, що ми не переможні», – наголосив священнослужитель.
Як влучно зауважила Ольга Соломаха, на день народження до Андрія прийшло багато людей. Це друзі дитинства, ті, хто з ним вчився у школі та працював, ті, хто знав маму Дарію та батька Богдана, приїхали рідні Героїв Небесної Сотні Львівщини, міський голова Стрия Олег Канівець, представники духовенства та громадськості міста, наукові співробітники Львівського історичного музею та працівники департаменту з питань культури, національностей та релігій обласної військової адміністрації, який є співорганізатором заходу.
Олег Канівець у 2014 році був народним депутатом України і коли загинув Андрій Корчак взяв на себе місію організувати відправку з Києва до Стрия вбитого Героя. Згадав і про молитвенник, знайдений у кишені куртки, і вервечку, які були єдиною зброєю стриянина.
«Ми вчилися з Андрієм в одній школі. Зустрічалися під час революції неодноразово на Майдані. Ми не були приятелями, але завжди віталися, – зазначив Олег Канівець під час відкриття виставки. – Я знав його маму Дарію, яка була членкинею «Союзу українок». Це глибоко патріотична родина. Хочу подякувати усім, хто зібрав і організував таку виставку. Впевнений, що ви надихалися патріотичністю кожного з членів цієї родини різних поколінь. Дякую львів’янам, які дають можливість Стрийщині переглянути унікальні речі родини, яка заслуговує глибокої шани. Це хороший приклад для нас переглянути свої родинні зв’язки, спонукає вивчати не просто історію, а історію своєї родини крізь призму суспільних перетворень, одвічної боротьби з одним і тим же ворогом. Ми живемо у час випробування, час війни з росією, яка вже для цілого світу стала загрозою. Потрібно, щоб якомога більше людей ознайомилося з виставкою, яка дає зрозуміти, що українці незламні».
Заступниця керуючого справами Львівської обласної ради Мирослава Туркало акцентувала, що приклад Героїв Небесної Сотні мотивує до боротьби воїнів у боротьбі з російськими військами, які вторглися на українську землю.
«Спочатку була Небесна Сотня, тепер ми маємо тисячі вбитих патріотичних українців. Кожен із них сміливо боровся, бо виховувався мужнім і незламним. Бо такими були, є і будуть українці завжди. Завдяки великому внутрішньому духові, міцній вірі і кожній родині наша нація непереможна. Ця виставка засвідчує нашу велику вдячність і вічну пам’ять про кожного Героя, про його батьків, дідів та прадідів», – наголосила Мирослава Туркало.
За словами директора музею Миколи Закусова, експозицію у Стрию планували розмістити раніше і дуже символічно, що реалізували проект до дня народження земляка. До речі, виставка буде безкоштовною для відвідувачів. Та розміщено скриньку, в яку можна скласти пожертву для потреб ЗСУ.
Відтак пан Микола надав слово авторці виставки Світлані Кочергіній, яка сказала: «Коли я у 2018 році зустрілася з родиною Андрія і побачила раритетні речі, які вони зберігають, передаючи із покоління в покоління, то як історик, була дуже вражена. Деякий час довелося працювати в архівах, щоб зібрати більше історичних фактів. Ми хочемо показати усім родинам Героїв, що пам’ятаємо тих, хто боровся за Україну, ми вдячні і бережемо пам’ять про кожного. Було б добре, щоб у різних громадах були виставки та навіть музеї, в яких розповідалося б про цілі покоління українських патріотів».
З трепетом і хвилюванням говорила сестра Андрія Корчака Ольга Соломаха, згадуючи дідуся політв’язня, про долю мами і тата, які були запроторені до радянських тюрем, а у 2014 році брат продовжив їхню справу – боротьбу за незалежність України. Для виставки вирішила віддати найцінніші експонати.
«На виставці представлені сімейні реліквії: рушники, вишиті сорочки, молитовники нашого дідуся Якова Боровика, який був священиком. Представлена також унікальна книжка «Син України», видана у 1919 році. Її та іншу патріотичну літературу дідусь заховав в іконостасі церкви. Повернувшись із заслання, він відкрив цей сховок. Також тюремна сорочка, сумочка та футляр нашої мами, з якими вона перебувала в ув’язненні», – розповіла Ольга Соломаха. Вона також подарувала відвідувачам виставки автобіографічне видання своєї матері Дарії Корчак «Побачене і пережите».
Представниця департаменту культури Ольга Гошовська зауважила: «Ця виставка на часі попри всі сумніви, що війна, й нині інші пріоритети. Її варто показувати дітям, молоді. Якби ми не мали пам’яті, якби ми не мали того коріння, якби ми не живилися тими цілющими джерелам пам’яті, які дають велику силу і водночас народжують у нас ту лють і ненависть до ворога, ми б не згуртувалися так, щоб нарешті перемогти москалів. Вперше у Львові, відвідавши цю виставку, я пережила неймовірну емоцію. Я кілька днів ходила під враженнями. Це ж не банерна виставка, не копії світлин – це оригінали листів, написаних дрібним красивим почерком, це одяг у якому пані Дарія була у засланні, це прикраси, якісь інші дрібнички, завдяки яким вона і там залишалася жінкою. Я дякую Богу, що могла поцілувати руки цієї жінки, дякуймо Богу, що ми знаємо цю родину».
Старший науковий співробітник Львівського історичного музею Світлана Кочергіна на правах автора виставки провела ґрунтовну екскурсію, зробивши акценти на цікавих, маловідомих фактах з життя усієї родини, та Андрія Корчака зокрема.
«Вперше за всі роки музейної праці я в одній родині побачила таку кількість раритетних речей. Закликаю стриян зробити окремий музей цієї родини. Бо виставка не змогла все вмістити, а це варто уваги. Знайомлячись з цією шляхетною родиною, отримуємо урок, як треба шанувати і любити традиції, своїх дітей, свою родину. Бо з таких міцних патріотичний сімей має складатися наша держава Україна. З вірою у перемогу ознайомлюйтеся і надихайтеся раритетами цієї родини», – наголосила пані Світлана.
Слово мав товариш дитинства Андрія Корчака, громадський діяч Володимир Кам’янка, який після загибелі друга став опорою та ідейним натхненником для багатьох речей, пов’язаних з ім’ям Героя Небесної Сотні, Героя України Андрія Корчака. Це і меморіальна дошка на будівлі СЗШ №2, в якій вчився майданівець, і видання книги спогадів Дарії Корчак, це встановлення пам’ятника на могилі Героя та інших заходів із вшанування його пам’яті.
«Мені дуже бракує Андрія, пані Дарії й пана Богдана. Андрій гарно вчився, був спортсменом і завжди скромний та аскетичний. У критичний час для України він проявив свій сталевий дух та патріотизм й до останнього його зброєю залишалося Боже слово і віра у перемогу. Він не міг злитися з натовпом і бути не помітним, бо закладені з дитинства паростки любові до усього українського й прагнення жити у вільній та незалежній державі вели його на боротьбу проти зла і насильства. Ми маємо шанувати героїв і не забувати, що вони власним життя заплатили за те, щоб ми жили у Богом даній нам Україні», – зазначив пан Володимир.
На завершення своїми спогадами про родину поділилися заступниця директора краєзнавчого музею «Верховина» Зеновія Ханас та Почесна голова організації «Союз українок Стрийщини», Почесна стриянка Любов Камінська. Товариш дитинства, сусід, майданівець Зеновій Медюх розповів про традицію 12 липня, на свято «Петра і Павла» приходити на могилу друзів, яких вже немає серед живих, але які продовжують жити в серці та спогадах.
«Як я міг прийти на день народження Андрія без подарунка? Звісно подарунок є. Це пісня, яка сподобається колезі», – сказав Зеновій. І забриніла у його руках гітара, а проникливі слова нової композиції зворушили перших відвідувачів виставки. А ще присутні попросили заграти «Червону калину, щоб усім разом музичним акордом поставити крапку першого дня виставки у рідному Стрию.
Війна вчить нас радіти будь-якій нагоді зустрітися з друзями, знайомими. Спілкування, обмін думками, енергією – це те, що допомагає «не розклеїтися» і продовжувати працювати, допомагати, хто чим може. Після смаком виставки для мене став вислів письменника, режисера, драматурга, життя якого обірвали сталінські репресії, Миколи Куліша: «Україна сьогодні не сцена, а плацдарм… Плацдарм великого змагу ідей…».
Скільки років минуло, а якими актуальними є ці слова. Батьки нашого Героя боролися за національну ідею, він, наш сучасник, загинув за неї, й нині продовжують гинути кращі сини України. Маємо зупини цю орду, щоб нарешті матері перестали оплакувати своїх синів, жінки – чоловіків, діти – батьків.
Наталія КАРПЕНКОВА. Фото автора.
Leave a Reply