ЗАХИЩАТИ ФІЗИЧНО І ДУХОВНО

Чоловіки в молитві… Погодь­теся – цікаво й незвично…  Адже ми більше звикли до жіночих церковних спільнот. Їх у Благо­віщенській церкві теж чимало. Це Апостольство молитви, Архи­братство Матінки Божої Неустан­ної Помочі, Спільнота «Матері в молитві», Молодіжна спільнота «Вибираю рай», Катехитична школа під покровом бл. свщмч. Йосафата Коциловського та не­щодавно створена молитовна група Всесвітнього Апостольства Фатіми. Звичайно, і вони не є суто жіночими – не залишаються осторонь молитовних практик і чоловіки. Та створили і свою спільноту, повна назва якої над­звичайно символічна: «Чоловіки в  молитві за Україну і за родини». Адже функція чоловіка, як глави сім’ї та родини – оберігати й захищати, і не лише фізично, а й духовно, зокрема – молитвою.

Отож, поки жіночки відмов­ляють вервицю після Служби Божої в храмі, чоловіки – при­хожани церкви – члени спільноти «Чоловіки  в молитві», яку очо­лює о. Юрій Олійник, читають Святе Письмо, роздумують над прочи­таним, а отець Юрій роз’яс­нює глибше рядки Біблії, прово­дячи паралелі з повсякденним життям та розважаючи над тим, що нині цими рядками хоче сказати нам Господь. Торка­ють­ся і так званих «суспільних» тем життя Церкви.

Зокрема,  нещодавно обгово­рювали події, які сколихнули цілу Україну й не залишили байдужи­ми нікого у християнському світі. Мова йде про зустріч єпископів Синоду УГКЦ із Папою Фран­циском у Ватикані.

– Як повідомляли офіційні дже­рела,  Святіший Отець визнав, що – цитую: «…окремим болем укра­їнського народу є той факт, що ви сумніваєтеся, з ким Папа. Я хочу запевнити вас у моїй солідарнос­ті з вами та постійній молитовній близькості. Я є з українським на­родом».  Як особливий жест і сим­вол близькості до українського народу Папа Франциск приніс іко­ну Богородиці, яку показав єпис­копам УГКЦ: «Цю ікону подару­вав мені Блаженніший Свято­слав, коли був молодим єписко­пом в Аргентині. Перед нею я щодня молюся за Україну», – про­циту­вав отець Юрій  присутнім слова Папи, поділившись інфор­мацією про цю історичну подію.

А ми додамо, що мова йшла про копію Ліської чудотворної іко­ни Пресвятої Богородиці , яка ни­ні знаходиться в катедральному храмі Успіння Пресвятої Богоро­диці нашого міста. Стрий направ­ду може гордитися тим, що Папа Франциск щодня, прокидаючись, починає свій день з молитви пе­ред копією Ліської чудотворної ікони, такої близької серцю кож­ного стриянина.

Цього ж разу Блаженніший Святослав подарував Папі деякі особисті речі полонених свяще­ників-редемптористів — о. Івана Левицького й о. Богдана Галети.  Місійний хрест, вервиця і мо­литовник – подарунок Папі від української делегації – тепер зна­ходяться у  Ватикані, і це свідчен­ня незламності віри нашого укра­їнського народу й зокрема отців-редемптористів Івана і Богдана, що вже майже рік перебувають у рашистському полоні.

До речі, має церква Благо­віщення і свою чудотворну ікону  чотирьохсотлітньої давності, яка у невимовній красі й славі по­вернулася до храму після ре­ставрації у грудні 2022 року, зайнявши достойне місце на біч­ному престолі, дивуючи своєю магічною красою вірних. Під час реставрації оригіналу було знято три шари фарби, після чого з’я­вилися автентичні лики Богоро­диці та Ісуса. Фахівці стверджу­ють, що ця ікона створена у ХVІ-му столітті майстрами школи іконо­пису в Судовій Вишні. Парафіяни церкви  радіють, що мають у своїй церкві Всемогутню Заступницю, яка у бідах допомагає й потішає в журбі.

На сьогодні спільнота нарахо­вує 18 чоловік і запрошує усіх бажаючих у свої ряди. Головою спільноти обраний Василь Маз­ник. Все частіше на такі зустрічі приходять військові. У цей не­простий час часто мова заходить про трагічні події війни, добро і зло, помсту і прощення, загаль­нолюдські й християнські цін­ності…

От і цього разу мова зайшла  про свідчення Божої присутності у житті людини. Отець Юрій роз­повів   випадок, який йому пере­повів один з військових.

– Коли перед боєм, узявшись за руки,  усі – і християни, і невірую­­чі – молилися Господу своїми словами, хто як умів – за щасливе повернення і захист, один з при­сутніх раптом сказав: «Я  не буду молитися, я атеїст»… З бою повер­нулися всі.., крім цього війсь­кового…

– Чому так сталося? – звернув­ся до присутніх отець Юрій. – Та  тому, що він перед усіма відрікся від Господа. Можливо, якщо б він промовчав…  Господь би його по­милував,  а так Господь відрікся від нього і не захистив його… Війна – страшна річ. Але й вона  дає свої уроки.

Галина ПУГА-ДАНИЛЬЦІВ.