Тиждень, що минає, розпочався з приємного візиту. Командир зведеної стрілецької бригади ПС ЗСУ Олександр Третьяков приїжджав до нашого міста вручити першому заступнику міського голови Стрия Миколі Дмитришину подяку та відзнаку за сприяння, допомогу та особистий внесок у матеріально-технічне забезпечення бригади Повітряних Сил .
Напередодні до Стрия прибула перша партія підмоги захисникам. 70 FPV дронів «Метелик», БпЛА «Валькірія», приціли оптичні та 45 антитепловізійних накидок. Минулого тижня вони одразу вирушили на позиції військовослужбовців.
«Усі засоби придбані згідно із запитами військових частин за кошти міського бюджету. Нехай допомагають нашим Героям боронити Україну і нищити ворогів!», – зазначає міський голова Стрия Олег Канівець.
Міська влада тісно співпрацює з підприємцями у напрямку допомоги землякам на фронті. Так, на початку місяця ще два FPV дрони поїхали на фронт до наших стрийських захисників із батальйону «Карпатська Січ». Через міську раду їх передав підприємець Олег Красніцький («Скоринка»).
Заступник міського голови Андрій Стасів особисто зустрічався з Олегом Красніцьким, слушно зауваживши: «Більше дронів – більше знищених окупантів! Дякуємо, що допомагаєте».
Підтримка влади не менш важлива не тільки для діючих військовослужбовців, а для тих, кому через поранення, контузії довелося повернутися у цивільне життя. Війна – це не тільки про смерть, але також про народження Героїв.
Розповімо одну історію із тисяч про мужність, біль втрати і неймовірну жагу до життя і перемоги. Вона про Івана Дрозда – ветерана АТО, військовослужбовця ЗСУ, батька полеглого Героя, «нескореного» легкоатлета, жителя села Загірне Стрийської громади.
За його плечима важке поранення під час повномасштабної війни та рана, яка не загоюється у душі – втрата сина-захисника, що спонукала стати у лави «нескорених» і взяти участь у всесвітньому марафоні.
Як учасник АТО у перші дні війни Іван Дрозд знову опинився у лавах ЗСУ. Боронив з побратимами Попасну на Луганщині. Пригадує, як проти ворожого танка доводилося оборонятися звичайним автоматом. Тоді з 25 наших бійців багато полягло, а решта були поранені. Внаслідок важких боїв під час відступів пан Іван втратив не тільки побратимів, а й руку. Це сталося 10 квітня 2022 року.
Після тривалого лікування й реабілітації він отримав протез, завдяки якому продовжує майже звичне життя. Працює, порається по господарству, сам кермує автомобілем.
Його опорою та сенсом життя є дружина, яка, щоб швидше пройшла реабілітація, записала чоловіка на «Ігри нескорених», які мали пройти восени 2023 року в Німеччині. З того часу в пана Івана розпочалися щоденні тренування з бігу. Бігав звичайною сільською дорогою. Ентузіазму не бракувало, допоки не дізнався страшну новину, яка забирає землю з-під ніг – на війні загинув його двадцятирічний син Андрій, який попри юний вік встиг відслужити вісім місяців в АТО, а після повномасштабного вторгнення постажуватися у Франції та стати керівником артилерійської установки «Цезар». Це сталося 23 червня минулого року. Наймолодшого Героя нашої громади Андрія Дрозда поховали в Дашаві.
Щоб хоч якось втамувати біль від втрати сина, Іван Дрозд починає інтенсивно тренуватися. І так день за днем, кілометр за кілометром, щоразу перемагаючи свій внутрішній відчай. Під час відбіркового туру на «Ігри нескорених» здобуває перше місце, подолавши відстань у 1,5 тисячі метрів. Сьогодні у його арсеналі чимало медалей різного ґатунку та вони всі не так про спортивні досягнення, як про силу духу та незламність українського воїна.
Серед медалей є особлива, яку отримав у Вашингтоні після марафону морської піхоти. Тоді разом з ним брали участь у забігу ще 14 українських ветеранів війни. Дистанція, яку вдалося подолати – 42 км. Усього було 30 тисяч бігунів з різних країн світу. Цивільні, які біжать пліч-о-пліч з військовими, таким чином дякують їм.
Пан Іван з гордістю демонструє синьо-жовтий прапор із автографом нині екс-головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного, який кожному учаснику Вашингтонського марафону особисто підписав генерал.
У планах нашого земляка участь у Бостонському (США) марафоні, який відбудеться цьогоріч 15 квітня. Також пан Іван чекає на біонічне протезування, яке дозволить відновити функції втраченої руки вже цієї весни. Та найбільше, як і ми всі, Герой чекає на Перемогу України.
Наталія КАРПЕНКОВА.