Минуло 165 років з дня уродин Євгена Олесницького (1860 – 1917) – галицько-українського адвоката, кооператора, журналіста, редактора, перекладача, громадсько-політичного та культурно-просвітницького діяча. Значну частину свого активного життя працював у Стрию, був засновником місцевої філії «Просвіти», учасником кооперативного руху, співзасновником кредитного товариства – «Каси Задаткової».
Народився Євген Олесницький 5 березня 1860 року у с. Великий Говилів Гусятинського повіту (тепер Хоростківської міської громади Чортківського району Тернопільської області) у духовній та патріотичній сім’ї священника. З дитинства мав хист до навчання. Початкову школу закінчив у Теребовлі, потім навчався у Тернопільській гімназії, де входив до учнівської «Громади», яку згодом очолив. 1878 року став студентом правничого факультету Львівського університету. У студентські роки був головою товариства «Дружній Лихвар», яке у десятиліття свого існування видало «Антологію Руську» – збірник творів українських поетів, які Олесницький добирав особисто. Приятелював з Іваном Франком, хоча не поділяв його тодішніх соціалістичних ідей.
У львівський період життя Євген Олесницький активно займався видавничою, редакторською та журналістською діяльністю, тісно співпрацював з галицькими періодичними виданнями, був співзасновником газети «Діло», в якій працював у 1885 – 1890 роках: вів політичну рубрику, писав статті на правничу та економічну тематику, театральні рецензії. 1889 року разом з однодумцями започаткував видання першого у Східній Галичині українського юридичного фахового журналу «Часопись правнича».
У Львові Євген Олесницький здобув ступінь доктора права, одружився. Там народилася його єдина донька Софія (померла 1902 року).
1891 року Євген Олесницький переїхав до Стрия, де відкрив власне адвокатське бюро, в якому вів діловодство винятково українською мовою. Завдяки наполегливій праці та знанням швидко завоював авторитет у місті та повіті. Здебільшого займався справами українських селян, захищаючи їх права навіть безоплатно. Зарекомендував себе як високоморальна людина, професійний юрист і незрівнянний промовець.
Поруч з успішною адвокатською діяльністю Євген Олесницький, як місцевий національний лідер, розгорнув активну громадсько-політичну на культурно-просвітницьку роботу. Разом із професором гімназії С. Дубравським та о. О. Бобикевичем заснував філію «Просвіти». 1893 року його зусиллями створено товариство «Міщанська Бесіда». Був ініціатором будівництва у Стрию Народного дому для розміщення і діяльности українських інституцій.
Євген Олесницький відіграв важливу роль в господарсько-економічному розвитку міста. 1894 року разом з о. О. Бобикевичем заснував «Касу Задаткову», в якій робила свої перші професійні кроки жінка-фінансист Ольга Бачинська. А 1904 року став ініціатором створення першої української молочарської кооперації, яку очолив о. О. Нижанківський.
1909 року Євген Олесницький очолив товариство «Сільський господар», що було корпорацією українського селянства, а згодом стало однією з найважливіших господарських організацій Австро-Угорщини. Щоб повністю присвятити себе цій справі, він згорнув правничу діяльність і переселився до Львова.
Як політика Євгена Олесницького неодноразово обирали до Галицького сейму. Його політична діяльність була спрямована на захист національних і політичних прав українців, відокремлення Східної Галичини в національно-адміністративну одиницю, відкриття українського університету. Впродовж 1907 – 1917 років був послом до віденського парламенту.
Серце Євгена Олесницього зупинилося 26 жовтня 1917 року у Відні. Тіло великого українського патріота було перевезене до Стрия і поховане на місцевому цвинтарі з великими урочистостями й пошаною. На похороні був присутній і виголосив промову митрополит Андрей Шептицький.
Євген Олесницький відзначався великим організаторським талантом, знаннями, душевною щедрістю та високоморальним патріотизмом. Всі ці чесноти він до останку віддав служінню рідному народові, наполегливо працюючи у багатьох важливих ділянках громадсько-політичного життя. Стрияни назвали його «золотоустим провідником Стрийщини», а на його честь названо одну з вулиць міста. Заповіт, залишений Євгеном Олесницьким майбутнім поколінням, актуальний і в наш час: «Власними силами змагати до кращої долі».
Джерело: Стрийський краєзнавчий музей «Верховина».