13 червня 24 роки тому в Києві на Лютеранській, 6 Сергій Василюк і його брат Олексій Василюк записали свою першу пісню. Так народився один з найкращих українських музичних колективів, це гурт – «ТІНЬ СОНЦЯ».
Це українська фолк-метал-група, одна з найвідоміших українських рок-груп. Самі музиканти визначають свою музику як «козацький рок». Під пісню цього гурту «Їхали козаки» на боксерський ринг не раз підіймався український боксер Олександр Усик, а пісня «Меч Арея» стала гімном бійців ще в АТО, та й зараз, на фронті.
Колектив «Тінь Сонця» ось уже 20 років виконує виключно українські пісні патріотичного змісту про українську історію, про козаччину, про славних героїв нашої історії.
Їм завжди було непросто… Бо серед рок- груп вони були занадто патріотичні, занадто українські, вони заставляли думати над змістом пісень, вони були те, що називається, «неформат»…
Серед української патріотичної музики вони були занадто гучні, занадто рокові. Сюди вони теж не западали… А тому всі 20 років торували свій, дуже непростий шлях в українській музичній культурі.
Сергій Василюк так само, як і гурт «Тінь Сонця», більш відомі в Києві, в Центрі та на Сході. Вони завжди бачили свою місію в тому, щоб піднімати рівень національної свідомості там, де він завжди був суттєво нижчий, ніж в Західній Україні.
І, треба сказати, що їм це добре вдавалося! Їх там завжди чекали, їх любили, там їм аплодували, вони були ніби ковток свіжого повітря на зрусифікованій частині України.
На Заході України вони завжди були незмінними учасниками великих фестивалів, вони завжди мали своїх слухачів і своїх поціновувачів.
Їх шлях в музиці не був усіяний квітами… Сергій Василюк згадує: «Наприклад, коли я починав створювати гурт «Тінь Сонця», то розраховував на значно більший успіх, вважав, що це створить певний бум на українське… Я прагнув створити якісну альтернативу російським інтелектуальним рок-гуртам, які були популярні на початку 2000-их років у Києві. Але, за моїми спостереженнями, українці не дуже цікавилися такою музикою. На жаль, навіть у період революцій ХХІ століття українців цікавить романтичний, розважальний, легкий напрямки у музиці…».
Тому усі 20 років існування гурту це завжди була тяжка і наполеглива робота…
Сергій і сьогодні мріє про музику справжню, українську: «Я хочу, щоб в кожному куточку України був серйозний попит на інтелектуальну музику. Є дуже шановані, професійні колективи, але вони практично не виступають, тому що на цю музику немає попиту… Є тривожні сигнали, наприклад, у Львові люди можуть розкупити квитки на Потапа і Настю, незалежно від того, зірветься їхній концерт чи ні, а патріотичні гурти туди просто не приїжджають, тому що не збирають такої кількості слухачів. Виникає запитання: де ж той феномен патріотичного краю?..».
Сергій мріє про те, щоб амбіції українців були значно вищі, ніж просто прагнення до Євросоюзу чи до НАТО. Українська ідентичність є настільки глибокою, що ми не потребуємо тягнутися за кимось, ми самі можемо стати тією віссю, навколо якої буде будуватися і розвиватися нове світобачення в Європі і у світі.
Пісні гурту «Тінь Сонця» сьогодні актуальні, як ніколи, бо це музика спротиву, музика подвигу, музика звитяги!
Коли приходить година випробування, то пропадають всі псевдо регалії, всі титули і звання, що «від лукавого», бо любов народна – вона іде від серця і з душі, її не можна розкрутити штучно, вона або є, або її немає…
І нехай їх іноді деякі медіа свідомо не помічають, їм часто не дістається того пошанування, якого вони заслуговують…
Але всі ці 24 роки показали, що гурт «Тінь Сонця» був, «Тінь Сонця» є, «Тінь Сонця» буде всьому наперекір, що їх люблять і ними захоплюються все нові і нові українці!
Вони справжні і талановиті, сміливо відчайдушні і творчо зухвалі, але я точно знаю, що їх найкраща пісня ще не написана! Сьогодні «Тінь Сонця» слухають і співають(!) на фронті, під їх пісні ідуть в бій! Це найвища оцінка творчості гурту і таланту Сергія Василюка.
Сергій, як і багато інших наших простих українців і українок, зараз не в далекому від фронту місті, не на закордонних гастролях (хоч міг би там бути, і все було б безпечно і комфортно), він на фронті, він мінометник 130 Батальйону ТРО, там, де вирішується майбутня доля України, бо він живе так, як співає у своїх піснях, бо в нього слово з ділом не розходяться, бо для нього патріотизм не просто слово, так само, як вишиванка не просто одяг…
Він своїм життям поставив таку високу планку людської громадянської позиції, що дотягтися може не кожен…
«За свободу свою ставай до бою!» – пророчо написав і заспівав колись Сергій Василюк, а сьогодні він не на словах, а на ділі підтримує все, про що співає!
Його пісні – це позиція справжніх і нескорених, це така сьогодні потрібна музика!
Запрошуємо всіх прийти 25 жовтня о 18 год. 30 хв. до Народного дому міста Стрия, щоб стати учасником великого дійства, що називається Свято української музики!
Надія ЯРИШ.