Рідне місто моє одяглось в вишиванку,
Наче вишня в цвіту, сяє з самого ранку.
України сини, її славнії дочки,
Мов квіт яблунь рясний,
у святкових сорочках.
Саме такими поетичними рядками розпочали свято День Вишиванки учні 6-А класу (кл. керівник І. Задоєнко) у Стрийському ліцеї ім. Героя України Андрія Корчака.
І справді, кожен учень та учениця, як і вчителі, 18 травня сяяли у святкових вишиванках, хоч цей день офіційно не є державним святом.
День Вишиванки! Він покликаний зберегти споконвічні традиції українського народу. І радісно усвідомлювати, що вони оживають, відновлюються — бо це надбання наше. Вишиванка символізує духовне багатство, народну мудрість і традиційний зв’язок поколінь.
Для українців вишиванка — не просто одяг. Це щось дуже особливе, особисте, рідне, святе. Вишиванка для нас як символ, який зберігає наше коріння, ідентичність, розуміння себе. Це наша історія: міфологія, релігія, давнє мистецтво наших предків, душа нашого народу:
О пісне, вишита на полотні!
Журба й надія в кожному стібочку.
Життя людське, нитками вишите,
Вмістилось на мою сорочку.
Вишиванко! Красо моя нев’януча,
З далекої минувшини, з віків.
У кожній хаті, де лиш гляну —
Красується ще й гордо з рушників.
Отже, вишиванка на свято — це не просто данина моді. Це — пам’ять про любов, яку подарували нам праматері та сама українська земля. Це генетичний код нації.
Вважається, що перші вишиті орнаменти дійшли до нас ще з доби трипільської культури.
Найдавнішим вишитим зразком, виявленим під час археологічних розкопок, є рушник із скарбом срібних монет ХІ століття. Його фрагменти знайшли у мурах в глиняному горщику.
Дослідники налічують понад 120 геометричних знакових систем. Серед найпопулярніших були символи сонця, місяця, зірок і землі. У вишивках використовували природні кольори, які добували з відварів коріння чи насіння рослин. Дуже популярним було фарбування у дубовій корі.
Українська сорочка-вишиванка. Вона ввібрала в себе теплоту сонця і смуток чарівної пісні. Це не лише витвір мистецтва, а й наш оберіг від злих сил. У давнину українські дівчата, щоб заручитися незрадливістю свого обранця на все життя, вишивали сорочку для нього червоним шовком, просячи у Всевишнього щасливої подружньої долі. Вишивана сорочка вважалася і вважається зараз найкращим подарунком:
З вечора тривожного,
Аж до ранку
Вишивала милому
Вишиванку.
Піду я в неділеньку
До світанку,
Подарую милому
Вишиванку.
Співається в українській пісні «Вишиванка».
Дуже часто матері вишивали і вишивають сорочки для своїх дітей, онуків на щасливу долю.
Вдягаю вишиванку я,
Що мати вишивала.
Журавликів я чую крик —
Зозуля закувала.
До щему серця звучать слова сучасної пісні:
А сорочка мамина біла-біла,
А сорочка мамина серцю мила.
А сорочка мамина зігріває —
Я її до серденька пригортаю.
І ще трохи історичних фактів: Іван Франко почав поєднувати вишиванку з європейським костюмом і цим започаткував своєрідну моду. Його сучасники згадували: «Де б він не з’являвся, неодмінно привертав увагу своїм піджаком та вишиваною сорочкою…».
Тарас Шевченко мав 6 вишиванок (вишивали йому українські жінки, які в той час були в Петербурзі як кріпачки пана Енгельгардта). Але чомусь ні на одному автопортреті він не у вишиванці.
Леся Українка на 200-ій купюрі нашої гривні красується у вишиванці у поєднанні з герданом.
Сьогодні вишивані вироби є напрочуд модними і стильними. Навіть провідні світові дизайнери використовують вишивані елементи у розробці своїх нових моделей. А для нас, українців, вишиванка стала своєрідним брендом, візитівкою, оберегом.
Фестиваль української культури в Канаді біля м. Едмонтон (де встановлено пам’ятник українській писанці) всі учасники, незважаючи на колір шкіри (жовтий, білий, чорний, червоний — бо ж там індіанці — корінний народ), одягнені в українські вишиванки.
Такою пізнавальною інформацією про українську вишиванку з однокласниками поділились Т. Костюк, Г. Кушпір, Д. Смутко, Д. Суслова.
Звучала і прекрасна декламація віршів про вишиванку (В. Ковальчук, Х. Їжак, О. Бугаєв, С. Міштурак, А. Красницька, Д. Бегей, В. Перевізник, Ю. Марій, І. Матіїшин, А. Дарбінер, Д. Данилишин).
І пісня… Звичайно ж пісня «Мамина сорочка», «Два кольори» (Х. Їжак, Т. Костюк, З. Мощич, З. Маринець, В. Щербан, Н. Гішта. Підспівував увесь клас.
На закінчення свята пройшло дефілювання дівчат і хлопців в українських вишиванках-сорочках.
Хай нам сміється доля журавлина,
Поля розлогі колосом цвітуть.
Нехай червоні ягідки калини
На вишиванках осявають путь!
Нехай слова і пісні милозвучні
Для нас лунають знов і знов.
Хай будуть в серці нерозлучні
Добро, Надія, Віра і Любов!
Ми дуже красиві у своїх вишиванках! На нас дивиться увесь світ і милується нами!
Світлого настрою і чистого неба у радісне свято — Всесвітній День Вишиванки!
Дарія ПРИПІН, керівник гуртка «Діти Світла»
у Стрийському ліцеї
ім. Героя України Андрія Корчака.