Прихильники нашої газети вже добре знайомі з творчістю Тараса Сорочака. Ми неодноразово писали про його картини і розміщували їх на шпальтах часопису. Сьогодні хочемо показати художника в новій іпостасі – поета. І звісно ж, не обійдеться без мальованих шедеврів. До речі, з його роботами можна ознайомитися на виставці «Мистецький Стрий» у «Книгарні Кав’ярні».
Цьогоріч Тарасу Сорочаку виповнилося сорок років. Народився в с.Дроговиж (тепер – Стрийський район). Проживає в м. Стрию. Працює начальником обліково-розрахункової групи в одному із структурних підрозділів АТ «Укрзалізниця».
Про себе митець розповідає так: «Люблю малювати з дитинства. Напевно, швидше почав тримати олівці, ніж говорити. Пишу картини на будь-яку тематику та в різних стилях. Все залежить від настрою. Буває, що хочеться намалювати щось романтичне та кольорове, іноді щось сумне та монохромне».
Тарас Сорочак свої картини поділяє на своєрідні серії. Найцікавіші для самого автора є серії «Зимовий Стрий» та «Портрети відомих особистостей».
«Картини про зимовий Стрий, намальовані в простому, спрощеному стилі, часто нагадують малюнки діток, тому є впізнаваними та легко сприймаються глядачами. Сповнені рідзвяно-новорічної магії, багатьом людям вони нагадують про безтурботне дитинство, викликають позитивні емоції
та почуття. Портрети відомих особистостей несуть певну просвітницьку мету, оскільки зазвичай такі малюнки, які виконані звичайним олівцем на папері, я супроводжую цікавими фактами про зображеного героя і розміщую її в соцмережах. Якщо йде мова про портрети сучасників, то часто прошу автограф у відомої людини, яку малюю, і залишаю портрет собі на пам’ять. Тішуся, що маю в колекції портрети відомого художника Івана Марчука з його автографом, блаженнішого Святослава, колоритних співаків Тараса Петриненка та Олега Скрипки. Не зупиняюся на досягнутому, продовжую і малювати, і писати. Але ніколи себе не заставляю. Роблю це лише тоді, коли маю натхнення», – поділився з нами найсокровеннішим Тарас Сорочак.
ТРАВЕНЬ
Так люблю яскравий справжній травень:
Затишок та спокій в холодку,
Запах, що миліший від кав’ярень,
Ароматних кетягів бузку.
Кожен птах – тепер ще той музика,
Чути спів соліста – солов’я.
Пісня рідна, щира та велика
Й для такого слухача, як я.
А в гаю статечно й гордовито
Днесь зозуля міряє літа.
І чому б себе не обдурити,
Що візьме і накує до ста?
Вітер сипле яблуневим цвітом,
Дивом намилуюсь досхочу.
За весною мчить галопом літо,
Повне меду, спеки та дощу.
Між хмарин знайду звірят із вати,
Не біда, як трішки задощить.
Все довкола варто цінувати,
Бо в житті прекрасна кожна мить.
ПРЕКРАСНИЙ СВІТ
А навесні такий прекрасний світ!
Милують око квітів візерунки…
Ще буде білий яблуневий цвіт,
Побачення та перші поцілунки.
Всі вийдуть працювати у поля,
Забувши про турботи, сум і втому.
Зустріне знову батьківська земля
Лелек, що повертаються додому.
Запахне ароматами бузок,
Джмелі розмови заведуть з хрущами,
А хтось, можливо, ступить перший крок
Під наглядом усміхненої мами.
Ще будуть злити блискавки та грім,
Надокучати грози, дути вітер.
Усе ще буде згодом, ну а втім
Без них весну ніяк не зрозуміти.
І хай позаду добрий шмат життя,
А скроні посріблились сивиною,
Я знову тішуся, як те дитя,
Укотре зачарований весною.
ПОДИХИ ВЕСНИ
Довкола чути подихи весни.
Хоча вона – ще та капризна пані.
Але хіба комусь це поясниш,
Коли душа в спокусливій омані?
По-всякому буває в цій порі:
То сніг з дощем, то спека, то морози…
Коли весна і так в календарі,
Навіщо нам іще якісь прогнози?
Дівчата притягають, мов магніт.
Вже не страшні їм прохолодні ранки.
Щось мелодійне загорланив кіт –
Усе заради кішечки-панянки.
Дерева дужче пнуться догори,
Шумлять птахи, неначе на весіллі,
Як тішать соковиті кольори!..
Ну що ж, прощайте, будні чорно-білі!
Вдихаю аромати запашні,
Смакую печиво із теплим чаєм.
Мов заново родився навесні.
Скажіть, хіба чогось не вистачає?
Поезія Тараса Сорочака надихає та спонукає пильніше придивитися до навколишнього світу. Стиште крок, зупиніться біля квітучих магнолій, посидьте кілька хвилин на лавочці у затінку дерев, вдихніть весняне повітря, усміхніться сонечку, яке не часто нас тішило досі. Поспостерігайте за перехожими, можливо серед них ви побачите митця, який змальовує красу нашого міста чи натхненно радіє весні, щоб творити і тішити нас своєю творчістю.
______________
На фото: акварельні та графічні роботи Тараса Сорочака.
Наталія КАРПЕНКОВА.