Так вважає майстер спорту України з шахів Дмитро БІЛЕЦЬКИЙ. Трохи ексклюзиву для наших читачів від титулованого стриянина.
– Дмитре, вітаю Тебе і Твоїх батьків з присвоєнням звання майстра спорту України з шахів. Ти перший в Стрию серед чоловіків, який здобув це звання.
– Дякую всім за вітання, підтримку.
– З якого віку ти почав займатися шахами і в яких тренерів навчався?
– Шахами я почав займатися з 7,5 років, коли пішов у 2 клас (не дуже рано, тепер діти приходять і в 4-5 років). Першим моїм тренером була заслужений тренер України Наталія Василівна Музичук. Мені дуже подобалось на заняттях, напевно тому й прогресував. Через півроку я перейшов в групу до Олега Ярославовича Музичука, який привчив мене, що шахи це, найперше, велика праця. Праця важка, інколи через «не можу», чи «не хочу».
– Хто був твоїм суперником в шахах, з яким ти найбільше зіграв партій на тренуваннях, змаганнях?
– Таким суперником стала для мене Юля Кравець. Ми майже одночасно прийшли в шахи і стали добрим подразником один для одного. В конкуренції росли обоє. До речі, Юля швидше від мене виконала норматив кандидата в майстри спорту.
– Яка перемога в шахових турнірах тобі найбільше запам’яталась?
– Тут можу виділити два турніри. Перший – це Кубок Львова 2014 року. Тоді я здобув перемогу у першому для мене великому турнірі в категорії серед юнаків до 8 років, обійшовши львівських шахістів мого віку, які вже знали смак перемог в таких турнірах. Другий – це турнір в Хмельницьку, де мені таки вдалось виконати норматив МС. Боротьба там була дуже напружена і щільна.
– Яка з партій цього турніру була найважча?
– В ігровому плані це партія з майстром FIDE Олегом Биковським. Постійно треба було бути в напрузі, шукати шляхи, грати максимально точно. В турнірному плані це, звичайно, остання партія цього турніру з міжнародним гросмейстером Любомиром Міхальцем.
– Коли ти вже зрозумів, що це перемога, які були враження?
– Партія складалась досить академічно. Важко було знайти якісь варіанти для перемоги. Всі були втомлені, всі партії були важкі. Десь вдалося скористатися неточністю в обороні пана Любомира. До останнього не вірилось, що вийде дотиснути.
– Ти студент І курсу Львівського державного університету фізичної культури. Чому обрав саме цей навчальний заклад?
– Вважаю, що тут найкращі умови для зростання спортсмена. Можливість зануритись у відповідну атмосферу, оточення, участь у змаганнях – все це сприяє розвитку і, сподіваюсь, дасть мені поштовх до подальшого зростання.
– У шаховому таборі цьогоріч у Карпатах ти разом з Святославом Волощуком вперше провів два заняття з дітьми. Яке в Тебе було враження і чи подобається Тобі тренерська діяльність?
– Сподобалось! Побачив різницю між грою в шахи і викладанням основ гри. Як діти слухають, запитують, чекають чогось нового. Новий досвід. Це було круто!
– Хто зі стрийських шахістів є для Тебе найнезручнішим суперником?
– Напевно, Святослав Волощук. Ми досить добре вивчили один одного, тому дивувати щораз важче. Хоч з більшістю стрийських шахістів грати дуже непросто.
– Як Ти вважаєш, чи розвиваються шахи на Стрийщині та у Львівській області?
– Так, розвиваються. Дуже приємно,що збільшується кількість дітей, що займаються шахами, досить багато цікавих турнірів, відкриваються нові клуби. Шкода, що зараз такий непростий? важкий час для нашої держави. Але всі вдячні нашим збройним силам за можливість і тепер навчатись, зростати.
– Які в Тебе цілі в шахах та плани на майбутнє?
– Поки що всі мої плани пов’язані з навчанням. Хочу і далі рости в шаховому плані, розвиватись. Я тільки на початку шляху.
Розмовляв Олександр СОЛОВЙОВ.