«АНГЕЛИ ЗСУ» КРИЛАМИ ТУРБОТИ ОГОРТАЮТЬ УСІХ, ХТО ПОТРЕБУЄ

«Першочергово була ідея назвати наш благодійний фонд «Ангели добра», тому що допомагаємо не тільки військовим, а й цивільним, але колегіально вирішили в кінцевому результаті назвати «Ангели ЗСУ», –  розповідає засновник організації Володимир Курилів. – Наш фонд об’єднує 8 патріотів різного віку та професій. Окрім мене – це Андрій Мозіль, Ігор Прядка, Сергій Зорін, Євген Кухар, стоматолог Андрій Кіт, Роман Фединець і дві помічниці Аня та Юля».

Офіційно Благодійний фонд «Ангели ЗСУ» заснували в листопаді 2022 року. Та ті, кого він об’єднує, волонтерять ще з часів АТО. З початком повномасштабного вторгнення допомога фронту набула нової форми й зовсім інших масштабів. Друзі, знайомі, знаючи Володимира Куриліва, буквально обривали телефонну слухавку з проханнями різного плану. Він знає всі східні напрямки і без навігації може доїхати до будь-якого населеного пункту. Офіс фонду, як і інші штаби волонтерів, заставлений продуктами харчування, предметами гігієни й усім іншим, що незабаром відвезуть «Ангели ЗСУ»  у місця призначення.

          Зустрічаємося з Володимиром після чергової поїздки в Херсон, куди привозили місцевим жителям продукти харчування, теплі ковдри, медикаменти.

– Володимире, скільки кіло­метрів ви наїздили з гумані­тар­ними вантажами?

– Ой, дуже багато. У нас є один бус, який  від 1 серпня минулого року до сьогодні «намотав» 65 тисяч кілометрів. Це я особисто наїздив, але ще скільки було до 1 серпня, важко підрахувати. Та й не ставили собі таку мету.

Яка географія ваших поїз­док?

– Увесь схід, куди тільки мож­на доїхати в умовах війни. Пла­нуємо і в Крим за цибулею з хлоп­цями з’їздити після деокупації. Там дуже смачна червона ци­буля.

Завжди вражає почуття гумо­ру волонтерів та наших захисни­ків. Упродовж спілкування Воло­димир Курилів теж чимало жар­тував. І це викликає тільки щире захоплення. Коли їдуть так зва­ним караваном (три-чотири буси одразу), намагаються макси­мально виконати всі запити чи то бійців, чи цивільних, госпітальє­рів. Ризикують в дорозі завжди, коли заїжджають на території, де окупант щедро насипає свинцем. Доїжджали й до самих окопів, щоб обійняти друзів і рідних, поспіл­куватися та показати, що ми не втомилися від війни, а міцно три­маємо свій – волонтерський фронт.

Такі хвилини спілкування вар­­ті ризику, бо надихають і підтри­мують як військових, так і волон­терів. Останні бачать, що вкрай необхідно захисникам. і беруть це на олівець. Бійці ж мають мож­ливість передати вітання рідним, сфотографуватися, подякувати за старання волонтерів, обмі­нятися інформацією, яку не роз­кажеш телефоном.

«Ангели ЗСУ» працювали як більшість волонтерів, що нази­вається, на довірі. Та зростали об’єми допомоги і необхідно бу­ло мати рахунки в банку, тому вирішили все офіційно зареєст­рувати. На жаль, трапляються і псевдо волонтери, які підривають довіру пересічних людей, закор­донних донаторів. Щоб не ви­никало непорозумінь, тепер пра­цюють максимально прозоро, за запитами і звітують в соціальних мережах про все, що роблять. Бухгалтер веде облік коштів. Є во­дії, які виїжджають за кордон при потребі, а всі решта мають кожен ділянку своїх обов’язків.

Волонтери багато допомага­ють Стрийському 65 батальйону  ТрО і перш за все тому, що там земляки-добровольці, також «Пра­вому сектору» та, зрештою, усім, хто звертається. От зараз потрібно 8 коліс до джипів. Це чи­малі кошти (40 тисяч грн), ще отримали прохачку на 8 рацій, а це 150 тисяч грн, потрібен і теп­ловізор, тому оголосили збірку. Бідкаються лиш волонтери, що всі ці речі можна було б придбати за менші кошти та держава вимагає чек (документ підтвердження) з магазину, тому доводиться в де­­яких випадках переплачувати.

На рахунку волонтерів понад 80 автомобілів, які пригнали для ЗСУ. Також займаються ремонтом понівечених орками бойових авто­машин. З кожної поїздки на схід привозять 3-4 авто для ремонту.

«Нас часто запитують, чому ми в Стрий тягнемо авто на ремонт, якщо б було доцільніше ре­мон­тувати в Харкові чи Краматорську. А тому, що тут нам все майстри роблять безкоштовно, – розпові­дає В. Курилів. – При нагоді хоче­мо подякувати усім стриянам, які продають запчастини за собівар­тістю чи дають без грошей, фар­бують і ремонтують, і  все це роблять швидко, якісно і зазвичай безкоштовно».

«Багато друзів, знайомих і на­віть незнайомих людей, хто нині проживає за кордоном, допома­гають коштами або медикамен­тами, продуктами харчування і просто донатять великі суми», – продовжує Володимир.

Зауважую, що в кутку кімнати, де ми спілкуємося, чимало пред­метів війни. Назбиралося на екс­позицію в музей та волонтери розповідають, що всі ці залишки зброї, шеврони, російські каски, номерні знаки, гільзи переда­ватимуть для аукціону в Італію. Там до Великодня українці хо­чуть влаштувати ярмарок, а ви­лучені кошти за сувеніри з війни конвертують у конкретну допомогу ЗСУ.

Володимир Курилів та Ігор Прядка (на фото зліва) діляться різни­ми історіями, які трап­ля­ються в дорозі. Бувало, що ви­їжджали на ворожий блокпост, або ж на українському, свої ж  ре­тельно перевіряли, зокрема всі ті речі, які вони везли з передової. У Краматорську на вулиці танк обганяв тролейбус і авто, по­годьтеся, для нас таке видовище незвичне. Довелося бачити на власні очі загибель людей і везти  вантаж 200… Привозили вря­тованих котиків. З найближчої поїздки мають привезти песика.

Цікавить і настрій бійців, атмо­сфера «на передку». Кажуть во­лонтери, що багато залежить від того, який командир. Там, де він, що називається, на місці – там і порядок серед вояків. Слід ро­зуміти, що добровольці сильно мотивовані, патріотично налаш­товані, тому не  дозволяють собі розхлябаності чи недисципліно­ваності. Від злагоджених і чітких дій залежить їхнє життя, життя побратимів та й, зрештою, ситуа­ція на полі бою.

Відзначають волонтери не­абияку згуртованість наших кра­ян. Люди самі знаходять фонд та передають різні речі. От днями колектив магазину «АРС» пере­дав 800 окопних свічок і це не вперше колектив продавців-консультантів привозить гумані­тарну допомогу.

На рахунку «Ангелів ЗСУ» й пересувний стоматологічний ка­бінет. Автомобіль надав бла­го­дійний фонд з м. Судова Вишня. Львівські спеціалісти з медтехні­ки безкоштовно допомогли його укомплектувати усім необхідним обладнанням. Дотичний до такої потрібної справи, як організація лікування стоматолога безпосе­ред­ньо в зоні бойових дій, також Владика Богдан Манишин. А стрийський лікар Андрій Кіт став бойовим стоматологом, бо тиж­нями перебуває на позиціях бій­ців та лікує зуби у цьому стомато­логічному кабінеті на колесах. За­раз волонтери збирають кошти ще на рентген, який стане в наго­ді у лікуванні важких випадків. За­куповують матеріали для пломб та всі необхідні ліки.

Андрій Кіт нині перебуває вдо­ма, а його колеги з Дрогобича зго­лосилися підмінити та поїхали до місця призначення. В цілях без­пеки не називаємо район, де саме нині перебуває пересувний сто­матологічний кабінет. Так що проект працює і зберігає здорові зуби нашим захисникам.

Що десять днів відбуваються поїздки на схід. Після деокупації Херсонщини «Ангели ЗСУ» раз на місяць їздять у ці краї. І хоч стрі­ляють по Херсону, відзначають, що там живуть надзвичайно пат­ріотичні люди: від найменшого до найстаршого. Радіють херсонці кожній зустрічі з нашими волон­терами. Просили картоплі на розсаду, бо поки були в окупації, нічого не садили. До речі,  роз­почали польові роботи і кажуть, що кавуни вже висадили.

У крайній поїздці чимало гу­манітарної допомоги, медика­ментів  передали шпиталю, що на околиці Херсону. Планують і на­далі опікуватися цим медичним закладом. Зазначають, що Хар­ківщина теж патріотично налаш­тована. Ось вже на Луганщині та Донеччині старше покоління має свою думку щодо війни і далеко неоднозначну, згадуючи срср і ковбасу по 2 карбованці. Молоді люди інші – проукраїнські й мрі­ють справді жити у незалежній Україні.

Готуються «Ангели ЗСУ» і до Великодніх свят. Якщо життя не внесе свої корективи, то 7 квітня, на Благовіщення,  хочуть в Херсон привезти святкові пакунки. А від­так, до хлопців на передову з домашньою ковбасою та паскою. Планує їхати з волонтерами свя­щеник, щоб бійці мали можливість посповідатися перед великим днем.

Мріє Володимир Курилів після нашої перемоги взяти дітей та дружину й проїхатися знайомими, нині фронтовими, дорогами. Показати, якою  великою і пре­красною є Україна. Відвідати друзів-волонтерів у різних куточ­ках нашої держави та привезти легендарної кримської цибулі.

Ось такі вони – «Ангели ЗСУ», які на своїх плечах тримають волонтерський фронт, а крилами турботи огортають тих, хто цього найбільше потребує.

Наталія КАРПЕНКОВА.