Наша розмова телефоном була не довготривалою. Зрозуміло, що в умовах воєнного часу не багато можна розповідати. Мар’ян Берездецький – у мирному житті приватний підприємець. У Стрию ходив з нами одними вулицями, а нині танкіст Добровольчого батальйону «ОДЧ Карпатська Січ» разом з побратимами воює на передовій, тримаючи під прицілом дула танка московських окупантів. Після Майдану, де був активним учасником Революції Гідності, вступив у батальйон Кульчицького Національної гвардії України. Два роки – з 2014 до 2016 – воював на сході України. Відтак, продовжив у 10-й гірсько-штурмовій бригаді танкістом, оскільки у свій час служив у танкових військах. Тепер при повномасштабному наступі рашистів на Україну пішов у «Карпатську Січ».
Розповідає, що ще у 2014 році коли волонтерив, думав про цей Добровольчий батальйон і для нього є знаковим потрапити до лав «Карпатської Січі», оскільки ще у 1939 році у цьому підрозділі воювали стрияни, один з найвідоміших – Олекса Гасин. Нині пліч-о-пліч ще п’ятеро стриян воюють з Мар’яном в одному батальйоні. За іронією долі, як і понад 80 років тому, завдання у «Карпатської Січі» теж саме – боронити незалежність України, гнати москаля з рідної землі.
Коли ми здзвонилися, Мар’ян перебував у Києві після ротації з Ірпінського напрямку. Куди далі – секрет. Про настрій вояків-побратимів каже: «Однозначно, настрій бойовий, піднесений і мені здається, навіть більше ніж був у 2014 році. Тоді за певних обставин добровольчі загони знищувалися, то тепер все навпаки – розвиваються.
Дуже багато людей приїжджає до нас, які готові боронити рідну державу. Ось днями українці з Іспанії приїхали і хоча не мають бойового досвіду – готові в бій. Є у наших лавах багато грузинів, латвійців, є італієць, узбеки, американець. До речі, діючий депутат Латвійського Сейму склав два тижні тому свої повноваження і вступив у «Карпатську Січ». Він немає жодного українського коріння, просто розуміє, що московія це і їхній прадавній ворог. Поряд багато бійців із Закарпаття, Донецької й Луганської областей та, зрештою, з усієї України. Настрій надзвичайно оптимістичний. Нещодавно взяли в полон одного москаля, то він виглядав, як контужений. Не встиг відійти, а його поплічники так втікали, що забули про все. Якщо одним словом – армія противника деморалізована повністю. Наша артилерія добряче їм «насипає». Вони хіба горять і горять».
Так хочеться дізнатися, коли буде перемога, що про це думають самі військові? Мар’ян каже: «Ми всі готові йти вперед. Нас тут більше непокоїть, чи влада не дасть «задню». Ми розуміємо і усвідомлюємо, що маємо можливість розбити «непереможну РФ». Серед нас є грузин, який у 2014 році втратив ногу воюючи на Донеччині і він знову приїхав з протезом воювати. Коли дивишся на таких людей, то що може ще більше мотивувати воювати за свою землю, коли людина без ноги з іншої держави так справно служить».
Прошу сказати, щось для нас, тих, хто в тилу живе, волонтерить і підтримує армію, як може. «Стрияни, вірте у нашу перемогу. Ми не схибимо, ми неодмінно переможемо. Я вже це бачу. Не боятися. Кожен має робити свою справу. Багато спілкуємося з населенням, яке визволити від окупації, й бачимо вдячність в очах і розуміння того, що навіть перехід на українську мову – це куля в Путіна. Перемога на київському напрямку демонструє, яка ми, українці, потужна нація. Чекайте з перемогою до дому», – наголошує Мар’ян Берездецький.
Боєць передає щирі слова подяки ГФ «СТРИЙСЬКА СОТНЯ» та усім землякам зі Стрийщини, які долучаються до забезпечення вояків Добровольчого батальйону «Карпатська Січ» необхідними речами, що допоможуть вщент добити московитів. Переконаний, разом здолаємо!
__________________
На фото: Мар’ян Берездецький (в центрі) з Василем Здирком та Іваном Шпаком.
Наталія КАРПЕНКОВА.
Leave a Reply