ПОДІЯ. БАНДЕРІВСЬКІ ФЕСТИНИ

ПОПУЛЯРИЗУВАТИ І ВШАНОВУВАТИ ГЕРОЇВ — ЦЕ НАШ ОБОВ’ЯЗОК

У нашому патріотичному прикарпатському місті на території Меморіального музею-садиби родини Бандерів пройшов 1-й Регіональний музичний фестиваль «Бандерівські фестини».

З нашого міста походить славний рід Бандерів, тут провів свою юність і національно-патріотичний гарт Провідник української нації Степан Бандера. Ми, стрияни, не маємо права забути це ім’я, ми повинні зберігати пам’ять та історичну правду задля майбутніх поколінь, тому що боротьба за свободу почалася не в 2022-ому і не в 2014-ому році. Степан Бандера очолив визвольну боротьбу минулого століття і досі викликає страх у ворогів. Його чин зараз продовжують хоробрі воїни сучасної війни. Не забуваймо своїх Героїв, щоб нашим нащадкам не довелося продовжувати їх справу.

Фестиваль розпочався спіль­ним виконанням Державного Гімну України. Поблагословив за­хід настоятель катедрального храму Успіння Пресвятої Бого­родиці отець-декан Мирон Гри­нишин, відслуживши Молебень до Пресвятої Богородиці у спів­служінні зі священиками Стрий­ської єпархії УГКЦ.

– Високодостойна стрийська громадо та гості нашого міста, представники стрийської влади, дорогі у Христі браття і сестри! – звернувся до присутніх у віталь­но­му слові о. Мирон Гринишин. – Сьогодні ми прийшли на це місце, бо воно незвичайне. Кожне тіло має своє серце, що є джерелом життя, бо розганяє кров по цілому тілу, яка приносить поживні ре­човини до всіх клітин людського організму. Сьогодні ми прийшли до серця Стрия.

Наше місто колись складало­ся з центральної частини і,  як тоді казали, – передмістя або Ланів. Саме тут мешкало найбільше українців. Всі «заїзники», котрі приїжджали,  хотіли поселитися у центрі, а тут залишалися укра­їнці. Якщо ми приходимо до бу­динку-садиби Бандерів – там так і написано: садиба Бандерів. Це не тільки Степан Бандера, це не тільки отець Андрій Бандера, це великий славний рід, який ми сьогодні згадуємо. Ще з далеких 1780-90-их років тут жили Банде­ри і саме тут вони збудували цей будинок у 1790-1795 роках й стали осердям передмістя. Практично всі Лани – це була родина до Бандерів. І навіть Розалія, бабу­ся Степана Бандери, походила з великого славного роду Білець­ких, де було в родині четверо священиків – її братів. Це був славний рід. Тут, у цьому бу­дин­ку, кувалася українська ідея. Звідси, з цього будинку виходили всі передові  думки, котрі втілювали­ся в нашому місті. Тому ми сьогодні прийшли, щоб їх згадати, і не тільки…

Бо сьогодні ми святкуємо вели­ке свято Пресвятої Євхаристії. Це свято Пам’яті. Свято, у якому каже Господь: «Пам’ятай! Чини це на Мій спомин! Кожного разу, коли будете брати цей хліб і вино, згадуйте,  що це Я віддав за вас своє життя!». І тому сьогоднішнє свято дуже гарно поєднується зі святом Пресвятої Євхаристії. Прийшовши сьогодні на  це міс­це, ми кажемо: ми пам’ятаємо всіх з роду Бандерів, котрі свою ідею, свою думку, своє життя віддали за Україну.  Дуже  цікаво і дуже прос­то пояснюється Пресвята Євха­ристія: це – жити для когось. Власне, ми бачимо цю родину: Михайла  Бандеру, дяка  Благові­щенської церкви, доброчинця, будівничого цієї церкви! Ми бачи­мо  родину високоосвічених лю­дей, землеробів, котрі все, що мали, віддавали в ім’я ідеї! Тому не дивно, що сьогодні Степан Бан­дера стоїть в проводі великої боротьби української нації за остаточне визволення із москов­ського рабства! Дякуємо цим ве­ликим людям і вчимося у них великого натхнення! Нехай Гос­подь усіх благословить, а ці фес­тини нехай послужать нам про­свіщенням, щоби якнайбільше в Україні було таких родин, як роди­на Бандерів. Нехай Україна вреш­ті переможе і прийде до мрії ве­ликого Степана і всієї родини  – вільної нації і славної держави нашої  України.

Присутні хвилиною мовчання вшанували світлу пам’ять всіх героїв України, які віддали своє життя за свободу і Незалежність рідної держави.

Впродовж століть українська нація вимушена виборювати свою волю. Сотні й тисячі  синів і дочок України віддали життя за нашу свободу. Нині новітні герої, наші хлопці й дівчата знову  кла­дуть своє життя на вівтар Неза­лежності.

Від міської влади присутніх привітав заступник міського го­ло­ви Андрій Стасів:

– Особливо приємно  бачити тут маленьких дітей, – підкреслив  виступаючий. – Пригадую себе маленьким. Мене батьки води­­ли по всіх таких святах. Я тоді не знав, для чого. Але тепер я  розумію, для чого вони це робили. Щоб в пам’яті виринала історія,  щоб ми  розу­міли, хто ми такі є, що ми – укра­їнці. Я сьогодні зранку спитав своїх дітей: ви знаєте, хто такий Степан Бандера?! Вони почали мені перечислювати: 1 січня – наро­дився, політичний діяч, Провід­ник… Син згадав пісню «Батько наш Бандера…». І тут я згадав, що сьогодні ще й День батька… Такі співпадіння посла­ні нам Богом! Дякуємо Богові за таку хорошу погоду і дякуємо нашим Збройним Силам, які обороня­ють нашу Україну і ми маємо можливість сьогодні бути тут.  Ми зібралися для того, щоб в на­шій пам’яті вкорени­лося: ми – українці! Хочу сказати, що  ми знаємо Степана Бандеру як політичного діяча, як нашого Провідника. Але сьогодні буде багато сказано про те, що він ще дуже високоосвічена, дуже висо­кодуховна людина, людина, яка любила і вміла співати, яка люби­ла футбол, теніс, шахи, яка грала на різних інструментах. Він був високоосвіченою людиною! Я сьогодні своїм дітям кажу: ми, кожен з нас, маємо бути такими самими!

Нині весь світ знає Степана Бандеру. Більша  частина світу його поважає як нашого лідера,  а інша частина світу – наші вороги – його бояться. Московська сатана його боїться. Вони дотепер його шукають і дотепер знають, що він є. Але ми ж то знаємо, що він в кожному з нас, в кожного в серці! І доки він буде в кожному з нас, доти ми, як держава, будемо непе­реможні!

І на завершення: дорогі стрия­ни, дорогі гості! Міська рада до­кладе всіх зусиль, щоб ці бан­де­рівські фестини стали візитівкою нашого міста! Тому, що з нашого міста починалися  визвольні по­дії в Україні. Ми багато в чому були першими і маємо далі тримати цей прапор! Ми дякуємо усім, хто долучився, і сподіваємось, що це свято буде мати довгу історію! Нас не буде, а свято буде!

Від Львівської обласної ради привітав присутніх депутат Львів­ської облради, голова комісії культури, інформаційної політики та промоції, історик, керівник Ме-моріально-пошукового центру «Доля» Святослав Шеремета:

– Надзвичайно важливо, – наголосив він, – що сьогодні, коли відбувається широкомасштабна війна, агресія московської недо­імперії в Україну, тут, у Стрию, меморіальний музей родини Бандерів проводить такий захід. Популяризувати і вшановувати наших героїв – це  наш обов’язок! Наш обов’язок як українців. А тим більше, коли це стосується  ліде­ра української нації, Провідника і батька Степана Бандери. Серед українців є багато надзвичайно відомих, надзвичайно поважних людей. Але найбільше кремлів­ська пропаганда завжди приді­ляла увагу Степану Бандері, Івану Мазепі і Симону Петлюрі. Ми знаємо, що Степан Бандери не тільки вів українців на боротьбу проти кремлівського окупанта,  не тільки виховував українців у дусі патріотизму, самопожертви і лю­бові до своєї нації. Він передба­чав майбутню боротьбу  поколінь – і не тільки українців – проти кремлівської орди. Недаремно Степан Бандера та Організація Українських Націоналістів ство­рили Антибільшовицький Блок Народів, який об’єднав понево­лені народи більшовицької недо­імперії в боротьбі за свою неза­лежність. І зараз, коли пройшло вже багато десятків років, всі народи світу також об’єдналися в допомозі Україні в боротьбі з московським агресором. Я пере­конаний, що саме завдяки жит­тєвому шляху, діяльності і доро­говказу Степана Бандери зараз наші найкращі хлопці, найкращі дівчата – військові Збройних Сил України  – стримали цю мос­ковсь­ку навалу й захистили не тільки Україну, а весь циві­лізований світ від кремлівсько-московського ярма. Я пере­конаний, що ми пере­можемо, бо, як співається  в Гімні Українських Націоналістів, що став  Гімном Збройних Сил Украї­ни:

«Веде нас в бій борців упавших

                                                    слава.

Для нас закон найвищий –

                                            то наказ:

Соборна Українськая держава,

Вільна й міцна – від Сяну

                                        по Кавказ»!

Далі на сцені – український історик і громадський діяч, кан­дидат історичних наук, член ред­колегії наукового збірника «Укра­їнський визвольний рух» та ре­дакційної ради «Літопис УПА» Микола Посівнич:

– Стрий – славне патріотичне місто, і я завжди говорю, що Стрий – це  столиця Бандер­штату. Не Львів, не Івано-Фран­ківськ, не Тернопіль, а саме Стрий.  Звідси походить по ма­теринській лінії С. Бандери славна родина Білецьких. А славна родина Бан­дер була одним з цих рушійників, яких на ім’я Степана Бандери на­зивали Бандерштат. Недарем­но вороги говорять про державу Степана Бандери, і навіть є одно­йменна пісня… Але біль­шість, на жаль, не знають, чому саме Степан Бандера став рушієм і лідером визвольного руху і його держава існує після його смерті. Як кажуть, держава  починається з першого села. Так, українські націоналісти будували  свою дер­жаву від першого села, адже ми тоді не мали держави. Як  тепер, так і тоді ми маємо багато ворогів,  і вороги завжди є підступними. Феномен Степана Бандери по­лягає в тому, що він умів органі­зовувати навколо себе талано­витих і самодостатніх людей, що він зумів зорганізувати цю бо­ротьбу, хоч  сам ніколи зі зброєю в руках не воював. Але його ідея була слово, і слово вбиває наба­гато влучніше, ніж будь-яка зброя.

На базі Стрия повинні бути відроджені ідеї і гасла, які про­пагував Степан Бандера. Стрий, як свого часу в далеких 20-х ро­ках, знову має стати прикладом національно-визвольної бороть­би, яку вів Степан Бандера. Він вчився тут в гімназії. Тут була його родина,  їх називали буржуазни­ми націоналістами. Чому буржу­азними? Бо вони організували кооперативи, «Просвіту», інші суспільно-політичні установи, які були самодостатніми. Економічні гасла, які Степан Бандера ста­вив, будучи Провідником ОУН: «купуй українське», «українські гроші», «українські руки», «укра­їнські потреби» – багато таких  моментів, які  повинні повести за собою людей. Маємо зрозуміти, що  феномен Степана Бандери є в теперішній Україні. Але, прого­лошуючи ці гасла,маємо зрозу­міти ще й те, що думка «Бандера  прийде – порядок наведе», є хиб­ною. Маємо  всі разом стати, лава до лави – і за прикладом наших Збройних сил дати опір ворогу. А найперший ворог – це ми самі,  українці – через своє лінивство, через свої недоліки… Ми повинні це розуміти і удосконалювати се­бе. Приклад Степана Бандери, його родини, його соратників і послідовників повинен нас на­дихати. Адже коли питають про біографію Степана Бандери, то знають, що він – Герой України, Провідник ОУН,  але коли питаєш,  хто він за професією,  більшість не знає… Тож будуймо державу від першого села! Дізнаваймося про славні традиції нашої історії,  на­ших власних родин,  пропагуймо Бандеру в кожному селі, адже  воскресають лише там, де збері­гається пам’ять!

Наголосив на ще одній важли­вій лінії фронту – волонтерській  –  гість фестивалю, директор дер­жавного історико-культурного заповідника «Нагуєвичі» Богдан Лазорак:

– Мало хто знає, що Стрий, починаючи від першої третини 19 століття, пережив три великі по­жежі. Вже тоді в Стрию заро­дилося волонтерство, де кожне передмістя, кожна родина разом з  сусідніми селами допомагали відбудовувати це  велике повіто­ве містечко. Саме тут форму­валися перші Січові Стрільці,  перша жіноча дружина імені Архистратига Михаїла. Саме тут було створено за часів ЗУНРу першу збірку коштів для лікуван­ня поранених, саме тут був ство­рений комітет, який мав займа­тися відбудовою греко-католиць­ких церков, зруйнованих під час московської окупації 1914-1915 років, і саме тут формувалася постать Героя українського націо­нального руху Степана Бандери.

Хочу з приємністю передати велике вітання від хранителів са­диби Івана Франка хранителям музею Степана Бандери, його родини. Тому що ту титанічну ро­боту, яку виконують музейники в Стрию, мало хто собі сьогодні може дозволити.

Це треба цінува­ти на рівні всієї держави, і я думаю,  що ваш музей  рано чи пізно мав би отримати статус національного. Так само, як ми маємо свого національного генія Івана Франка, так ми маємо і свого національ­ного Героя Сте­пана Бандеру. Ті бофони, які  сьо­годні продають тут, на території Бандерафесту,  у садибі Банде­ри, обов’язково потрібно купити кожному, тому що сьогодні, як і тоді – в часи ОУН-УПА, вони є бойовим фон­дом на підтримку Збройних Сил України. Букваль­но вчора в Дрогобичі було пре­зентовано бофони на підтримку ЗСУ під патронатом Хосе Турчика світлої пам’яті Ірини Турчик, яка була однією з найвідоміших волонте­рів міста Дрогобича.

Принагідно хочу передати ве­личезне вітання від останньої на сьогодні живої зв’язкової УПА з Дрогобиччини Емілі Береської, яка зараз живе в Ступниці, що разом із сестрою Степана Бан­дери була в ув’язнен­ні на Дале­кому Сході. Вона пам’я­тає ті дні, коли вони молодими жінками, будучи виселені  далеко від рід­ного дому, навіть там зна­йшли сили для боротьби.

Я бажаю, друзі, щоби ми до­чекались того часу, коли нам не потрібно буде збирати бофони  на підтримку у перемозі, а  на те, щоб розвивати нашу державу. Бо  сьогодні, в День батька, кожен батько – на фронті чи в тилу – мріє про те, щоб їх діти дочекались вільної незалежної України.

– Справа Бандери живе і сьогодні у жертовній боротьбі українського народу. Наші Захис­ники, як і сто років тому, женуть з рідної землі московських загарб­ників. Національна ідея живе поміж сучасних українців, і  моло­де покоління ніколи не втратить історичної пам’яті. Співаємо ук­ра­їнських патріотичних пісень, вправляємось у спорті, який про­пагував Провідник, мандрує­мо стежками Бандери, вивчаємо історію за експонатами музею та збираємо кошти для українських військових, – підсумували ведучі

Ольга Калин, головний спе­ціаліст відділу з питань культу­ри, національностей та релігій Управління культури, молоді та спорту Стрийської міської ради, та Назар Андрушко, головний спеціаліст відділу молодіжної політики Управління культури, молоді та спорту Стрийської міської ради, ознайомили при­сутніх з програмою фестивалю.

У рамках фестивалю було проведено ряд мистецьких захо­дів, зокрема – майстер-класи від шкіл мистецтв Стрийщини, – роз­повіла одна із учасниць фес­тивалю Лілія Лунич (Братківська школа мистецтв):

– Зокрема, відбувся майстер-клас «З Україною в серці. Листівка для воїна», під час якого діти ра­зом з батьками мали можливість створити листівку для воїна і на­писати свої побажання та слова подяки нашим Захисникам. Сим­волічно, що саме найменші дітки найбільше прагнули створити листівочки, незважаючи на те, що техніка виконання доволі склад­на. Їхня щирість і відкритість вкот­ре доводить, що Україна є і завжди буде! Велике серце України завжди битиметься, бо його під­тримують мільйони маленьких, люблячих сердець українців!

«Лялька-мотанка – оберіг для воїна» – таким був ще один май­стер-клас – від Наталії Лаганяк (Братківська школа мистецтв). І не менш цікавим – третій майстер-клас – візерунків для ляльок-мотанок від Наталії Войтків, теж з цієї школи мистецтв. Доповнили майстер-класи і художні студії Стрийської та Лисятицьої шкіл мистецтв. Не залишив байдужи­ми і учасників, і спостерігачів і ще один майстер-клас – з монотипії –  від Юрія Палія, Володимира Ше­теленця і Кароліни Кіндра­ти­шин з Лисятицької школи мис­тецтв.

Ще однією родзинкою «Бан­дерівських фестин»  став майстер-клас з хусткування від нашої зна­ної стриянки бабці Віти – Вікторії Грицюк – активної популяри­за­торки та дослідниці української  вишивки  й  українських народних строїв, адже хусткування – такий же давній вид мистецтва, як і вишит­тя, до того ж, суто український.

– Ми – з Бандерштадту! Себто, зі Стрия, а ще конкретніше – з Бан­дерівських фестин. То ся вдало на славу! І фест файно! – проко­ментувала «бабця Віта». –  Навіть мої «повивачі» знайшли собі застосування, – і бабця Віта дода­ла чимало гарних світлин в ко­лекцію «Кутасиків…» (її сторінка у ФБ).

– А Ми з MR WoodStudio! І теж приєдналися до бандерфесту, створивши великий портрет Степана Бандери зі стабілізо­ваним мохом, для того, щоб розіграти його на аукціоні й отри­мані кошти передати  на потре­би ЗСУ, – розповіла ще одна учас­ниця фестивалю Марія Мари­нець. Марія та Ростислав мають невеликий сімейний бізнес ін­тер’єрного декору MR.WOOD­STUDIO, і вже не раз офірували свої вироби місту, зокрема – Стрийській міській раді та На­родному дому Стрия.

Проходили на подвір’ї музею-садиби і спортивні розваги. Не залишило нікого байдужим дійст­во карбування монет, яке орга­нізував Народний дім Стрия. В самому музеї-садибі  можна було послухати  історію родини Банде­рів від працівників музею, купити синьо-жовті та червоно-чорні кашпо з мохом і ще багато чого цікавого. Було чимало бажаючих взяти участь у шахових турнірах, спробувати свої сили в рукобор­стві, побувати на презентації збірника «Бандерівська сурма» (ведучий – ідейний натхненник Фесту – завідувач відділу Мемо­ріального музею-садиби родини Бандерів Володимир Ханас), послухати лекцію «Якого миру треба в Україні» Ярослава Гри­цака, нашого ще одного знаме­нитого земляка, відомого україн­ського історика та публіциста, доктора історичних наук, про­фесора Українського католиць­кого університету, директора Інституту історичних досліджень Львівського національного уні­верситету ім. І. Франка. А ще наші воїни демонстрували військові трофеї і  зброю з передової.

А для шанувальників історії та велосипедів в рамках  фестива­лю відбувся велопробіг «Стежка­ми Степана Бандери» цікавими локаціями Стрийського періоду життя молодого Степана. Учас­ники  стартували від музею-сади­би родини Бандерів (Львівська, 20 – дім, де Степан проживав у бабусі з дідусем), до церкви Бла­говіщення,  де був дяком дідусь Степана і в якій молився сам Степан. Далі шлях велопробігу йшов попри міську поліцію, де тогочасні каральні органи про­водили «виховні» заходи з юним патріотом щодо його націона­ліс­тичних поглядів, коли він  у зошиті намалював тризуб. Потім – музей «Верховина» – оселя Стрийсько­го пластового коша, де Бандера  з товаришами відвідував теоре­тич­ні заняття; далі – школа  № 7 (тоді – колишня державна поль­ська гімназія), де Степан проходив  перші три курси навчання (1919-1922); парк «Вільшина» (нині – парк ім. Тараса Шевченка), де Степан з друзями мали сходини. А у Вищому професійному учили­щі № 34 (тоді – колишнє при­міщення гімназії для гімназистів-українців), де Степан відучився з 1922 по 1927 рік, директор учи­ли­ща Олег Кизима провів цікаву лекцію про цей період життя Степана Бандери та про історію самого училища. Далі шлях про­йшов попри міську лікарню, де Степан два місяці  лікував коліно, залізничний вокзал, звідки він їздив у мандрівки – і повернення до садиби, де на учасників вело­пробігу уже чекав смачний бограч від пароха церкви Благовіщення Пречистої Діви Марії о. Василя Процика. Додамо, що та­кий благодійний бограч, як і інші стра­ви для потребуючих, о. Ва­силь та парафіяни церкви по­стійно готують при молодіжному центрі Св. Йосифа, будівництво якого ще не завершено, але бла­годійна кухня при якому уже діє більше року і посвячення якої відбулося 30 серпня тогоріч.

Було розроблено також лого­тип фестивалю,  в основі якого – три­зуб у формі клавіш фортепіано на тлі червоно-чорних кольорів – прапора ОУН (Б). У правій нижній частині – фортепіано – музичний інструмент матері Степана Бан­дери Мирослави, яка мала за­кінчену консерваторську освіту та була закохана в музику. Зберегли­ся спогади про те, що хоровий спів під фортепіанний акомпанемент сестри Степана Бандери був «ві­зитною карткою» родини. У лівій нижній частині логотипу зобра­жено  мандоліну, на якій грав Сте­пан Бандера (в одному з доку­ментів від 28 травня 1928 року зазначено, що Степан Бандера за заощаджені гроші купив собі плас­товий однострій та мандоліну). Фортепіано та мандоліна на ло­готипі утворюють латинську букву «V», що символізує перемогу українського народу в націо­нально-визвольній боротьбі за проголошення та утвердження Української Держави, а сам ло­готип обрамлено написом «Ре­гіо­нальний музичний фестиваль «Бандерівські фестини».

З метою збору коштів для ЗСУ на всіх локаціях на території му­зеїв були розміщені благодійні скриньки та продавалися бофо­ни («бойовий фонд») – грошові документи (квитанції) з націо­нальною символікою та симво­лікою ОУН і УПА із фіксованими номіналами. Свого часу повстанці видавали їх населенню за доб­ровільно внесені кошти у вигляді готівки, іноді – продуктів харчу­вання, одягу, реманенту. В май­бутньому планувалось, що коли постане Українська держава, ці гроші будуть обмінюватись на справжні. Це була своєрідна ін­вестиція народу у визвольний рух.

Сучасні українці продовжують інвестувати вже у нашу перемогу! Бофони з графікою відомого українського художника нашого знаного земляка Петра Обаля стали однією з «фішок» Бандера­ФЕСТу. І пам’яткою для тих, хто їх придбав, про участь у цій, без сумніву, історичній події  та свій внесок на підтримку ЗСУ.

Неперевершеним був і сам концерт за участі мистецьких колективів Стрийської ТГ, гостей зі Львова, Моршина, Дрогобича. Були також гості з Самбірщини, Розвадівської ТГ.

…Площа завмерла, коли за­звучали перші акорди «Мелодії» нашого  знаменитого земляка, видатного українського компо­зитора і музикознавця, Героя України, Народного артиста України Мирослава Скорика. І полилася пісня на слова уже легендарного вірша «Молитва»  письменниці і волонтерки з Тер­нополя Любові Бурак.

Патріотичні пісні змінювалися танцювальними номерами. До­лучився до свята зі своїми гу­мористичними новинками улюб­ленець публіки Левко Дурко з Аелітою (Лідією Бебешко) – За­служений артист України, наш земляк Леонтій Бебешко, який уже традиційно свій день наро­дження – 17 червня – святкує у рідному Стрию. І, звичайно ж, не обійшлося без легенди Майдану стрийського барда Зеновія Медю­ха і його побратима Володимира Олексина (гурт «Кулі»).

Протягом цілого дня у нашо­му місті панував справжній патріо­тичний дух – українська музика, виставки, презентації, спортивні змагання та багато іншого цікаво­го, що привернуло увагу до героїч­ної історії й сьогодення українсь­кої боротьби. Щира дяка усім, при­четним до створення патріо­тичного фесту, за чудову українсь­­ку музику, творчість, благодійність і підтримку!

Організатори фестивалю – Стрийська міська рада, Управ­ління культури, молоді та спорту Стрийської міської ради, крає­знавчий музей «Вер­ховина», Меморіальний музей-садиба родини Бандерів. Він про­йшов на високому мис­тецькому та орга­нізаційному рівні, були задіяні практично всі творчі колективи Стрийської територіа­льної гро­мади

Попутного вітру, фестивалю! Залишається побажати, щоб з часом він став  Всеукраїнським, а в рідному місті Степана Бандери Стрию відтепер, без сумніву, він буде традиційним, адже згідно з розпорядженням міського голови Олега Канівця Регіональний музичний фестиваль «Банде­рівські фестини» відбуватиметь­ся у Стрию щорічно в третю неділю червня, в Міжнародний День батька. Бо, як співається у пісні: «Батько наш – Бандера, Україна – мати!». І це – істинна правда!

Галина ПУГА-ДАНИЛЬЦІВ.  Фото автора.