Проблема вуличних тварин не нова і вона існує роками. В процесі інтеграції в Європу на законодавчому рівні в Україні прописана відповідальність за неналежний догляд домашніх улюбленців, їх каліцтво, знущання над ними, не забули законотворці й про безпритульних тварин. Та Закон на папері це одне, а в реальності інше. Звісно, Стрий не виняток.
Зустрічаючись з волонтерками з групи «Хвостики Стрия» Лесею Павлів, Стеллою Яворською та Наталією Сенчищевою, я навіть не підозрювала масштаби проблеми на наших теренах. Та шальки терезів, на яких з іншого боку небайдужість і жертовність зоозахисниць, до кінця нашого спілкування вирівнялись і це дає надію, що доброго й гарного все ж більше.
Ще у 2022 році ми вже писали про проблему вуличних тварин й відтоді слідкую у соціальних мережах за групами, які в нашому місті опікуються чотирилапими безхатьками. Зацікавила ініціатива «Хатки на вулиці». Волонтерки з групи «Хвостики Стрия» наприкінці минулого року розпочали збір коштів через соціальні мережі для виготовлення та встановлення будиночків для безпритульних собак і котів.
Та тема нашого спілкування одразу вийшла за межі запланованої розмови, як тільки я ступила на територію стерилізаційного пункту, який працює у Стрию на вул. Нижанківського, поруч з сміттєзвалищем.
З Лесею та Стеллою заходимо на подвір’я й одразу розпитую про будку, яка стоїть поруч з облаштованими вольєрами відділу адаптації безпритульних тварин. До нас виходить Наталія Сенчищева – вона майстер пункту стерилізації й офіційно працює тут з серпня минулого року.
Наталія за фахом художник-модельєр та з 1997 року присвячує чимало часу для турботи за бездомними тваринами. То ж не дивно, що стала однією з трьох засновниць зооволонтерського руху, які годують собак та котів, вигулюють й рятують та лікують, хоча не мають ветеринарної освіти. Особиста самовіддача волонтерок вражає.
Наталія Сенчищева розповідає: «Приміщення, де ми знаходимося, називається відділ адапції безпритульних тварин, тобто це стерилізація вуличних чотирилапих. Стерилізаційний пункт створений вже кілька років, а утеплені приміщення для зимової стерилізації облаштовані нещодавно. Почалося будівництво десь 1 грудня 2025 року і закінчили 1 березня цьогоріч. Вже собаки стерилізовані знаходилися в цьому приміщенні. Загалом за час моєї офіційної роботи через стерилізаційний пункт «пройшло» до 120 собак.
Минулого року у нас в громаді діяла програма «Чотири лапи Україна» за фінансування з Міжнародного фонду захисту тварин і їхня команда приїжджала до нас. Я збирала заявки, шукала, де є безпритульні зграї. Ми з хлопцями виїжджали, брали ці зграї, стерилізували, перетримували і відвозили на місце відлову. До речі, тоді стерилізувались як домашні, так і безпритульні собаки. Єдина умова, щоб вони були безпородні. Також у ході цієї програми простерилізовано 50 котів за два дні. Ми задоволені, що були і домашні тваринки, бо, на жаль, найбільше викидають домашніх кошенят чи цуциків. Так що загалом простерилізовано близько 170 чотирилапих.
Наголошу, що ми не притулок для бездомних тварин. Ми контактуємо з волонтерами, які мають свої локації і бачать, чи появилися там собаки, чи є цуценята, яких час стерилізувати. Приїжджаємо, забираємо, стерилізуємо, перетримуємо і через 7 днів відвозимо на місце відлову. Загалом, достатньо, щоб собака почала їсти, пити, але в зв’язку з тим, що собаки вуличні, вони всі з кліщами, відповідно наркоз, вакцинація йде, обов’язково від всіх видів захворювань, плюс сказ – собаки ослаблені. Багато в кого починається вже тут піроплазмоз. Відповідно, запрошуємо ветеринарів, які їх колять, лікують і тільки тоді здорових собак ми відпускаємо. На щастя, жоден чотирилапий у нас не загинув.
Стерилізація відбувається за кошти Стрийської міської ради. Все решта лікування, якщо потрібне, це допомога ветеринарного лікаря Юрія Козака та волонтерок з групи «Хвостики Стрия». Зазвичай ветеринар половину необхідного нам фактично дарує. Також ніколи не відмовляє у допомозі ще один лікар Михайло Жавко «Добрий VET». Харчування наших підопічних за рахунок стерилізаційного пункту, тобто за рахунок Стрийського МККП. І корм привозять такий, який ми просимо, який дійсно потрібний собакам.
Велика подяка керівникові МККП Михайлу Павловичу Щербі, тому що він дослухався до всього, що нам треба. Завдяки йому, завдяки міській раді, зокрема управлінню ЖКГ та його керівнику Ігорю Пастущину, власне, Стрий має стерилізаційний пункт. А для міста це дуже важливо».
Наступна моя співрозмовниця зооволонтерка, приватний підприємець Стелла Яворська. Жінка не просто з добрим серцем, а мама для покинутих собак, котиків, птахів. У її квартирі завжди до десяти пухнастиків, яких прихистила, бо, врятувавши з вулиці, не вдалося прилаштувати у «добрі руки». Усім гавкунам і муркутунам відповідально підбирає імена. Деколи це виходить спонтанно, а інколи спостерігає за характером тваринки і так «народжується» кличка.
Стелла разом з Наталею та Лесею Павлів, сміливо можна сказати, заснували у нашому місті зооволонтерський рух. Які ще задовго до популярності в соціальних мережах об’єдналися, щоб полегшувати життя бездомним тваринам. Тепер їхня група «Хвостики Стрия» радіє, що добилися постійного функціонування стерилізаційного пункту.
«Це полегшує справу, нам, волонтерам, – каже Стелла. – Ми всі маємо абсолютно різні освіти, професії, але спільна у нас ідея – це волонтерство, яким ми займаємось багато років. З початком роботи стерилізаційного пункту й наша допомога безпритульним тваринам вийшла на новий рівень. Маємо чіткий алгоритм дій: виявляємо собачку, яку необхідно простерилізувати й чіпувати, дзвонимо Наталі, вона записує в чергу, тому що все за чергою розписано, має бути порядок, а не хаотично, тоді в призначений час самостійно доставляємо її сюди. Потім після перетримки приїжджаємо, забираємо і далі випускаємо там, де раніше вона прижилася, де я її годувала. Зараз у мене 16 підопічних дорослих собак. У Лесі – 20. Трьох довелося забрати додому – нещодавно хтось, навпроти «Галіції» викинув у мішку.
Ще вдома опікуюся тринадцятьма котиками, совою, голубом, папугою. Вони всі дружно у мене живуть».
У фільмах в таких випадках кажуть: «без коментарів». Справді, те, що роблять троє зооволонтерок, заслуговує на найвищу нагороду в номінаціях «доброта», «чуйність», «турбота», «жертовність», «безкорисливість».
Окремої уваги заслуговує ініціатива «Хатки на вулиці». Стелла розповідає, що почалося все з собачок, які живуть біля ринку, поруч з гуртожитком ВПУ-8. Це місце тварини облюбували вже з 15 років.
«Раніше собачки від холоду ховалися під вагончиками, на стометрівці перед ринком. Їх забрали і тварини залишились просто неба. Три старенькі, вже дорослі собаки. Ми вирішили, що їм треба будки. Далі в мене, в районі колишнього АТП, є підопічні, яких годую вже, напевне, 8 років. Коли почалися морози, зрозуміла, що моїй Джульці, калічці, теж треба будка. І так почалося. Бачили, де потрібно, туди старалися встановити. Така ж проблема й для безпритульних котів. Встановили для них будиночки біля «Лазні», на зупинці. До речі, там кицька одна, чорненька з білим, живе дотепер.
Недобрі люди тоді ж підкинули сіренького котика на цій локації, потім старенького, беззубого персидської породи котика. Ми вирішили, що там з Лесою теж поставимо хатки. Що- правда, тих котиків двох прилаштували. Кицька залишилась, нею опікуються вже добрі люди, які живуть поруч, годують. Пускали її, коли сильні морози були, до під’їзду, так що вона там живе. От так все з того почалося», – розповідає Стелла.
Кошти на ці будиночки збирають волонтерки у соцмережі. Приємно, що багато людей відгукнулося та переказували кошти на рахунок Благодійного фонду з цільовим призначенням «на хатку». Інші допомогли з транспортом, бо Леся самостійно їздила до Львова купувати пінопласт для утеплення.
До розмови долучається Леся Павлів: «Більше десяти будок для собак на різних локація вдалося встановити, щоб вони безпечно перезимували. І для котиків трохи менше. Молоді люди з Дрогобича подарували для стрийських хвостиків п’ять хаток. Водночас є такі двоногі, що розбивають, ламають їх. Та ми продовжуватимемо облаштовувати такі прихистки для безпритульних тварин, бо вони справді стають порятунком від негоди.
У цій справі ми залучилися підтримкою міської ради, співпрацюємо з відділом архітектури. Маємо домовленість, що встановлюватимемо так, щоб ці будки не заважали людям, звісно, не на тротуарі, де ходять пішоходи, не на проїжджій частині, а в місцях адекватних і за згодою тих, хто поруч працює чи проживає, щоб не було претензій і звернень.
Так ми робимо. Але є інший бік медалі – неадекватні особи, які все одно розбивають чи навіть крадуть. Три будки, що ми встановлювали, викрали. Поставили будки біля Благовіщенської церкви, біля восьмого училища за гуртожитком, для котиків. Сподіваємося, там їх не чіпатимуть. Встановлюємо, де люди не проти, де тваринки проживають, де ми їх годуємо.
Поки тепла пора року, шукаємо, де дешевше можна замовляти виготовлення будок».
Ще одна проблема, яку підіймають зооволонтерки – це жорстоке поводження з безпритульними і подекуди з домашніми тваринками. У їхньому арсеналі чимало шокуючих історій, які людям з хиткою психікою й дітям читати просто заборонено.
У мікрорайоні в розбитому приміщенні «Геліосу» Леся стелить ковдри, щоб тепліше було чотирилапим, а інші люди їх просто спалюють, обливають якоюсь заразою, б’ють скло. А поруч навчальний заклад і учні все це бачать…
Собачку Пружинку збила машина. Довелося рятувати у львівській клініці й весь Стрий збирав кошти на складну операцію, яка вартує майже шістдесят тисяч гривень, оплатили тільки п’ятдесят, ще необхідно дозбирати потрібну суму.
Ще одну собачку привезли поранену з фронту. Також прооперували у Львові. В неї відновлюються рефлекси. Раз в місяць волонтерки її возять до лікаря. Вона має стати на лапки лише десь через чотири місяці. Це все завдяки успішно зробленій операції.
Та в неї буде спинальна хода. Волонтерки розповідають, що спинний мозок собаки розірваний і та частина, яка залишилася до хвоста, вона не має контакту з головним мозком. Тобто, задні лапи будуть «жити» окремо від переду.
Мої співрозмовниці кажуть, що вулиця Нижанківського одна з найнебезпечніших у Стрию і тут треба поставити обмежувальні знаки, бо водії просто ганяють. Й не одну собаку збили на смерть.
Про резонансні випадки дівчата пишуть у соцмережі на сторінці «Хвостики Стрия», підкріплюють свої слова фото чи відеофіксацією. Чимало коментарів зібрав випадок, як киці переламали хребет біля церкви Благовіщення Пречистої Діви Марії; як директор однієї зі шкіл у Стрийському районі на стоянці переїхав песика; на вул. Саксаганського школярі шприцами закололи цуценят; на вул. Багряного потравили, до речі, стерилізованих собак; двох собак просто вбивали, на їх тілі волонтери виявили однакові розрізи; в одну стріляли так, що розірвало шкіру і зламало ногу; викинули кошеня з четвертого поверху, яке знайшли у кущах; чоловік так копнув ногою кішечку, що зламав верхню щелепу, яка навряд чи зростеться…
Волонтерки звертаються до правоохоронців та, на жаль, вони тільки приймають заяву, кажуть, що триває слідство, та ще жодна справа в Стрию не доведена до суду.
На противагу байдужості та жорстокості є й інші історії в дівчат. Наприклад, про стриянку Наталю Чорну, яка разом з чоловіком забирає у волонтерів скалічених тваринок після різних травм і не просто їх виходжує, а опікується ними, й надалі залишаючи їх у себе на утримання.
Леся Павлів розповідає: «У Добрівлянах цигани живуть. І мали собачку, яка народила 10 цуценят. Ми з Наталією два місяці день у день їздили, годували, прилаштовували. Мамочку Наталія стерилізувала. Трьох дівчаток хвореньких лікували, бо захворіли на ентерит. Згодом ці три собачки в неї так і залишились. Котик один в нас був, що збила машина теж, він спинальник, Наталя забрала до себе. Кошенятко травмоване біля церкви, теж в неї. Песику Снікерсу, що біля ринку жив, лапки відрізали якісь нелюди і вони з чоловіком йому зробили такий чобіток, щоб він хоча б міг ходити. Це реально, святі люди. Не кожна людина на це піде. Бо тут не просто взяти тваринку, тут постійне прибирання, годування, лікування. А одного котика, який втратив зір після тяжкої травми і якого виходжувала Наталя, згодом залишили у львівській клініці, де його лікували. Сказали, що дуже його полюбили. Тепер він там живе, усіх зустрічає».
Стелла Яворська продовжує: «Є чимало неймовірних історій й неймовірних людей. Співпрацюємо з Жидачівським приватним притулком, який відкрив уже як зо два роки молодий чоловік, що повернувся з війни й комісований за станом здоров’я. Коли у нас критична ситуація, він завжди допоможе й прилаштує наших підопічних».
Мають зоозахисниці й своє бачення, як пересічні люди можуть покращити ситуацію з бездомними тваринами, бо розуміють, що один стерилізаційний пункт, ініціатива з хатками, не вирішать проблеми з бездомними чотирилапими в Стрию.
«Треба найперше вирішувати проблему з людьми. Просто в нашій країні немає сили закону. Поки люди самі не зрозуміють, поки не зникне безвідповідальність – порядку не буде. А дітей з садочка необхідно вчити, як поводитися з тваринками і з домашніми, і вуличними, – слушно зауважує Леся Павлів. – Наприклад, дивіться, якщо на території гаражного кооперативу розмножилися песики чи котики, то було б правильним, щоб голова кооперативу звернувся до власників гаражів, вони б зібрали гроші, простерилізували тваринок і тоді б в майбутньому популяції не збільшувалися. Але ж усім байдуже…».
Як вихід з ситуації, волонтерки кажуть, що було б добре, якби до вирішення проблеми розмноження безпритульних, та й, зрештою, й домашніх тварин, залучалися серйозні спонсори, окремі організації, які систематично у ветлікарню спрямовували б кошти для стерилізації, а мешканці про це знали й могли скористатися цією послугою. Наприклад, старші люди, які тримають кішечок і собачок, та коли вони приводять потомство, то потай, від безгрошів’я, викидають їх на вулицю, відвозять подалі від свого дому.
Ще, на думку дівчат, церква має також говорити на тему гуманного поводження з тваринами. Волонтерки навіть зверталися до священнослужителів з проханням приділити увагу в проповіді бодай кілька хвилин, та наразі, категорично не відмовляють, але й не погоджуються.
«Розумієте, треба людям сказати, що гріх топити, викидати, знущатися, краще звернутися до волонтерів, які не скривдять беззахисних тваринок, а підкажуть, що зробити чи просто заберуть та спробують зарадити ситуації, – каже Стелла. – А приклад треба брати з таких священників, як отець Степан з Успенської церкви. Я знайшла на Івана Купала семеро кошенят, викинутих у парку Шевченка. То о. Степан взяв одне кошенятко в мене. Я парафіянка цієї церкви і він знав, чим я займаюся. У нього двоє донечок, і він каже, я хочу взяти для дітей, щоб вони зрозуміли, що таке відповідальність і що треба за кимось доглядати. Він разом з дружиною, з дівчатками прийшли й вибрали біленького хлопчика, який в них тепер живе».
Стелла розповіла, що якраз тоді в неї жив голуб, якого знайшла з розмальованими в рожевий колір крилами, й думала, що діти познущалися так. Не знала, що з ним робити. Отець Степан за збігом обставин займається голубами, тож жінка розповіла про свою знахідку. Він оглянув, що кільця на лапках в птаха були, отже він комусь належить. З’ясувалося, що голуб пилетів аж з Румунії. У той час проходили змагання голубівників й через якісь причини птах не міг далі летіти, от і став знахідкою для волонтерки. Згодом врятований голуб повернувся до свого дому.
Знаючи, що Стелла годує безпритульних собак, отець частенько приносить м’ясо для її підопічних.
Приватний підприємець Роман Гірник упродовж багатьох років також вагомо допомагає волонтеркам фінансово, долучаючись до усіх збірок та передає харчі для тваринок.
Від таких історій й таких людей, справді, тепліше стає на душі й світ не здається безнадійним і байдужим.
Дівчата й надалі продовжуватимуть ініціативу з «хатками для безпритульних тварин» та з настанням весни стоїть гостріше інша проблема – обробка песиків і котиків препаратами від кліщів, бліх, що тягне за собою захворювання на різні недуги й відповідно дороговартісне лікування. Й тоді гроші, які вдається зібрати від небайдужих, та й переважно власні кошти, доводиться спрямовувати саме сюди й деколи навіть «врізати» з харчування.
Для бажаючих допомогти фінансово ми в кінці статті залишимо розрахунковий рахунок, а можна самостійно купити препарати, корм й зв’язатися з волонтерками у групі «Хвостики Стрия» та передати, а ще можна залишати у ветаптеці в Юрія Козака (біля ринку).
На просторах інтернету прочитала таку думку: «Тваринам пощастило найменше – жити у божевільному світі, де один і той самий вид одночасно їх ненавидить і обожнює, винищує і рятує, знущається і захищає»… І не посперечаєшся.
У світі продається майже все, але неможливо купити любов песиків і котиків, щоб змусити чотирилапих лащитися, лизати руки чи махати хвостиком, поспішаючи вам назустріч. Таку нагороду отримують лише ті, в кому живе світла душа і добре серце. Задумайтеся, варто лише бути добрішими до тварини і вони віддячать сторицею.
Реквізити для небайдужих:
Найменування отримувача: БО БФ КОЛЯДА.
Код отримувача: 44842107.
Рахунок отримувача: UA 603052990000026005001030549.
Назва банку: АТ КБ «ПРИВАТБАНК».
У призначенні вказати «благодійна допомога».
Наталія КАРПЕНКОВА.
Фото авторки.