СТРИЯНИН ПРО ЗАКУЛІССЯ ТЕЛЕШОУ «КЛУБ 1 %»

Нове телевізійне шоу «Клуб 1%» стартувало влітку цьогоріч. Тисячі українців включилися в інтелектуальне дозвілля в основному «на дивані» та є чимало азартних, котрі, виконавши усі необхідні завдання, опинилися по той бік екрану. Серед них стриянин Андрій Бабяк. Він разом з дружиною брав участь у першому випуску телегри.

Які враження пан Андрій отримав від участі в телевізійному шоу? Чи важко потрапити до Києва на запис програми і чи рекомендує брати участь у складному марафоні до головного призу? На ці та інші запитання він розповів читачам нашого часопису.

Для тих, хто не в темі, коротко введу у курс справи. Ведучий проєкту Тимур Мірошниченко ставить запитання 100 учасни­кам, починаючи з найлегшого, на яке правильно відповіло 95% опитуваних, і закінчуючи най­важчим, на яке правильно від­повів 1% українців. Кожен учас­ник має на своєму рахунку 1000 гривень. Учасники, які відпові­дають на запитання неправильно – вибувають, а їх 1000 гривень йдуть в банк проєкту. Той, хто дійде до фіналу – отримає 10 000 гривень та шанс відповідати на запитання на 1% і можливість виграти весь банк, який складає 100 000 гривень!

Пане Андрію, вас стрияни знають як завідувача інфек­цій­ним відділом КНП ТМО «СМОЛ», палкого вболі­валь­ника ФК «Скала» і от інтелек­туальне шоу. Це спонтанне чи виважене рішення?

– Я доволі азартна людина. Люблю багато читати, розгаду­вати кросворди, ребуси. І коли на початку літа в інтернеті побачив інформацію про новий проєкт «Клуб 1%» та розміщену анкету, вирішив заповнити її. Це були стандартні пукти: паспортні дані та вказав електронну адресу. А ще завдання: чотири картинки з мультика і треба було вказати зайву. Зміст у тому, що три були комп’ютерні, а одна –  мальо­вана. Ще одне запитання було пов’язане з фруктами. Вже до­стеменно не пам’ятаю, та треба було здогадатися й за алфавітом їх розкласти.

Я це відправив. Через якийсь час прийшов мені лист на елек­тронку, що «ви пройшли тест». І мені призначили співбесіду на узгоджений час. Це була спів­бесіда на камеру з креативним менеджером каналу «1+1». За­давали різні запитання, зокрема, біографічні цікаві епізоди мого життя. Спілкувалися хвилин двадцять. І мені сказали: «роз­глянемо вашу кандидатуру і на­пишемо, чи проходите далі».

Наступний етап після того, як мені написали, що пройшов, призначили певну дату для по­дальшого відбору. Цього разу  мав мати  з собою 10 білих  арку­шів, чорний фломастер і зайти за посиланням у  zoom. Окрім мене, в ефірі було ще 9 чоловік. Так ми у 10-х виконували завдання модератора. Задає запитання, 30 секунд ми маємо написати на аркуші відповідь і показати на камеру.  Ніхто на всі 10 запитань не відповів. Більшість, як і я, відповіли правильно на 7. Нам подякували, сказали, після  за­твердження прийде запрошення на зйомку. Згодом прийшов на електронну адресу лист, що ви  пройшли відбір, чекаємо 15 серпня в Києві.

– Хвилювання було? Якось спеціально готувалися до ефіру, енциклопедію підчиту­вали?

– Звісно хвилювання було при­сутнє. 15 серпня з дружиною (вона також брала участь) ми приїхали з вокзалу в павільйон на ВДНГ. Пройшли стандартні процедури. Звірили списки учас­ників, потім перевірили дрес-код. Такий нюанс, що заборонено бути  в одязі червоному і чорному, в брендованому, а слід надавати перевагу нейтральним кольорам. Стилісти кожного загримували й завели у зал. Відтак пояснили правила, що до чого. Позна­йо­мили з ведучим Тимуром Мірош­ниченком і почали зйомку.Тепер увага – зйомка тривала 8 годин. Передача, яку ми бачимо щоне­ділі в ефірі, півторагодинна, справді знімалася 8 годин. Ба­гато дублів, маса усього вирі­зають. Та обстановка надзви­чай­но класна. Яскравий павіль­йон, музика, світло, ведучий – талан­тище, прекрас­на людина.

Ви «вилетіли» на запи­танні на 80%. Та розмова з ведучим потрапила в ефір. Її теж скоротили?

– Коли ти сидиш на дивані з іншого боку телевізора – все знаєш чи майже все. Ти у спо­кійній, звичній обстановці. А тут – центральний канал України, яскрава музика, світло, ведучий під руку весь час говорить. Вже коли зійшов з дистанції, перевіряв себе, відповідаючи на всі запи­тання, то чесно поклавши руку на серце, міг би дійти десь до 15%, а далі хіба б чудом вгадав. Повертаючись до вашого запи­тання. Я вилетів по-дурному, в ефірі того немає.  Багато вирі­зали. Ви помітили зі 100 учасників інтерв’ювали чоловік 15. Я розка­зував, як потрапив у медицину. Ви кілька років тому, до речі,  про це писали. Показали ж по теле­баченню, що я зі славного міста Стрия, моя посада, професія, а потім остання моя фраза. І все.   Тимур в кінці інтерв’ю каже: «ви приклад для багатьох». Всі аплодують. Глядачу, можливо, до кінця й не зрозуміло, за що так люди плескали.

Ми мали невеликі планшети, там виведений циферблат не був, тому 30 секунд, які дають на від­повідь, важко контролювати. Секундомір розміщувався ма­лень­кими цифрами біля ведучого і я трохи слабозорий, під впли­вом яскравого студійного світла  банально не розрахував час на відповідь. Я, правда, зразу кноп­ку натиснув, кажу, я не встиг від­повідь дописати. І таких було ще кілька людей. Це також в пере­дачу не увійшло. Та сталося, як сталося.

Це не зіпсувало вра­жень?

– Та ні. Враження – бомбезні. Чесно кажу, дуже-дуже цікаво. Раджу усім азартним людям, просто для себе спробувати. Це шоу має свою специфіку. От, на­приклад, «Хочу стати міль­йо­нером» – переважно інте­лектуальні запитання, а тут більш на логіку, уважність, звісно ж, знання по­трібні та деколи можна здогадатися. Треба просто бути уважним, швидко мислити  і  мати трохи везіння. Фактично в кож­ному запитанні можна знайти якусь «зачіпку» на відповідь. Це вже я потім зрозумів. Розпочався набір на другий сезон. Рекомендую.

– А зараз вдома дивитеся щонеділі?

– Дивлюся, звичайно. Ми влаш­товуємо деколи навіть сі­мейні змагання. Кожен свої ва­ріанти відповіді дає. Ця гра нам прижилася вдома. Колись ро­диною полюбляли «Що? Де? Коли?», так от зараз «зайшов» «Клуб 1%». Я вважаю, в такий складний період зараз, як війна, людям для збереження ясного розуму треба знаходити захоп­лення, бо весь час думати про негатив, як лікар кажу – небез­печно для ментального здоров’я. Не забуваймо донатити, працю­вати кожен на своєму місці й підтримувати ближнього, хто як може. Якщо моя розповідь на­дихне когось взяти участь у телевізійному шоу, буду радий. Дякую вам, що дали мені ще раз пережити позитивні емоції, зга­дуючи увесь процес моєї історії у «Клубі 1%».

Розмовляла Наталія КАРПЕНКОВА.