У 2000 р. в м. Стрию по вул. Ф. Колесси, 51 відбулося освячення меморіальної таблиці, присвяченої о. Василю Шевчуку, більш знаному серед вояків УПА як отець Кадило (на фото).
Народився він 12 серпня 1903 р. в родині судового урядника Івана та Урсули Шевчуків у Стрию. У Василя було два брати: Михайло (1908 р.) і Ярослав (1912 р.), три сестри: Марія (1905 р.), Стефанія (1910 р.) та Ірина (1922 р.). В. Шевчук навчався у Дрогобицькій, Перемишльській гімназіях. Після закінчення навчання вступив до Духовної семінарії в Перемишлі.
Свою першу Службу Божу В. Шевчук відслужив 6 квітня 1930 р. у церкві Святої Трійці в м. Дрогобичі, в якому він проживав з батьками ще з 7-річного віку. Згодом греко-католицький душпастир служив в селах Дорожеві, Меденичах на Дрогобиччині, Грушатичах біля Добромиля, Смереківцю біля міста Горлиці, Павлокомі біля міста Динів, Пятковій Руській поряд з містом Бірча на Лемківщині.
Шкільні і юнацькі студентські роки В. Шевчука випали на період героїчної боротьби Українських Січових Стрільців та Української Галицької Армії, усіх державницьких заходів ЗУНР і УНР, а це не могло не сформувати в нього відповідних переконань. Тому коли почалася Друга світова війна, він пішов до УПА. Повстанський курінь «Байди» (Миколи Савченка) став для В. Шевчука місцем визначення свого національного обов’язку.
Протягом 1945-1948 рр. він був капеланом УПА під псевдо «Отець Кадило». Теплі відгуки про отця Василя Шевчука залишив, зокрема, відомий учасник повстанського руху в Закерзонні Іван Кривуцький – «Аркадій»: «Знав я його особисто, був з ним кілька разів від квітня до кінця вересня сорок п’ятого року. Він був такий жвавий, активний, веселий… Ну, не так веселий, як людяний, дружний. Люди його всі шанували. Він відправляв Служби Божі під час свят різним сотням. Там перебували сотні «Бурлаки», «Ластівки», «Громенка», «Хріна»… Що (ще) про нього можу сказати? Як про людину – тільки найкраще. Населення його дуже шанувало. Всі любили. У сотнях – тим паче. Розраджував часто стрільців».
Варто зазначити, що для віруючих християн, а в УПА такими були практично всі українці, слово священика мало велике значення. Він благословляв їх на успіх у боротьбі з окупантами, відправляв Служби Божі, сповідав і причащав стрільців та старшин, освячував місця постою, підтримував словом розради і доброю порадою хворих і поранених, проводжав у останню земну дорогу полеглих. Без нього не відбувалося жодного християнського чи національно-державного, у тому числі і українського військового свята.
У червні 1947 р., під час рейду на Захід зі сотнею «Громенка» знесиленого і хворого отця-капелана заарештували чехословацькі органи безпеки. Через місяць його передали владі комуністичної Польщі. Під час слідства і суду о. Василь Шевчук перебував у Ряшівській тюрмі, де переживав знущання з боку кримінальних злочинців і слідчих.
13 вересня 1948 р., за вироком Військового районового суду в Ряшеві о. Василя Шевчука «Кадила» розстріляли. Місце поховання священика невідоме й дотепер.
У 2012 р. був знятий фільм «Отець Кадило», який можна переглянути за посиланням https://www.youtube.com/watch?v=HGuYtCwTHr8&t=26s
Діана ІВАНИЧУК.