У Народному домі Стрия відбувся вечір-спогад «В його серці жила Україна» з нагоди дня народження видатного стриянина, громадського діяча, письменника Віктора Романюка. Почесний громадянин міста народився 18 листопада 1938 року на Рівненщині.
«Про цю видатну постать можна говорити не один вечір, адже Віктор Романюк зробив чимало в національному, політичному та громадсько-культурному житті не лише Стрия, а й України загалом», – пише офіційний сайт Стрийської міської ради.
На вечір-спогад, організований управлінням культури, молоді та спорту, завітали родичі, колеги, шанувальники таланту, громадські активісти та представники Стрийської міської ради. Разом говорили про багатогранність Віктора Романюка, адже за свої 85 років встиг зробити на багато поколінь вперед.
Член Національної спілки письменників України, автор трьох десятків книг, лауреат багатьох літературних премій. Перший голова Стрийського Товариства української мови ім. Т. Шевченка, перший голова відновленої Стрийської «Просвіти», перший голова Стрийської крайової організації Народного Руху України, Народний депутат України першого скликання. Голова літературно-мистецького об’єднання «Хвилі Стрия». Ініціатор підняття прапора вперше в Україні над міською ратушею у Стрию, ідейник спорудження пам’ятника-триптиха «Будителі» та багато іншого.
У моєму журналістському архіві є стаття про святкування 80-річчя Віктора Романюка. Таким я його пам’ятаю і хочу, щоб згадали усі. Це, практично, останній його публічний виступ. Далі була хвороба і тільки найрідніші й близькі друзі мали можливість з ним спілкуватися…
Треба заслужити право, щоб тобі кричали «браво»
Ці слова журналіста, публіциста, краєзнавця Романа Пастуха просто зірвали шквал оплесків у переповненій залі Стрийського міського Будинку культури під час літературно-мистецького вечора з нагоди 80-річчя поета, члена національної Спілки письменників України, заслуженого працівника культури України, Почесного громадянина Стрия Віктора Романюка. Бо ювіляр за свій вік не раз чув «браво». І цей вечір був не виняток.
Кожній людині притаманний свій власний темп розвитку – швидкість «розгортання» генетичної програми. Різниця між ступенем зрілості організму і його календарним віком в деяких випадках може бути істотною. Усі, хто знає Віктора Романюка, в один голос скаже, що його паспортний вік не відповідає стану душі поета, його світогляду і вподобанням, його пріоритетам і життєвому кредо. І як жартома сказав ювіляр, що йому самому незвично «газувати на швидкості 80».
Віктор Романюк (на фото 2018 року) згадав, як його вразив Стрий і стрияни, коли він приїхав сюди у середині 60-х років ХХ ст. Сам він родом з с. Завізова Острозького району на Рівненщині, тому для себе навіки поєднав ці дві малі батьківщини у Галицько-Волинське королівство. Розповів про своє захоплення поезією Василя Симоненка і майстерно продекламував вірш, який найбільше закарбувався у пам’яті: «Ти знаєш, що ти Людина»… Згадав отчий дім, маму і трагікомічну історію, як матері довелося продати корову, єдину годувальницю родини, та перед тим, як попрощатися з твариною, жінка потайки від усіх попросила місцевого фотографа зробити світлину улюблениці сім’ї. Це настільки вразило Віктора Степановича, що будучи ще молодим літератором, він написав вірш «Про маму і корову». Він щиро дякував усім, хто в цей вечір прийшов розділити з ним радість служіння Музі, гострому перу і його короткий виступ неодноразово переривали гучні оплески, бо кожне слово було влучним, переконливим і життєствердним, а його виступ можна розібрати на цитати і афоризми.
А цьому передувала півторагодинна концертна програма творчого вечора під назвою «Може для України, може лиш для Стрия у сузір’ї калини сяє зірка моя»… Вірші Віктора Романюка надзвичайно мелодійні, тому й не дивно, що композитори залюбки кладуть їх на музику. Результатом плідної співпраці між представниками Евтерпи (муза ліричної поезії – прим. автора) утворився творчий дует композитора, члена національної Спілки композиторів України Романа Никифоріва та поета Віктора Романюка, і у свій час побачила світ збірка «Троїсті музики». Їх творча співпраця триває близько 25 років.
І, власне, концерт був побудований з низки різнопланових музичних творів, які прозвучали того вечора у виконанні Муніципального чоловічого хору «Каменяр» та народного оркестру народних інструментів ім. Василя Лазорищака (диригент заслужений діяч мистецтв України Степан Целюх); Галицького академічного камерного хору (м. Львів), диригент – народний артист України Василь Яциняк.
Неперевершеним був виступ самого Романа Никифоріва, який, окрім таланту композитора, володіє неабиякими вокальними даними. Хореографічний супровід народного танцювального ансамблю «Стрияночка» міського Будинку культури (керівники Олена та Олексій Боровницькі) продемонстрував, що під пісні, написані на вірші Віктора Романюка, виходить надзвичайно красиве танцювальне полотно, яке органічно вплетено у поезію. Зворушливо і щемливо звучали твори ювіляра з останньої збірки «Стрий – центр Європи» у виконанні Ігоря Маланчука та Наталії Катерняк.
Про творчість винуватця свята розповіла доцент кафедри музикознавства та фортепіано музично-педагогічного факультету Дрогобицького педагогічного університету ім. І. Франка Уляна Молчко. Звучали вітання й від найближчих друзів, знайомих, гостей імпрези. Звісно, були квіти та подарунки, теплі слова подяки за багаторічну жертовну працю на благо громади та задля розвою культури і національної ідеї на наших теренах. Прозвучала думка, що серед багаточисельних відзнак та нагород Віктора Романюка немає ще лауреатства Нобелівської премії, тож стрияни можуть виправити цю прогалину.
Віктор Романюк та Роман Никифорів подякували усім, хто провів цей творчий вечір разом з ними, наголосивши, що черпають натхнення від спілкування зі щирими і люблячими людьми, людьми, які є невичерпним джерелом мудрості та надихають на зміни й змушують замислитися над вічними темами.
Згадався мені вислів Ліни Костенко: «Віддай людині крихітку себе. За це душа наповнюється світлом». Після цього літературно-мистецького вечора кожен виходив із зали сповненим чистими і світлими думками. Бо композитор і поет віддали нам не крихітку, а усіх себе. Так і живуть. Не шкодують сил і натхнення для інших, для тих, хто любить і розуміє поезію, хто закоханий у мелодійну українську пісню. Чекаємо нових книг, нових пісень, нових ідей. Тож далі буде…
Наталія КАРПЕНКОВА.