Ви тримаєте в руках останній номер часопису «Гомін волі» у 2023 році. І сьогодні «вишенькою на торті» нашої улюбленої рубрики “Творчість наших читачів” є поетичне різдвяне привітання від поетеси, педагогині, громадської діячки, активістки «Союзу українок», делегатки 1-го Всеукраїнського з’їзду «Союзу українок», делегатки IV позачергового та V з’їзду письменників України, членкині Національної спілки письменників України,членкині ради Львівської обласної письменницької організації, членкині першої Ради відродженої «Просвіти» в місті Стрию Лесі Павлів.
Поетеса розповідає, що народилася у краю славетної Роксолани, в селі Підкамінь Рогатинського району на Івано–Франківщині. Родина жила бідно, важко працювали. Батько
й мати докладали неймовірних зусиль, щоб не тільки прогодувати двох доньок, а й дати їм належну освіту. Саме батьківська любов і турбота були першоосновою майбутнього таланту, проросли щедрими зернами.
Навчаючись у Києві, дівчина ввійшла в столичне літературне середовище. Її вірші почали друкуватись. Після успішного закінчення педагогічного інституту Леся Павлів працювала вчителем української мови та літератури у місті Сколе на Львівщині, а потім – у Стрийському технікумі механізації і електрифікації сільського господарства. У цей час вона продовжила літературну творчість, беручи активну участь у літературно-мистецькому об’єднанні «Хвилі Стрия».
Перша збірка Лесі Павлів «Не покидай мене, любове» побачила світ у 1990 році. Ця збірка мала великий успіх і додала наснаги для подальшої творчості. У 1993 році у видавництві «Бойківщина» вийшла друком друга книга поетки – «На перехресті вітрів», яка пронизана духом безмірної любові до рідного краю і його жителів. Далі були й інші книги: «Мелодії мого краю» (1994), «Коли десь заплаче скрипка» (2002), «Океан душі моєї» (2002), «Під крилом долі» (2006). Для дітей – «У рідній хатинці», «Я маленька українка», «Пісенька для Яринки», «Вірні друзі», «Ой та зимонька-зима», «Солодка потіха» (2005).
Зі змісту творів поетеси можна зробити висновок, що найсвятіші витоки поезії Лесі Павлів – батько і мати, діти, дім і поле – такі одвічно звичні образи і такі невичерпні для натхнення…
СВЯТИЙ ВЕЧІР
Яка радість в нашій хаті!
Всі веселі та завзяті,
Святий вечір йде до нас,
Ми очікуємо той час.
Скоро з’їдеться родина
На вечерю в цю хатину,
Я спішу, спішу швиденько
Помагати рідній неньці.
Кутю з медом готувати
І дванадцять страв подати,
Сіно під обрус підстелю,
Дідуха внесу в оселю.
Лиш засяє перша зірка,
Батько мій запалить свічку,
Із молитви почнем нині
Святий вечір у родині!
БІЛЬ
В молитвах за тебе,
Моя Україно,
Розкрадена, зболена,
Розкидана вся по світах,
На торжищах
Мова твоя солов’їна
Гріхами озветься
В облудних серцях.
В молитвах за тебе,
Моя Україно,
Де в зашморгах, путах,
Жебрацтві народ,
Що правду вже втратив
У помислах, вірі,
Не хоче ні слави,
Ні співаних од.
Історіє болю,
Історіє диво-народу,
Вже дзвони голосять,
І пам’ять вже вкотре зове,
Лиш в єдності сила,
Лиш розум здобуде свободу,
І в дусі прадавнім
Твоє воскресіння нове.
Побажаємо пані Лесі здоров’я і наснаги, усіх гараздів і нових поетичних рядків, книг і вдячних читачів. До зустрічі в новому, 2024 році.
Наталія КАРПЕНКОВА.