Життя людини можна порівняти з книгою, де кожна сторінка – це прожитий день. Чим насиченіше подіями, тим яскравішим та цікавішим воно є. Людина, яка багато бачила і пережила, має що розповісти на сторінках буття, поділитися досвідом, підтримати і розрадити, радіти власним успіхам і визнанням колег та учнів.
6 серпня виповнилося 60 років директорові хорової школи «Щедрик» Роману БУНИКУ (на фото). Стриянин, патріот, ось уже двадцять третій рік співає у складі муніципального чоловічого хору «Каменяр», з дня заснування колективу у 2000 році. Чуйний батько та люблячий дідусь. А ще – вдячний син, який не забуває дякувати матері за добру науку й підтримку.
Часто згадує дитинство у с. Колодниця, куди приїжджав щоліта зі Стрия, де народився, до бабусі. Творча атмосфера панувала у родині Буників, тому після закінчення Стрийської середньої школи № 2 поїхав навчатися в Бердичівське музичне училище. В дорогу мама виряджала з напутніми словами і виготовленими власноруч смаколиками. Там, у Бердичеві, зустрів свою другу половинку, кохану Тамілу. Невдовзі народився син Богдан. Молоде подружжя згодом працювало на Бродівщині. Зокрема, Роман навчав дітей співів у Суховольській школі. Але не переставав думати про Стрий. Хотілося в край дитинства, де мав обов’язок скласти найважливіший екзамен життя.
На Стрийщину повернувся нехай з невеликим, та власним досвідом і напрацюваннями. Керував гуртками художньої самодіяльності в Моршинському санаторії матері і дитини «Пролісок», був репетитором з акордеона і баяна в музичному салоні міськпобуткомбінату, вчителем музики Моршинської середньої школи.
У 1991 році прийшов працювати викладачем у новостворену на базі зразкового дитячого хору «Щедрик» хорову школу, що успадкувала не лише назву хору, а й традиції, творчий процес, високий життєвий потенціал до розвитку. Молодий вчительський колектив у пошуках істини навчального, творчого та виховного процесів багато працював над самовдосконаленням, запрошуючи в свою маленьку школу метрів хорового виконавства та хорової педагогіки.
Роман Буник постійно працював над самовдосконаленням, підвищенням фахового рівня: відвідував семінари, їздив на курси до Львова. Викладачі співали в хорових колективах міста і району, працювали регентами в церквах, були організаторами та ведучими міських фестивалів, свят. Роман разом з дружиною Тамілою і ще кількома вчителями школи співав у народному вокальному ансамблі «Джерело». У його складі концертував у містах і селах на сході України. Співаки будили думку і волю народу в часи становлення державності. Разом стали організаторами і учасниками камерного хору імені М. Вербицького. Здобули для нього звання народного хорового колективу.
Згодом Роман Ігорович отримав статус завуча хорової школи, а це не лише керівництво навчальним процесом, а й велике вміння вибудовувати стосунки з колективом викладачів, де кожен – неординарна творча особистість, знана в культурі та шанована в спільноті міста, має власні заслуги. Та праця на новій посаді пану Роману давалася добре.
У 1999 році попередній директор і засновник школи Микола Брик виїхав з України і Роман Буник очолив хорову школу «Щедрик», заочно навчався на музично-педагогічному відділі Дрогобицького педагогічного інституту ім. Івана Франка, згодом став членом президії ради директорів мистецьких шкіл Львівщини, членом асоціації диригентів Стрийщини «Камертон».
Під його керівництвом школа успішно проходить атестаційну комісію, одержуючи найвищі результати в усіх сферах діяльності.
Зразковий дитячий хор «Щедрик», що є гордістю міста, бере участь в обласних та всеукраїнських конкурсах, неодноразово гастролював за кордоном, випускники стають студентами вищих та середніх спеціальних навчальних закладів культури, педагоги за сумлінну працю отримують відзнаки обласного управління культури, міського голови, здобувають найвищі ранги в педагогічній діяльності.
У колективі склалися свої традиції, звісно, це було до війни, які ініціював директор. Щороку в день свого професійного свята та у вихідні колектив спільно проводив відпочинково-пізнавальні мандрівки краєм, щоб, збагачуючи себе, більше віддавати учням. «Щедрик» здійснював гастрольні поїздки по Україні, за кордон. Роман Буник об’їздив з колективом різні міста нашої держави, Польщу, радували публіку в містах і селах інших європейських країн, брали участь у всеукраїнських та міжнародних конкурсах, відспівали десятки концертів духовної та класичної музики у церквах, соборах, концертних залах, на майданах міст, проживаючи незабутні моменти відродження духу України, українців та власного.
І нині, коли за плечима Романа Буника сотні пройдених доріг, коли в життя постукав шістдесятирічний ювілей, серце Романа, як завжди, сповнюють ніжні почуття до матері, світиться особливою вдячністю їй, розумінням того, що все, до чого торкаються добрі материнські руки, стає іншим: наповнюється теплотою, мудрістю, тихою та світлою радістю, випромінює любов.
«Кожен концерт колективу – це відкриття світові багатства незнищенної душі народу. Саме тому і відповідальність перед виконавцями величезна. Мріємо про перемогу України, про відродження традицій колективу, повноцінну гастрольну діяльність. Та найголовніше – це плекання юних талантів, повна віддача на педагогічній та творчій ниві. Певен, що попереду буде ще багато цікавих і знакових виступів не тільки у мене, а й у наших «щедренят». Не уявляю свого життя без гамірної дітвори у класах хорової школи, репетицій, гри на музичних інструментів, хвилювання перед їхніми іспитами і відповідальними виступами. Не відчуваю своїх років, вдячний Богові та рідним за все, що у мене є», – зазначає ювіляр.
Пан Роман не забуває дякувати Богові, за те, що має земного охоронця, який береже його дороги, щоб не спіткнувся на них і, як власне кредо, несе до людей девіз серця: любити життя –творити добро.
Наталія КАРПЕНКОВА.
Колектив хорової школи «Щедрик» вітає з ювілеєм свого керівника Романа Буника, бажаючи і надалі в здоров’ї та силі, сімейному щасті та радості, в оточенні найщиріших друзів і дружної родини, колективу викладачів і однодумців творити свій кожен день життя на прославу Бога, для блага України, рідного міста, хорової школи, для процвітання культури та інтелекту народу. З роси і води!