ПРИЇДУ, САДЖАТИМЕМО МАГНОЛІЇ
Стриянин Михайло Шмігельський – громадський діяч, історик, автор ідеї «Стрий – місто магнолій» вже 9 місяців у війську. Звістка про війну застала на позиції в Луганській області. Нині перебуває у найгарячішій точці. Загиблі земляки Руслан Усік, Сергій Тимчій, Іван Мартич були його побратимами.
- Алло, Михайле, приємно тебе чути. Як ти?
- Привіт, Наталю, вже добре…, зараз добре…
Так розпочалася наша розмова з Михайлом Шмігельським. Голос тремтить. Про ситуацію на фронті важко говорити, коли на твоїх очах гинуть друзі. Михайло старанно підбирає слова. Його самого записали до зниклих безвісти після бою в Степовому. Тільки згодом знайшли. Просить подякувати дружині та мамі Руслана Усіка, з яким пліч-о-пліч довелося воювати, та низький уклін рідним Сергія Тимчія й Івана Мартича. «Це справжні, світлі, патріотичні люди. Не можу про них говорити в минулому часі. Коли їх не стало, плакав… і я такий був не один. У цьому горнилі юнаки після бою стають зрілими чоловіками, а зрілі – старцями. Найважче втрачати бійців. Але знаємо, чого ми тут, і ми вистоїмо».
Від почутих подробиць у мене пришвидшено б’ється серце. Обіцяю Михайлові, що писатиму про те, що не хвилюватиме його кохана дружину Іринку. Тому далі говоримо про Стрий – місто магнолій. «Дуже хочу побачити, як зараз цвітуть магнолії, – каже Михайло. – Радію, коли друзі надсилають фото квітучих дерев, чи бачу в Фейсбуці милі серцю рідні місця, де квітнуть магнолії. Це підбадьорює. Мені не подобається, коли люди постять фото чи інформацію про війну. Якщо вони це роблять, то в них є час на це, значить, вони не воюють. У тих, хто на передовій, зв’язок, перш за все, для того, щоб поспілкуватися з рідними, заспокоїти їх, і у моменти затишшя переглянути соцмережі, порадіти за те, що твоя домівка ціла, і що в Стрию цвітуть магнолії. Я більш підготовлений і адаптований до бойових умов, ніж ті, хто вчора ще сидів в офісі, а нині зі зброєю в руках в окопі. Психологічно важко. Десятий місяць далеко від дому… Та кожен день на фронті наближає до перемоги і до зустрічі з рідними, друзями. Приїду, будемо продовжувати саджати магнолії, сакури. Ці думки бадьорять і не дають втрачати оптимізму. Тримаємо позиції».
Наталія КАРПЕНКОВА.
Leave a Reply