Міжнародний День музеїв та Всесвітній День вишиванки – ці два свята, такі рідні для кожного українця і споріднені між собою, поєдналися в залюблених у вишивку стриянок, вилилившись у чудесну поїздку в сусідній регіон. А справа в тому, що в Долині з 17 травня розпочала роботу виставка бойківської ноші з фондів Стрийського краєзнавчого музею “Верховина”.
Наш Стрийський музей вже давно підтримує дружбу з Долинським краєзнавчим музеєм “Бойківщина” Тетяни і Омеляна Антоновичів, хоча останній можна вважати ще зовсім юним, адже створений він у 2003 році, та незважаючи на свій юний вік, направду має чим похвалитися. Цікаво продумані експозиції, зокрема сакральна кімната з унікальними експонатами, відтворення бойківської природи, предмети вжитку: ткацький верстат, який знаходиться в цілком робочому стані, скрині – великі “панські” й скромніші, та ще багато іншого. А вітрини з ляльками в українських строях можна розглядати годинами… А тепер тут ще й вперше виставляється бойківський одяг з фондів Стрийського музею. Представлено речі, зібрані в 40-х р.р. минулого століття – спідниці-вибійки, сорочки, півки, верхній одяг столітньої давності, здебільшого – з Долинщини.
Спілкування з музейниками було цікавим і корисним для обох сторін. Екскурсія переросла в змістовну розмову, обмін інформацією, взаємними враженнями від спільної улюбленої справи й навіть подекуди – в дискусію.
Розповідь про особливості бойківського одягу організаторки поїздки Вікторії Грицюк доповниала лекцію екскурсовода й була корисна всім. Загалом, учасниці поїздки почерпнули для себе багато цікавої і корисної інформації, поєднаної з наочним показом, коли можна було роздивитися деталі одягу, орнаменти, крій та кольористику. Не помилюся, якщо скажу що й долинські друзі почули для себе багато цікавого і нового.
А сама пані Вікторія висловилася про поїздку так:
– Бракує слів описати усеньке побачене, пережите в Долинському музеї Антоновичів та хоча б трохи в загальному освітити те, що нас вразило, окрім запропонованих експонатів зі Стрийського музею Верховина. Найперше висловлюю вдячність долинянам за увагу, яку вони приділили нам, яко відвідувачам, – і хитро примружившись посміхнулась: – а того вепра не годна-м була обійти – дуже хтів, бим-го погладила, – мова про один із чучел-експонатів. – І найбільшою несподіванкою особисто для мене стало те, що з-за музейного скла мене привітала моя “ліщина” – саме та, яка на моїй авторській сорочці! – мова про автентичний орнамент, знайдений і відновлений пані Вікторією.
Пані Вікторія розповіла вдячним слухачам, як шукала орнамент для своєї авторської сорочки, досліджуючи, з якого він регіону, як підбирала-міняла кольористику, особливо наголошуючи на тому, що у цій справі поряд з особистим підходом важливо зберегти автентику і «характерність».
А мені вкотре подумалось: так, українська вишиванка – не просто святковий одяг. Споконвіку сорочка, вишита дружиною або мамою, вважалася потужним оберегом від нещасть: кожен стібок зберігав у собі любов і тепло душі. У кожному регіоні України є свої традиції вишивання і символізм орнаментів, але незмінним було, є і буде одне: вишиванка – це частина генетичного коду українця. І нині українці доводять це зі зброєю в руках, відстоюючи свою національну автентичність, віддаючи свої життя за Волю і Незалежність. Бо ми – вільний і гордий народ з глибокими коренями, віковими традиціям і незламною волею до Перемоги!
Галина ДАНИЛЬЦІВ. Фото автора.