15 вересня відійшла у вічність відома львівська художниця й архітекторка Уляна Слюсар. Була обдарована від Бога багатогранним талантом. Але найбільш яскраво проявила себе у графіці та декоративно- прикладному мистецтві. Переважно зверталася у своїй творчості до архітектури Львова, його пам’яток різних епох і стилів: відродження, бароко, ґотики і неоґотики, класицизму. Представляла їх оригінально, крізь призму свого бачення і сприйняття як людина, що володіє фаховими знаннями в галузі архітектури і має багату фантазію та творчу уяву.
Завдяки особливій художній мові її графічних творів архітектурні пам’ятки Львова сприймаються по-новому, неначе бачені вперше.
Уляна Слюсар народилася 23 червня 1956 р. в м. Стрию у сім’ї педагогів та музикантів Манастирських. Як згадувала сама художниця, на формування її світогляду і мистецьких смаків мали вплив і домашнє виховання, і бабусині казки, і чарівні звуки дідусевої скрипки. Під час навчання у середній школі, яку закінчила із золотою медаллю, брала уроки малювання у місцевого художника й педагога Романа Ганкевича. Вищу освіту здобула в університеті «Львівської Політехніки» на факультеті архітектури (1973-1978 рр.). Її учителями з фаху були професори Андрій Рудницький і Богдан Посацький. Про них зберегла теплі спогади не тільки як про талановитих педагогів, але і як про старших друзів, однодумців, з якими можна було поділитися творчими задумами і порадитися. Після закінчення Політехніки працювала в Чернівцях, в інституті «Укржитлоремпроект». У 1981 році повернулася до Львова і вступила до аспірантури. І все-таки в її душі перемогло прагнення творити мистецтво. І поштовхом при виборі цього рішення стала багата львівська архітектура минулих століть, в яку була закохана, яка надихала й окрилювала не тільки Уляну Слюсар, але й багатьох митців у різні часи.
Її перша персональна виставка у львівському Будинку архітектора відбулася в 1986 році, де експонувались графіка й гобелени (в техніці килимової голки). Тематика творів – архітектурні пейзажі Львова і натюрморти. Ця перша виставка мала успіх, численні відвідувачі схвально відгукнулися на творчість молодої художниці (серед них були й відомі письменники та діячі культури з різних галузей). Це надихало й заохочувало до подальшої праці. Поступово тема Львова, його архітектурних пам’яток стала домінуючою в її творчості. Велич і вишуканість стародавніх споруд: церков, костьолів, монастирів і капличок різних стилів і напрямів увібрали в себе дух часу. Цей загадковий дух часу та його вплив на архітектуру і намагалася відтворити мисткиня. Враження від навколишнього середовища неначе переломлювалися в її уяві, зберігаючи суть конструкції тієї чи іншої пам’ятки. Вільне трактування й інтерпретацію таких перлин архітектури, як Домініканський костьол чи собор святого Юра можна собі дозволити, тільки володіючи фахом архітектора. Уляна Слюсар опанувала різні графічні техніки: лінорит, рисунок пером, рапідографом, сериграфію. Проте, найчастіше художниця вдавалася до лінориту. Саме в цій техніці виконано гравюри циклу «Львівське бароко». Деякі твори налаштовують нас на ліричний лад або схиляють до філософських роздумів, наприклад, «Осінній передзвін», «Враження від Софійського собору».
Краса навколишньої природи, царство квітів, що росли біля батьківської хати, і навіть скромні польові квіти знайшли своє відображення у натюрмортах, виконаних в одній із графічних технік.
У галузі декоративно-ужиткового мистецтва Уляна Слюсар проявила себе, створюючи гобелени. На основі цупкого полотна чи мішковини, з допомогою килимової голки й кольорових бавовняних, вовняних чи синтетичних ниток вона вишивала композиції, на перший погляд доволі прості, та насправді, сповнені глибокого змісту. Старовинні архітектурні пам’ятки зображені у несподіваних ракурсах: вежа Корнякта, що «танцює», Каплиця Боїмів з висоти лету птаха, церковні дзвіниці в оточенні строгих львівських кам’яниць неначе усміхаються до нас із глибини віків, закликаючи знову й знову милуватися ними. Колорит гобеленів має багату палітру, відзначається пластикою ліній і лаконізмом виражальних засобів, вони викликають радісні почуття.
Творчість художниці зумовлена поетично-піднесеним сприйняттям навколишнього світу, бо ж мала ще один талант – поетичний. Збірка її віршів «Коли душа на злеті» побачила світ у 2003 році. Сюди увійшли твори, присвячені проблемам сучасності, сповнені філософських роздумів про призначення людини, роль митця в житті суспільства, громадянська і любовна лірика. Проте, наскрізною є тема духовності, вона звучить у віршах-роздумах: «Навіть у мріях старайся бути моральним…», «Хтось придумав самотність», «Святий Боже, наш Отче…», «Гарні слова про милосердя». Думка про високе покликання митця, усвідомлення відповідальності перед своїм сумлінням і перед людьми втілена в рядках поезії «Якщо ти мистець…».
Графіка і гобелени Уляни Слюсар з успіхом експонувалися на обласних і дванадцяти персональних виставках в Україні та США. Її твори зберігаються в музеях та приватних збірках не лише нашої країни, але й за кордоном – у Польщі, Чехії, Франції, Бельгії, Швеції, Ізраїлі, Канаді, США, Арґентині, Австралії. Але найбільше її творів є у фондовій збірці Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького, адже в 2004 році художниця подарувала 68 своїх графічних творів і 9 гобеленів.
Творчість Уляни Слюсар – і образотворча, і поетична – це приклад наполегливої праці у вдосконаленні своєї майстерності, відданості високій меті – служінню Мистецтву, незважаючи навіть на виклики долі. Безсумнівно, вона збагатила і львівську графіку, і загалом, українське мистецтво.
Оксана ГРИНІВ.