Завжди раді новим знайомствам і вдвічі приємніше відкривати нові імена для широкого загалу. Двадцятидев’ятирічний Ярослав Шманда народився у невеличкому, мальовничому с. Станин, що на Радехівщині. Дитячі та юнацькі роки провів у рідному селі, де навчався до 8-го класу, а згодом його життєва дорога привела у місто магнолій Стрий, де він закінчив навчання у 9-му класі ЗОШ № 6, а відтак навчався у ВПУ № 8.
Ярослав розповідає, що почав писати вірші, серед яких є мелодійна пісня й навіть колядка, у 25 років. Загалом живе звичайним життям – працює, а у вільний час любить читати книги, фотографувати краєвиди, красу нашої природи, яка неодноразово надихала його на написання віршованих рядків.
Вдячний Богу за талант, який відкрився. Прагне у своїх віршах дарувати радість, тепло і любов усім поціновувачам поезії.
З нашими читачами поділився віршами, які написані до війни та вже під час повномасштабного вторгнення росії…
За широким туманом,
Де високі є гори,
Там бушує і плаче
Наше Чорнеє море…
Плаче днями й ночами,
Та й усе без упину.
І благає у Бога –
Вбережи Україну!
Вбережи рідну матір,
Що так важко зітхає.
Вона другу вже весну
Свого сина чекає…
Він пішов захищати
Нашу з вами країну.
Та додому привезли,
Лиш із ним домовину.
За широким туманом,
Де високі є гори,
Нам із вами всміхнеться
Ще не раз Чорне море.
І полине вітрами
Пісня на полонину.
Не здолати, москалю,
Мою Україну!
НЕБЕСНА БЛАКИТЬ
За туманом видніються гори,
Де вершини сягають небес.
Я піду в ці далекі простори,
Може там віднайду світ чудес…
Може там віднайду я кохання,
Що не ранить більш душу мою.
І засяє зоря не остання
У моїм світанковім саду…
І світитиме сонечко ясне
Кожен ранок мені у вікні…
А як прийде година прощання,
Я присвячу тобі всі вірші…
У яких будуть теплі стосунки:
Вічні й щирі, палкі почуття.
Хоч настане кінець нашій казці,
Але знай, там не буде кінця…
І розвіють вітри всі тумани,
І засвітить небесна блакить.
А весною розквітнуть тюльпани,
Бо життя – це чарівна є мить…
ПОДАЙ МЕНІ РУКУ
Подай мені руку, о милий Ісусе.
Я встану швиденько і поруч піду.
Піду за тобою, о милий Ісусе.
Надію й любов я з собою візьму.
Подай мені руку, о любий Ісусе,
Подай мені ласку і віру свою.
Я завжди залишусь з Тобою в дорозі
І хрест Твій у серці своїм збережу.
Подай мені руку, о милий Ісусе,
Не дай мені впасти в годину важку.
Візьму я Твій хрест
на тернистій дорозі
І з ним із Тобою я поруч піду.
Подай мені руку, о милий Ісусе,
Надію і радість у завтрашнім дні.
А я залишусь із Тобою в дорозі
І в серці своїм збережу назавжди.
Вірші, написані серцем, так я охарактеризувала б ці проби пера. З поезією Ярослава Шманди та фотороботами можна знайомитися на його сторінці у фейсбук.
Наталія КАРПЕНКОВА.