Минулого тижня соціальні мережі стрийської спільноти сколихнув допис Голови Археологічної комісії у Науковому товаристві ім. Т. Шевченка у Європі, завідувача відділу Інституту релігієзнавства у Львівському Музеї історії релігії, працівника Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича Миколи Бандрівського про те, що найгарніша вілла Галичини знаходиться у Стрию поблизу Львова.
П’ятдесяти восьмирічний історик стриянин. У 2001 р. захистив кандидатську дисертацію на тему «Пам’яткоохоронна діяльність Церкви в контексті національно-культурного відродження в Галичині (кінець ХІХ–ХХ ст.)» (науковий керівник акад. Ярослав Ісаєвич). У 2015 р. захистив докторську дисертацію на тему «Культурно-історичні процеси на Прикарпатті і Західному Поділлі в пізній період епохи бронзи — на початку доби раннього заліза».Один із редакторів профільних томів Записок НТШ, співзасновник пам’яткоохоронної громадської організації «Товариство Шанувальників Львова». Сфера наукових зацікавлень: археологія доби раннього заліза — римського часу та ранні форми релігії.
Микола БАНДРІВСЬКИЙ: «Той, чиї очі одразу впізнають справжню красу і довершеність, ніколи не пройде байдуже попри цю стрийську віллу. Знаєте, чим мене здивував цей майже казковий будинок? Відповім: своєю збереженістю. Адже у нього на піддашші ще й дотепер можна розгледіти дату: «1876». Уявіть собі: ця вілла пережила жахливу пожежу Стрия у 1886 році, коли вигоріло майже все місто. Так само ця вілла пережила незчисленні повені місцевої бурливої і непередбачуваної ріки Стрийки (поки не збудували дамбу, яка захищає місто від розливів до сьогодні).
Врешті, ця вілла без жодних втрат для себе пережила обидві світових війни і майже півстолітній радянський період. І от зараз ця казкова перлина давнього Стрия постає перед нами у всій своїй красі.
І на закінчення: ота своєрідна конструкція стін цієї вілли називається фахверковою і на неї ми рідко де натрапимо в Галичині, а східніше за Збручем – то й поготів. А ще ця вілла є ніби утаємниченою і загадковою (бо не відомо, хто її збудував, на чиї гроші і за чиїм проектом), а, крім того, вона (ця вілла) ідеально зберегла свою об’ємно-просторову і конструктивну структуру. Ну а про архітектурно-мистецький вистрій її фасадів, то годі й говорити…
Словом, будував цю віллу чоловік, який, скоріш за все, мав віденську освіту і тамтешню архітектурну практику і який – крім усього цього – був ще й просякнутий духом Галичини, тобто дихав і думав тутешніми будівельними традиціями. Саме тому, як підмітила Оксана Бойко, у цій віллі одночасно зійшлися провідні європейські історичні стилі ХІХ століття із нашими місцевими – карпатськими.
…Якби ця вілла на вулиці Колесси в Стрию (яка пережила усі воєнні і повоєнні лихоліття) стояла не у нас, на Західній Україні, а, скажімо, десь в Австрії чи Чехії, то до неї щодня водили б екскурсії, розповідаючи різноманітні історії, пов’язані з її будівництвом та її мешканцями у різних століттях. А фахові історики повитягали б з архівів на світ Божий прізвища, посади і навіть сімейний стан усіх тих, хто був причетний до появи цієї вілли, і хто з відомих діячів у ній колись жив чи просто вряди-годи навідувався.
Гадаю, що усе це реально зробити і вже невдовзі ми всі тішитимемося поштівками з пречудовими видами цієї вілли і захопливо поданою історією її появи на звороті.
Погодьмося, не так багато є фахверкових вілл у благословенній Богом Галичині, які живуть уже третє століття. То ж уміймо цінити своє…».
Інформацію миттю поширювали, ставили вподобайки і коментували. Розгорілася ціла дискусія.
Ось Роман Кіндратишин написав: «Стрий, на жаль, не знає, що з таким історичним спадком робити. От з бюджетом – знає…».
Користувач Фейсбуку Анатолій Харченко залишив такий коментар: «Цей будинок заможного місцевого єврея, який виїхав до Америки в 1939 році. У 80-их роках він приїжджав до Стрия подивитись на свої маєтки. В 1947 році будинок перепланований всередині і добудований ззовні, а на початку 90-их будинок був визнаний аварійним, що загрожує обвалом і мав бути зруйнований. Частина сімей (2/3) була вже відселена в новобудови. І не було би давно в помині цієї, як ви кажете, вілли, цієї краси, якби жильці, які так і не дочекались відселення, за власний кошт відновили його від стану, що загрожує обвалом, до стану житлового. Щодо вікон, так, вікна пластикові, але це краще, ніж трухляві рами з прогнилої за 80 років деревини, в яких не трималось скло».
Оксана Бойко: «І металопластикові вікна, і прибудова – не біда. Для того є реставратори. Вілла не є визнаною пам’яткою, але має всі ознаки, щоб нею стати. По-перше, вона збережена, а, по-друге, наділена унікальними рисами – її дерев’яне оздоблення перегукується з оздобленням чиншових кам’яниць періоду історизму у вигляді металевих кронштейнів та ліпнини. Якщо уважно придивитися, то саме такі елементи декору можна вгледіти на тогочасних львівських кам’яницях. Щоби захистити і зберегти віллу, потрібно надати їй статус пам’ятки».
Користувач під ніком «Спілка Стриєзнавців» розмістив архівне фото вілли 1981 року з дописом, що з 1988 року – це житловий будинок, пам’ятка місцевого значення, охоронний номер 1162-м і коментарем: «Пам’ятками місцевого значення» є практично уся забудова австрійських часів у Львові і по багатьох інших наших містах. Цей статус ні до чого не зобов’язує ні власника, ні місцеву владу, яка досі не подала матеріали по віллі на раду до департаменту архітектури області, щоби надати цій стрийській віллі 1876 року статус пам’ятки державного значення. А для цього треба зробити акт технічного стану тієї вілли, її облікову картку і фото, підписані кандидатом архітектури. А вже департамент архітектури висилає рішення протоколу Ради і наказ голови ЛОВА до міністерства, яке юридично оформляє статус цієї вілли як пам’ятки державного значення. Процедура доволі проста і безліч разів апробована. Було б лише бажання зберегти цю віллу для нащадків у неспотвореному вигляді».
Після бурхливої хвилі в інформаційному полі про скромну, на перший погляд, віллу хочеться отримати її продовження в сучасній історії. Дякуємо земляку Миколі Бандрівському за увагу до рідного міста. Той резонанс, який викликав історичний нарис, демонструє небайдужість громади до рідного міста. Владі, головному архітектору міста, музейникам, що називається, на олівець.
Наталія КАРПЕНКОВА.
На фото: загальний вигляд вілли 1876 р. в Стрию (вул. Філарета Колесси); загальний вигляд піддашшя вілли.