Створити графічний портрет, часом навіть не олівцем, а гелевою ручкою, тобто тим, що є під руками, де уже нічого не поправиш, і кожен штрих має бути остаточним – це справді під силу лише справжньому художнику. Війна стала каталізатором цього таланту – таланту портретиста і справжнього «миттєвого» графіка Василя Бичка. А ще – іконописця, монументаліста і живописця, чия персональна виставка відкрилася нещодавно в Меморіальному комплексі «Борцям за волю України» під назвою «Свій дар Божий я присвятив і дарую людям…».
Художник, активіст громадського життя, свого часу закінчив архітектурний факультет Львівського політехнічного інституту, працював у художній майстерні Стрийського райпобуткомбінату, нині – художник. Від кінця 1980-их років – учасник національного відродження на Стрийщині: член Крайового проводу Народного руху України, учасник встановлення вперше в Україні національного, тепер Державного прапора України на приміщенні офіційної установи – Стрийської міської ради 14 березня 1990 року і, до речі – автор картини на цю тему. Отож, можна без перебільшення сказати, що пан Василь увійшов в історію українського державотворення. У 1990-1992 роках він – командир рухівської Чоти порядку у Стрию, тобто керував вартою «РУХу», а з початком повномасштабного вторгнення пішов добровольцем в армію. Попри те, що йому уже шістдесят, він брав участь у бойових діях, захищав Київ та тримав оборону на Харківському напрямку.
Пан Василь – творча особистість, якому не байдужа доля України і українського народу. Мабуть тому Василь – псевдо Друг Орел – завжди на передовій – чи під час двох Українських Революцій, чи в боротьбі на сході України… «Свій дар Божий я присвятив і дарую людям» – така промовиста назва виставки, що запрошує усіх охочих в Меморіальний комплекс «Борцям за волю України».
У липні 2023-го в Народному домі Стрия уже демонструвалася невеличка персональна виставка портретів українських захисників авторства Василя Бичка, яка згодом презентувалася в церкві Всіх Святих Українського Народу. 23 портрети мужніх облич українських воїнів, бійців батальйону «Карпатська Січ» – побратимів Василя Бичка, з якими він разом захищав і захищає рідну країну від агресора.
Ці графічні портрети друзів-фронтовиків Василь дарує «власникам» – тим, хто позує йому, часом – в екстремальних умовах, а собі зберігає світлини робіт. Такі графічні портрети – поділився – не раз доводилося виконувати буквально за 5-7 хвилин в перервах між обстрілами.
Згадував пан Василь, які цікаві особистості позували йому, найцікавіші випадки зі свого життя, коли він робив такі портрети. Розповідав про ті екстремальні умови, в яких створювалися ці портрети. Нині тодішня виставка фронтових портретів стала частиною теперішньої.
– Пригадую, коли в одного з бойових побратимів був день народження, мені комбат сказав конкретно: даємо тобі 5 хвилин – встигнеш не встигнеш – щоб ми зробили подарунок. Пам’ятаю, йшов тоді сильний мінометний обстріл, і в підвалі я цього хлопця затримав справді буквально на 5 хвилин. Підвів ближче до світла – й обидва, навстоячи, фактично за кілька хвилин зробили цей портрет. Він позував – я малював: під вибухи снарядів!..
– А найцікавішим персонажем для портретів – признався, – вважаю нашого стриянина Мар’яна Берездецького. Мій побратим, він сам по собі – дуже цікава особистість, і знаю я його давно, тому мені легко його малювати.
Серед особистостей, які позували пану Василю, юрист Юраш, депутат Латвійського парламенту, дуже інтелігентна, вишукана людина з німецькою виправкою, колумбієць Джейсон – командир колумбійського підрозділу. З новіших – заступник голови Галицького Братства вояків дивізії «Галичина» історик і письменник Ігор Іваньков, голова Резерву дивізії Володимир Правосудов-«Штурм», референт Резерву дивізії по зв’язках з громадськістю Юрій Дацько «Оса», боєць Резерву дивізії Роман Пасіка, інші члени Резерву дивізії «Галичина», які прибули на відкриття виставки свого побратима.
А ще – доброволець ДФ «Карпатська січ» 21-річний Артем Петровський з Кам’янця-Подільського, який мав усього 19 років, коли пішов на війну. Пан Василь згадував той бій, в якому побратима тяжко поранили, і він чудом залишився живим… А потім – довга реабілітація. Але воля до життя і невичерпний оптиміз перемогли!
– Ми цей рік завершуємо доволі знаковими персональними виставками – людей, які довго не наважувались це зробити, – підкреслив директор Стрийського краєзнавчого музею «Верховина» Микола Закусов. – Пан Василь – чудовий пейзажист, неперевершений портретист. Але, крім того, по селах Стрийщини є його монументальні роботи. І тут, на виставці, вони представлені цими прекрасними фото. І це лише частина його робіт. А його дар як портретиста – просто унікальний.
А отець-мітрат Мирон Гринишин, поблагословивши захід, додав:
– Пам’ятаю, як ви розписували капличку Івана Хрестителя в Стрийській центральній районній лікарні у 2002 році, коли там ще не було нічого. І після того розпису це місце перетворилося на маленьку церковцю. А ще – Ваші чудові ікони в катехитичних класах нашого храму… А ще – мурал на церкві Всіх Святих Українського Народу.
Теплі слова про свого давнього побратима сказав і перший заступник міського голови Микола Дмитришин:
– Моє покоління пам’ятає ті часи, коли Василь, його друг Орест Галецький, який тут є нині з нами, і ще троє відчайдухів піднімали національний прапор України – перший в Україні! – над будівлею міської ради. Згадую слова нашого поета Віктор Романюка:
«Якщо серця глухі, як стіни,
То ти, козаче, не мовчи,
А що зробив для України –
Собі і Богові скажи!» – отак Василь говорить своїми портретами. В моєму офісі багато його робіт. Це, зокрема – пейзажі. Але я не знав – і сьогодні приємно здивований, що він пише такі чудові портрети! Нині ми робимо все для того, щоб наші воїни виконували ті бойові завдання, які перед ними стоять. Щоб ми тут могли відкривати такі виставки. Син Василя теж воює, він недавно прийшов з фронту. А Василь своїми картинами, своєю виставкою дає нам натхнення і бажання робити все для того, щоб ми чимшвидше подолали нашого ненаситного ворога!
– Як кожна культурна подія в нашому місті, безумовно, відбувається за підтримки міської влади, – додав директор музею, – так і ця виставка, яка ще раз підтверджує, що такі заходи потрібні, й зараз – особливо: щоб знайти хоч краплину відпочинку й розради для душі. Ці стіни ніколи не бувають порожніми. Тут змінюються виставки, приходять різні люди, і кожен для себе виносить щось своє, хоча сама ця будівля не дає забути ті страшні сторінки нашої історії, але ми завжди віримо в майбутнє, за яке нині боремося. І пан Василь робить це успішно не лише зброєю, а й своїми дивовижними роботами, які дарує людям, і це найважливіше – жити не для себе, а для людей. Патріот, фронтовик, доброволець – великий українець, який роками робить те, що так нам необхідно – виборює Україну!
Про це говорили присутні на відкритті виставки його побратими з Резерву дивізії «Галичина», багатолітній товариш стрийський бард і майданівець Зеновій Медюх, поет і пісняр Михайло Золотуха, які прикрасили захід своїми музичними дарунками.
Додамо, що ця чудова виставка діятиме всього декілька тижнів. Тож поспішайте відвідати!
Галина ПУГА-ДАНИЛЬЦІВ. Фото автора.