Лілія Лунич – художниця, майстриня декоративно-ужиткового мистецтва викладачка ДМШ с. Братківці. Народилася 3 січня 1984 року в мальовничому гірському селі Жупани на Сколівщині. Навчалася у Стрийському художньому училищі за спеціальністю «Живописець. Художник по дереву». Вищу освіту здобула у Прикарпатському національному університеті ім. Василя Стефаника за спеціальністю «Психолог-викладач». З 2014 року працює викладачем мистецьких дисциплін у Дитячій школі мистецтв Братківців. Проводить майстер-класи, виставки, бере активну участь у мистецькому житті Стрийщини.
З 2021 року – активна учасниця ГО «Спілка творчих людей», учасниця всіх виставок і проєктів Спілки, зокрема – виставок «З любов’ю до України», «Мій янгол»
У доробку художниці – ряд міні-виставок: виставка авторських ялинкових прикрас «Різдвяна казка» (2020 р.), виставка листкового живопису «В обіймах осені» (2021 р.), виставка витинанок «Трагічні сторінки історії України» (2022 р.), виставка петриківського живопису «Мальовнича Україна» (2025 р.), виставка листкового живопису «Барви осені» (2025 р.)
У 2022 році відбулася перша персональна виставка мисткині «Душі моєї творчі два крила» (у Виставковому залі Стрийського краєзнавчого музею «Верховина»),
що налічувала понад 70 робіт у різних техніках (живопис, витинанка, петриківський розпис). А в липні 2025-го – друга виставка живопису «Барви моєї душі» – в історико-краєзнавчому музеї Миколаєва, що на Львівщині.
Такі стислі біографічні рядки чудової талановитої мисткині й надзвичайно світлої великої душі людини – Лілії Лунич.
І ось – третя її персональна виставка під промовистою назвою «Сад моєї душі».
– Ми вже вдруге прекрасну виставку Лілії проводимо в літню спеку, – відкрив захід директор Стрийського краєзнавчого музею «Верховина» Микола Закусов. – І погода нам дійсно нагадує про той сад творчої глибокої душі нашої художниці: літня сонцесяйна спека і яскраві радісні усмішки, що не сходять з облич усіх присутніх. І о цій прекрасній порі, коли все дійшло свого максимального розвитку, ми знову ж таки бачимо професійний ріст Лілії Лунич.
За доброю галицькою традицією розпочався захід благословенням парохом с. Мельнич Журавненського деканату УГКЦ отцем Ігорем Гілецьким – багаторічним другом сім’ї мисткині.
– Пам’ятаю Лілю ще зі студентських років. Чудово знаю її чоловіка Миколу. Особливо приємно, що поєдналися такі два таланти – Ліля в живописі, а її чоловік – в роботі з деревом. А ще він входить в нашу церковну спільноту Лицарів Колумба. Це глибоко релігійна родина. Якщо ж Бог у сім’ї і в родині на першому місці, все інше буде на своєму. Тому бажаю, щоб ви у вашому серці, у вашій сім’ї, розкривалися всіма гранями українських талантів.
Від міської влади привітала мисткиню заступниця начальниці Управління культури, молоді та спорту Стрийської міської ради Юлія Курилишин:
– Глянеш на Лілю – така тендітна, делікатна… А це – цілий всесвіт, що розкривається у її творах!.. Добре знаю Ваші роботи і завжди зачарована ними. Ви дуже працьовита, маєте свою мистецьку ідею і вмієте її нести. Але найважливіше, що Ви вмієте нею обдаровувати всіх нас.
Приєдналася до привітань і начальниця відділу з питань культури національностей та релігій Управління культури, молоді та спорту Стрийської міської ради Наталія Катерняк-Трух:
– Твої картини – це світло і радість. Це те, що надихає. У мене в кабінеті висять дві картини, які подарувала мені пані Ліля. І коли мене запитують, хто автор, я завжди кажу, що це надзвичайно світла, позитивна, добра і мила людина, талановита художниця. Це без перебільшення, це щиро і від душі. А ще у наш нелегкий час її твори зцілюють і вселяють тверду віру в нашу Перемогу. Бо з нами Бог. Ми віримо, що наш небесний Батько завжди поруч, завжди нам допомагає і захищає. Бо якщо не Отець небесний, то чому ми сьогодні тут? Чому Україна досі стоїть? Чому ми не зазнали поразки? Адже сили незмірні. Адже за логікою речей на початку 22-го, здавалося – все закінчено. Але ми, українці, віримо! Молимося і віримо в те, що наш небесний Отець нас не покине, і Перемога буде за нами! Щиро бажаю, щоб наш небесний Отець завжди провадив тебе, твою гарну українську родину. І щоб ти завжди мала чим надихатися для твоєї прекрасної творчості. Адже твої картини справді лікують, бо вони вселяють надію, віру у добро і нашу Перемогу.
Привітала подругу, колегу і товаришку по ГО «Спілка творчих людей» очільниця спілки художниця і громадська діячка Наталія Семків. Адже Ліля – членкиня Спілки, що стояла біля витоків її створення, учасниця ряду міні-виставок, всіх колективних виставок цієї молодої активної громадської формації творчих особистостей:
– Ліля чуйно відгукувалася на всі наші прохання і ніколи не відмовляла. Це людина абсолютно толерантна, і по доброті своїй, напевно, важко знайти когось подібного. Я дуже рада, що в нашій спілці є така талановита особистість, людина з великої букви, з якої випромінюється одна доброта, одна щирість, одна теплота!
У кожній картині доброта, щирість, тепло і світло, яких зараз так бракує!.. Тому я дуже рада, що ти в нас є! Бажаю тобі не зупинятися, творити! Творити на благо нашій країні, на благо нашій родині і нашій спілці!
Говорили присутні й про унікальні своєрідні підходи Лілії до малярства, про особливі техніки при використанні листочків і абсолютно різних підручних засобів, про її особливий хист роботи з аквареллю…
Поділилася своїми творчими планами й ідеями і сама мисткиня. А ще розповіла, як народжувалася виставка:
– Перша думка про виставку мені прийшла ще в листопаді. Мені захотілося щось цілком нове. Вона особлива – бо я заклала в неї АРТ-ТЕРАПЕВТИЧНИЙ зміст – щоб справді мистецтво стало ліками для наших зранених душ…
У нас зараз дуже багато болю, страждань, переживань, дуже багато тривог… Майже в кожній родині важкі втрати. Тому я хотіла зробити свою виставку острівцем спокою, доброти, любові й краси. Вже давно психологи дослідили, що найкращими ліками для зраненої психіки є творчість. Це беззаперечний факт. А ще – спілкування з живою природою. Це квіти, це краса наших гір, полів… Наша природа прекрасна! Справді, Україна наділена такими чудовими краєвидами!.. Тут є чим надихатися, є над чим творити і хочеться, щоб людина справді частіше зупинялася й милувалася цією красою. Тому я рада, що ви завітали в сад моєї душі. Хочу, щоб ви вийшли звідси тільки з добрими емоціями, з радістю, щоб оці творчі миттєвості залишали світлий слід у ваших душах.
Коротенько про експозицію: більшість робіт нові. Це акварелі. Чому акварелі? Бо для мене це справді терапія. Акварель – дуже складна техніка, але особлива. Вона дозволяє художнику фантазувати, імпровізувати, створювати цікаві, несподівані ефекти. І водночас ти сам дивуєшся – й відпочиваєш душею…
У першій залі – квіти, серія «Чари рідної землі». Мене завжди зачаровують квіти… Є кілька пейзажів… Є різні серії робіт… А найновіша – присвячена нашому прекрасному місту: серія «Цвіте магнолія в Стрию». Наразі це чотири роботи, але я планую її продовжити, бо справді кожна наша весна в Стрию особлива. Коли зацвітають магнолії, я просто йду й відпочиваю душею.
…А вчора увечері мені написав Михайло Шмигельський, що мені привезуть подарунок… І мені привозять деревце магнолії!.. Я була вражена! Я не могла описати своєї радості!.. Насправді Михайло знає, як я люблю магнолії. Він тішиться, що я продовжую його проєкт «Стрий – місто магнолій», який справді уже багато років представляє наше місто.
А сама ідея виставки почалася з… вірша. Мої найближчі друзі й рідні знають, що деколи я пишу вірші. Дуже рідко, але буває, що душа просить поетичної думки… І от я написала вірш, а потім вже почала роздумувати над своєю майбутньою виставкою.
Сад моєї душі
Заходіть! Я запрошую,
друзі, у сад…
Де щебечуть птахи на гіллі,
прославляючи велич небесну.
Сад моєї душі, що квітує
і манить красою
весняних балад,
Де цвіте кожен пагін,
кожна квітка шепоче
лагідно пісню чудесну.
Відчиняю вам хвірточку,
знімаю замки.
Нумо, заходьте у гості!
Тільки єдине прохання до Вас:
залишіть біля входу
свої біди та думи важкі,
Залишіть там біль
та життєві тривоги.
Тільки серце беріть
та усмішку ясну.
Зайдіть вільними, чистими,
біля входу витерши ноги.
Заходіть! Я запрошую
в сад моєї душі.
Тут є вічна весна,
завжди затишно й тепло.
Загорніться в красу
і вслухайтеся в барви ясні.
Відчиняю Вам душу
мистецьку свою
І дарую красу її щиро
й відверто…
Заходіть! Я запрошую, друзі!
Вітали мисткиню чоловік Микола, діти Дарина, Дмитро та Маркіян, мама Галина Михайлівна. Приємним сюрпризом для самої Лілії стала присутність на виставці її колишньої викладачки Людмили Олексіївни Луців. Людмила Олексіївна – майстриня петриківського розпису родом із самої Петриківки. Саме вона у стінах художнього училища навчила і на все життя вклала в Лілине серце надзвичайну любов до петриківського розпису.
Прикрасили захід чудові музичні композиції, які виконували колеги мисткині – викладачі Дитячої школи мистецтв с. Братківці. Своїм ангельським співом потішила присутніх Любов Трескот – викладачка вокалу, у супроводі неперевершеної піаністки та викладачки фортепіано Наталії Савки.
На завершення свята своєю щирою дитячою безпосередністю та відчуттям музики вразила всіх донечка добрих друзів художниці Юстинка Вороняк, танцюючи під «Забутий вальс» Шопена.
Залишається лише додати, що Лілія Лунич – справді багатогранна творча особистість. Серед її художніх уподобань не тільки живопис, петриківський розпис, але й писанкарство, і вишивка, й іконопис, і витинанки, і книжкова ілюстрація. А її вихованці неодноразово були дипломантами та переможцями міжнародних, всеукраїнських та обласних конкурсів. Бо навчає їх не тільки мистецтву, але й баченню краси життя. Адже в центрі її творчості завжди залишається Любов до життя, до рідної землі, розвиток української культури та збереження народних традицій.
За період повномасштабного вторгнення мисткиня, окрім педагогічної діяльності, займається громадською роботою, бере участь у благодійних аукціонах, виставках, майстер-класах на підтримку ЗСУ.
У неформальному спілкуванні, у невимушених розмовах, уже після, власне, відкриття, як одна хвилина пролетіла ще година часу – й ніхто не поспішав розходитися, бо чудесна аура нової виставки прекрасної душі мисткині не відпускала від себе відвідувачів. І, звичайно ж, були світлини на згадку – в чудовій фотозоні з назвою виставки, яку створив для коханої дружини її чоловік Микола, вкотре проявивши свій хист до творчої роботи з деревом.
– Сьогодні мала велику приємність завітати до саду – і не звичайного квіткового раю, а до саду душі світлої, талановитої художниці, – написала на своїй сторінці у Facebook стрийська поетеса Зоряна Кіндратишин. – Це вже третя виставка Лілії, на якій я побувала, і кожного разу захоплююсь, поринаю у неймовірний барвистий світ, щораз знаходжу щось цікаве, відкриваю нові грані її творчості. І наче залишаю в душі частинки світла й добра, якими щедро ділиться ця мисткиня пензля та, як сьогодні відкрилось ширшому загалу, – прекрасного поетичного слова.
Виставка діятиме до 12 липня, і я раджу всім, хто потребує трішки світла й добра у ці непрості часи, обов’язково навідатись до Виставкової зали по вулиці Шевченка, 107.
Отож, завітайте на виставку й отримайте неймовірно солодкий ковток свіжого сонячного позитиву для арт-терапії власної душі від чудової мисткині Лілії Лунич.
Галина ПУГА-ДАНИЛЬЦІВ,
фото авторки.