Під такою назвою 2 лютого у малому залі Народного дому Стрия пройшов музично-поетичний вечір пам’яті Андрія Кузьменка. Його організував
і провів Стрийський Молодіжний центр за підтримки творчого об’єднання людей з особливими потребами «Наш світ», ГО «МО «Активуйся»
та Медіапроекту «Стрийські посиденьки». Модерував захід Олег Ковердан.
Те, що легендарний Кузьма став кумиром мільйонів людей за життя, не здивує нікого, бо був неординарною особистістю, людиною з харизмою, як модно казати. Його тексти пісень у свій час «підривали» суспільство, тому Андрія називали революціонером шоу-бізнесу. Він був своїм хлопцем для тих, хто перебував з ним на одній хвилі,
хто не слухав «ла-ла-ла», а наспівував його «Пінгвінів» чи «Їде маршрутка як собача будка».
Вдало організатори вечора пам’яті вибрали цитату на афішу: Не стидайся – то твоя земля,
Не стидайся – то Україна»!.. Бо тексти Кузьми
і зараз, після трагічної смерті, актуальні,
як ніколи.
«Його пророчі слова про війну ще в далеких 90-их роках збулися. Ми, українці, мало тоді сприймали це всерйоз. А Кузьма відчував і передавав це у своїх піснях… Не віриться, що пройшло вже так багато часу, як його немає з нами. Часто звучить з уст українців, якщо б Скрябін був живий, то, мабуть, точно б допомагав нашим ЗСУ, волонтерив, організовував би всеукраїнські збори коштів на дрони, байрактари, лелеки і їздив би на передову, щоб піднімати бойовий дух нашим воїнам, співаючи свої бадьорі пісні…», – ділиться своїми міркуваннями організатор вечора Олег Ковердан.
Його пісні зараз справді розбирають на цитати. Натрапила нещодавно в мережі саркастичний допис, де пропонують гімном «Львівобленерго» взяти пісню Скрябіна «Мовчати», зокрема такі слова: «Давай виключим світло і будем мовчати».
Та повернімося до мистецького заходу, який організатори запозиціонували як квартирник. Це трохи здивувало та водночас потішило, бо історія, як відомо, рухається по спіралі. Квартирники набули популярності наприкінці 1970-их – початку 1980-их років у срср і діяли до кінця 1980-их. Це термін андеграундної радянської культури на означення неофіційного концерту, який проводиться в домашніх умовах в дружній обстановці, найчастіше в колі знайомих у звичайній квартирі, майстерні і який не має початкової, свідомо обраної комерційної спрямованості. В срср квартирниками називали підпільні виступи заборонених груп і виконавців. Усі, хто організовував тоді квартирники, таким чином висловлювали свій протест радянщині.
Вечір пам’яті Андрія Кузьменка пройшов справді у камерній та майже домашній обстановці. Декламували поезію та вірші, співали пісні Скрябіна, згадували його найяскравіші моменти із життя та творчості, був вільний мікрофон… Сюрпризом стало відеозвернення мами Андрія – Ольги Кузьменко до учасників та гостей заходу. Їй дуже приємно, що хоч і пройшло вже вісім років, як син загинув в жахливій автокатастрофі, а пам’ять про нього живе.
Ідея віртуально запросити маму Кузьми до Стрия належить Тарасу Мільчаковському, керівнику творчого проекту «Наш світ». Йому й вдалося зв’язатися з пані Ольгою та вмовити записати звернення до прихильників творчості її сина.
Тарас Мільчаковський незрячий і саме творчість рятує його від зневіри у житті. Він заснував проект «Наш світ», до якого запрошує людей з інвалідністю й заряджає їх своїм оптимізмом та вірою у власні сили. Тісно співпрацюючи зі Стрийською асоціацією людей з інвалідністю, залучив до концерту членкиню організації Тетяну Тетюцьку, яка виконала пісню Кузьми «Люди як кораблі». А підтримати її прийшли й інші колеги з асоціації.
Загалом цей вечір об’єднав стрийську молодь і людей старшого віку, а також прихильників творчості Кузьми з числа ВПО та людей з інвалідністю. Неймовірні емоції вирували в Народному домі. Виступали: Тарас Мільчаковський та Тетяна Тетюцька; поет, волонтер та блогер Денис Прокидянчик; автор і виконавець пісень Михайло Слобода та його учні-гітаристи; директор Народного дому Олександр Ілечко; поет та музикант-початківець Василь Хохлач.
Звучав і сам Андрій Кузьменко. Відео з його виступу в Стрию, вже тепер у далекому 2003 році, зберіг відеооператор Роман Купранець й радо поділився ним для вечора пам’яті. А художник Тарас Сорочак написав портрет Скрябіна, який також був представлений на квартирнику.
«Стрий пам’ятає та шанує Андрія! Вдячний усім, хто прийшов на цей захід, за діалог і сміливість виступити у тісному колі однодумців. Молодіжний центр продовжуватиме такі квартирники, мотивуючи молодь до різних активностей», – зазначає Олег Ковердан.
Дозволю собі на завершення процитувати Андрія Кузьменка і як то кажуть, далі без коментарів:
Можливо, треба було жити,
як всі,
А я хотів інакшим бути
завжди –
Так скучно плисти по течії
з ними…
Наталія КАРПЕНКОВА.
Leave a Reply