ПЕРЛИНА У ВІНЦІ ХРИСТИЯНСЬКОЇ ВІРИ

В Україні існує багато чудотворних ікон Пресвятої Богородиці, які були знайдені та виявлені дивними шляхами. Їх назви походять  за місцевостями, церквами або монастирями, де вони перебували. Через них Матір Божа розкриває шлях до розуміння християнських чеснот, показуючи свою духовну значимість для кожного християнина. Серед них – і перлина у вінці християнської віри – Ліська чудотворна ікона Пресвятої Богородиці, що нині знаходиться у Стрию в катедральному храмі Успіння Пресвятої Богородиці.

Іконографічний тип – Нев’яну­чий цвіт.  Ікона датується кінцем 17 ст. і належить до Риботицької школи іконопису. Одні історичні джерела датують перші згадки про ікону Ліської Богородиці 1570 ро­ком, інші – 1690-1710 p.p. Походить з містечка Лісько в Надсянні (етніч­ні українські землі, що перейшли до складу Польщі в 1946-1947 р.р.).

З давніх часів містечко Лісько (нині Lesko – знах. на території Польщі) було великим відпусто­вим місцем Марійського культу. Завдяки чудотворній іконі, слава про яку була дуже великою, до убогої церкви сходилися люди з  Галичини, Словаччини  й Угор­щини. З історичних джерел дові­дуємось: «Образ набув великої слави, тому не дивно, що до церк­ви Різдва Пресвятої Богородиці, де він знаходився, приходили прочани як з Галичини, так і з Угорщини і Словаччини».

Мова тут іде про ті часи, коли в містечку Лісько було, як пишуть джерела, дві церкви: одна – в самому місті, а друга, українська – на околиці Ліська. Саме в оцій, другій  церкві на околиці Ліська й перебувала чудотворна ікона. Більше того – деякі історики твер­дять, що чудотворна ікона вже існувала на початку будівництва цієї заміської української церкви Різдва Богородиці. Вона пока­залася на пні зрізаного дуба. Цей дубовий пень був замурований у головному вівтарі церкви, а сама ікона поставлена на бічному вів­тарі. Вбога дерев’яна церковця в часі пожеж горіла, але стіна, на якій була ікона Ліської Богородиці, за­лишалася неушкодженою (в часі реставрації 2007 р. виявлено, що чудотворна ікона насправді ззаду  є дещо обгорілою). Найбільшими днями вшанування Ліської чудо­творної ікони  були відпусти: у свя­то Різдва Пресвятої Богородиці  і у празник Положення Ризи  Пре­с­вятої Богородиці.

Чудотворна ікона з Ліська зці­ляла фізичні й духовні недуги людей. До нас дійшов переказ про зцілення сліпого хлопчика, сім’я якого прийшла з Карпат, щоб по­молитись до чудотворного об­ра­зу. Тато з хлопчиком прибули на молитву до Божої Матері в Ліську, а коли поверталися додому, на мості через річку хлопчик раптом запитав: «Тату, а що це таке?». Вражений батько схвильовано пояснив: «Це лебеді на Сяні». І сім’я вернулася знову до церкви, щоб подякувати Матері Божій за чудесне оздоровлення.

Останній парох Ліської церкви Різдва Богородиці о. Юліан Чуч­кевич вів записи про чуда уздо­ровлень перед Чудотворною іко­ною Матері Божої. Мав намір ви­дати грунтовну книгу про ці чуда, та в першу більшовицьку окупа­цію 1939-1941 рр. записи потра­пили у руки безбожних окупантів і були знищені, як свідчення істин­ної віри у Господа.

В часи Першої світової війни з ікони було знято коштовні воти. А на початку Другої світової війни о. Юліан Чучкевич, що правив Лі­тургію, помітив, як полум’я свіч­ки, що горіла перед образом, ви­довжилося, а потім утворилась поперечка, створивши форму хрес­та. Це чудо, що діялось до кінця Служби, бачили ще й при­хожани. Як виявилось згодом, цей три­вожний знак попереджав про великі терпіння, що впадуть на українців того краю.  В 1946 році відбулася сумнозвісна операція «Вісла», під час якої згідно з та­ємним договором Молотова-Ріббентропа мільйон українців було виселено з рідних праді­дівських земель і розкидано по світу.

Наказ на виселення мешкан­цям Ліська прийшовся на саме Свято Йордану, на вулиці стояв тріскучий мороз. На зібрання да­ли 24 години, з собою дозволили брати найнеобхідніше. Люди не могли залишити напризволяще найбільшу святиню Ліська і Пе­ремишльщини — чудотворну ікону. Люди з церковного братст­ва: Роман Спольський, його бать­ко Микола, Євстахій і Мирослав Кіцак з синами Олексою і Воло­димиром, Павло Веремійський з синами просили старенького па­роха церкви Різдва Богородиці у Ліську дозволу забрати чудотвор­­ну ікону і найцінніші речі з церкви. Парох Ліська престарілий о. Юліян Чучкевич дав ключі від церкви і благословив на дорогу. Роман Спольський зняв ікону у церкві, приніс до  п. Ірзи, образ обмотали в одяг і поклали в підготовлений дерев’яний ящик.

25 січня 1946 р. ліські пере­селенці прибули до Стрия і з благословення настоятеля церк­ви о. Івана Бачинського помісти­ли чудотворну ікону в церкві Успіння Пресвятої Богородиці. Відтоді багато стриян зазнають ласк, молячись перед чудотвор­ною іконою. В Успенському храмі Стрия зафіксовано велике число оздоровлень і навернень.

Влітку 2007 в часі реставрації чудотворної ікони Ліської Бого­ро­диці завідувач відділу рестав­ра­ції темперного малярства львів­ського коледжу ім. Труша Борис Іванів записав: «Під час роботи над іконою я був приємно враже­ний, коли молодий, круглолиций стрия­нин, помолившись біля іко­ни, поцілував її і засвідчив: «Ця ікона надзвичайно мені дорога і близь­ка! Я завдячую їй!».  По якійсь хвилі мовив далі: «Пане добро­дію, я був невиліковно хворий на білокрів’я, та щира молитва моєї матері до Ліської Матінки Божої, її чудо­творність оздоровила мене від важкої недуги, дарувала мені життя». Закінчуючи, урочисто мо­вив: «Сьогодні я перед вами. Я священик!». Незнайомець ус­міхнувся, побажав успіхів і по­прощався, а мене заполонили роздуми: «Що це?!  Де межа ре­ального та ірреального?».

Аналогічні й свідчення докто­ра медицини з США п. Іринея Гутнікевича про оздоровлення від тяжкої і невиліковної недуги за заступництвом Пресвятої Бого­родиці в чудотворній Ліській іконі: «Парох церкви о. Михайло Да­цишин свідчив, що в 1954 р. хлоп­чик Іриней Гутнікевич захворів на менінгіт. У Стрийську лікарню при­їхав до нього знаменитий доктор Коржинський зі Львова. Він огля­нув дитину і сказав: «Ми тут без­порадні, хіба що… – і вказав пальцем на небо. – Один на сто виходить з такої недуги, і то, зви­чайно, калікою». Родина проси­ла о. Городиловського увесь травень служити молебні перед чудотворною іконою за здоров’я Іринея. Та коли до кінця місяця залишилося кілька днів, о. Горо­диловський сказав, що сьогодні служитиметься подячний  моле­бень – Іриней одужав. Вирісши, він став лікарем».

Письменник і священик о. Ігор Цар у книзі «Покликаним до сво­боди» згадує ще один такий випадок: «Одні люди зі Стрия розказують, як у 1939 році важко захворіла їхня мама, вона ціла опухла. Покликали священика, який пізніше сказав, щоб готува­ли­ся до похорону. Також приходив лікар, але вже нічого не допо­ма­гало. Тоді тато пішов молитися перед чудотворною іконою. Він плакав і щиро молився, просячи заступництва Ліської Богоматері. Після молитви повернувся додо­му, а мама каже: «Дайте мені їсти…».  І священик, і лікар каза­ли, що сталося чудо. Після того ви­падку мама ще жила до 1980 р.».

У тій же збірці творів  о. Ігор Цар присвятив Ліській іконі Пресвятої Богородиці особисте досліджен­ня: «В прекрасному українському гімні «Ще не вмерла Україна» є та­кі слова: станем, браття, всі за во­лю від Сяну до Дону. Якраз над срібним Сяном в мальовничих українських Бескидах, за 80 км на південний схід від Перемишля, розташоване стародавнє місто Лісько. В тих казкових краях на­родився отець Михайло Вербиць­кий, композитор і автор націо­нального гімну України, а також Перемиський єпископ Йосафат Коциловський, який мученицькою смертю засвідчив свою любов до Бога і України. Мабуть, не один раз вони бували в Ліську, де на окраїні міста стояла маленька убога цер­ковця на честь Різдва Пресвятої Богородиці, в якій знаходився чудотворний образ. Без сумніву, вони там часто молилися і одер­жали чудесне благословення на тернисту священичу дорогу; там, перед чудотворним образом Ліської Богоматері дістали щедрі таланти, якими так гарно при­красили багатостраждальний хрест Неньки-України.

Вперше згадується про церкву в горішній частині міста Ліська в кінці XV ст.  В іс­торичному музеї м. Сянок збері­гається літургійна книга «Апос­тол» з міської церкви, одна з трьох таких примірників у світі. Про священика греко-ка­толиць­кого обряду Григорія є записка з 1560 р. Приблизно в 1575 р. на місцевому кладовищі збудовано дерев’яну церкву на честь Різдва Богородиці, а від 17 вересня 1580 р. є згадка про дві церкви: за міс­том і в місті за рин­ком.

У XVII ст. в цих двох церквах були два або три свя­щеники (один з них пре­світер). У тому часі при церквах існувало братство на чолі зі старшиною. Воно мало за обо­в’язок опікува­тися церквами.  При церк­ві був також шпиталь, про який згадується у 1607 р. З радістю у Ліську сприй­няли підписання Бе­рестейської Унії, яка надавала більших прав вірним східного обряду і стала порятунком для Української Дер­жави.

Греко-католицька парафія скла­­далася з чотирьох давнійших, які злучено у 1594 р. Деканат чис­лив 30 сіл. З давніх часів Лісько було великим відпустовим місцем Марійського культу. Деякі історики твердять, що чудотвор­на ікона вже існувала на початку будів­ництва заміської церкви. Вона показалася на пні зрізаного дуба. В часі першої сві­тової війни з ікони були вкрадені дорогоцінні кош­товності, які ста­новили велику ма­теріальну цін­ність. Між війнами пень дуба був замурований в головному вівтарі церкви, а сама ікона була у бічному. Старовинний іконостас теж мав велику мис­тецьку цінність. Свя­тиня була збу­дована з модрини без жодного залізного цвяха, лише дерев’яні кілочки, а покрита була ґонтом. Церква, ікона та 400-літні дуби, які росли за церквою, були під опікою консерватора. Дуже часто перед війною до церкви при­їжджав греко-католицький свя­щеник Олександр Стиранка, який був парохом с. Тарнавка і деканом Риманівським. Він ви­голошував гарні місійні про­­повіді і казав, що тисячі людей, які щи­ро молилися перед іконою Ліської Богоматері, одержали чудесні оздоров­лення…

Під час фронту церква чудом уціліла, хоч навколо все було вщент зруйноване. Парохом у Ліську і містодеканом був старень­кий о. Юліан Чучкевич, а катехи­том молодий о. Юліан Щуплат. У 1930 р. ліський деканат налічував 22248 душ греко-католиків.

Дика акція під назвою «Вісла» супро­воджувалася жорс­токим катуван­ням українців від малого до старого. Поляки спа­лювали ці­лі села і міста разом з людьми, нищили греко-католиць­кі церкви, щоб стерти з лиця землі все, що нагадує про Україну. Так у Ліську була знищена мурована і велича­ва церква св. Миколая, збудована у 1846 р. Такою ж сумною є історія церкви Різдва Богородиці. У 30-их роках вона була дуже знищена і могла в будь-яку мить завалитися. А тому вірні перед війною обму­рували її і планували подальшу будову. Але насильне виселення українців перешкодило цьому. У бу­дин­ку плебанії розмістили гім­назіяльну бурсу, а пізніше посе­лили туди психічно хворих і роз­будували там шпи­таль. У 1946 р. під час насиль­ного вигнання з рідних земель українці з Ліська пе­ревезли чудо­творну ікону Матері Божої до Стрия в Успенський храм. По нинішній день люди по­стійно моляться перед чудотвор­ною іконою Ліської Богоматері і одер­жують надзвичайні ласки» (Львів, 1998 р.).

У 2005-2007 роках чудотворну ікону Ліської Матері Божої було відновлено.

24 травня 2014 року, з бла­го­словення Папи Франциска, ікона була коронована Главою УГКЦ Блаженнішим Святославом (Шев­чуком).

Щосереди у катедральному храмі Успіння Пресвятої Бого­ро­диці членкині спільноти «Матері в молитві», яку очолює коорди­наторка руху «Матері в молитві» Анна Форостина, беруть участь у Молебнях перед чудотворною Ліською іконою, де читаються мо­литви на зцілення. Щомісяця з 12 на 13 число відбуваються нічні чування.

Найбільшим знаком вшану­вання ікони є великі відпусти, що проходять щороку у день Поло­ження Ризи Богородиці та в часі празника Успіння Пресвятої Бо­городиці. Вперше такий відпуст був організований у 2000 році а з 2002 року прощі до Ліської чудо­творної ікони Пресвятої Бого­родиці стали традиційними.

Відпуст традиційно починаєть­ся в переддень свята з Вечірні, служиться Водосвяття, відбува­ється читання молитов над хво­рими, проходить урочистий обхід та обнесення навколо храму Ліської чудотворної ікони Божої Матері. Чування триває всю ніч.  Божественна Літургія увінчує свя­то. Також процесія з копією Лісь­кої чудотворної ікони проходить вулицями міста.

– Наші щирі молитви, жертов­не служіння Богородиці – це най­менше, чим можемо віддячити Божій Матері за ласки, які Во­на нам дає, – говорить коорди­натор­ка руху «Матері в молитві» Анна Форостина.

Ось хронологія  деяких подій останніх  років:

2000 рік. Рік, в якому  вперше був організований відпуст до Лісь­кої чудотворної ікони Пресвятої Богородиці, що знаходиться в лівому бічному престолі кате­дрального храму Успіння Пре­святої Богородиці м. Стрия. На відпуст прибули також гості з Лем­ківщини, а з 2002 року прощі до Ліської чудотворної ікони Пре­свя­тої Богородиці стали традицій­ними.

2009 рік. Цього року ікону вшановували 18-19 липня. Моли­товні заходи розпочалися 18 лип­ня о 19.00 год. владика Юліян (Ґбур) відслужив велику Вечірню з Ли­тією у катедральному храмі Успіння Пресвятої Богородиці. О 21.00 год. відслужено молебень до Бого­родиці та виголошена ду­ховна нау­ка. Відпустові урочис­тості завершилися Архи­єрейсь­кою літургією 19 липня об 11.00 год. В літургії взяло участь кілька тисяч прочан.

До речі, блаженої пам’яті вла­дика Юліян Ґбур, який став стрий­ським єпископом у 2000 ро­ці, часто казав, що ця ікона нагадує йому його життя. Найперше тим, що походила з тих же теренів, що й він.

Люди таємно переправили її до Стрия під час операції «Вісла». Тут ніхто не хотів забирати образ, бо боялися, – згадував владика. І тільки згодом побачили, що ікона чудотворна. Юліан Гбур займався її реставрацією і наполіг на тому, щоб з неї зняли шати. Для бага­тьох це було безумство, але під шатами виявився унікальний образ, мальований давніми май­страми кінця 17 ст…

«Це був перший єпископ, і про це варто пам’ятати, бо наступних буде багато, але перший – один», – підкреслив 28 березня 2011 року  в поминальній промові пам’яті владики Юліяна Ґбура Тарас Сеньків, єпископ Стрийської архієпархії УГКЦ.

2010 рік. 27 жовтня у храмі Святого Миколая с. Лисятичі Горішні Стрийського району, де душпастирював о. Володимир Ко­валевський, відбулась передача чудотворної ікони Ліської Божої Матері парафіянам церкви Різдва Христового с. Лисятичі Долішні.       Після урочистого процесійного перенесення ікони до церкви Різдва Христового, яке очолили о. Іван Барабаш, о. Олег Кобель та о. Василь Говгера, тут було від­служено Акафист до Пресвятої Богородиці, а відтак о. Олег виго­лосив науку про важливість взо­рування на постать Марії, її за­ступництво  для зміцнення сім’ї.

Молитовне вшанування ікони пройшло в рамках загально­єпархіальної акції «Захисти християнську родину!» з ініціати­ви та благословення Преосвящен­ного владики Тараса Сеньківа, апостольського адміністратора Стрийської єпархії УГКЦ.

2011 рік. 9-10  липня в Стрию у тогорічному відпусті до Ліської чудотворної ікони Пресвятої Бо­городиці взяло участь близько 16 тисяч паломників. На цю подію з Архипастирськими відвідинами до рідного міста прибув Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав (Шевчук), який у співслужінні з апостольським адміністратором Стрийської єпархії УГКЦ Прео­священним владикою Тарасом провів урочисте святкове Бого­служіння.

У проповіді Блаженніший Свя­тослав привітав присутніх та ви­словив велику радість з приво­ду свого перебування в Стрию, а особливо в храмі Успіння Пресвя­тої Богородиці, де він зростав і служив свої перші Літургії як свя­щеник та єпископ (до речі, свою першу Святу Літургію в кате­дральному храмі Успіння Пре­святої Богородиці відслужив сво­го часу Кардинал  Іван-Мирослав Любачівський).

У межах візиту до райцентру Блаженніший Святослав зустрів­ся з дітьми, які проходили  курс оздоровлення в одному із сана­торіїв біля Моршина. Завершило­ся перебування Блаженнішого Святослава на рідних теренах спілкуванням зі священиками та гостями у неформальній обста­новці.

2014 рік. 24 травня Блажен­ніший Святослав, Глава УГКЦ, в катедральному храмі Успіння Пресвятої Богородиці м. Стрия  звершив згідно з благословенням  Його Святості Франциска Папи Римського чин коронування пап­ськими коронами чудотворної  ікони Ліської Матері Божої.

«Коронування ікони Богороди-ці з одного боку є привселюдним визнанням Церквою її надзви-чайного чудотворного місця в жит-ті Церкви. Це є визнання вислуха-них десятків тисяч молитов, со­­тень тисяч оздоровлень, які від­булися перед очима нашої Бого­родиці Ліської», – сказав до усіх присутніх Блаженніший та про­довжив, запевняючи: «І тому-то ми, як християни, маємо надію».

Також всім присутнім вірним, які прибули,  ведені щирим каят­тям та любов’ю, було надано пап­ське благословення з повним відпустом. Після коронування Преосвященний владика Тарас Сеньків, єпарх Стрийський, по­ручаючи своє Архиєрейське слу­жіння Богородиці в Ліській іконі, склав Пресвятій Богородиці да­рунок своєї Панагії, яку йому по­дарував при хіротонії Блаженні­ший Любомир Гузар, а владика Богдан Манишин, новохірото­нізований єпископ-помічник Стрийський, – протоієрейський хрест. Нагадаємо, що 10 липня 2011 року в часі відпусту до Лісь­кої чудотворної ікони Богородиці Блаженніший Святослав, дякую­чи Матері Божій за дар свого слу­жіння Богові й Церкві, залишив, як дар, перед її іконою свою першу єпископську панагію.

2015 рік. Взяти участь у цьо­горічному відпусті прибули чис­ленні прочани і священнослу­жителі, головно зі Стрия та довко­лишніх сіл, а також з інших районів Львівської області. Протягом двох днів вірні молилися до Пречистої Діви перед чудотворною іконою та випрошували ласк для себе, своїх рідних, всієї Церкви, миру для України та єдності народу.

Молитовні святкування відпус­ту до Ліської чудотворної ікони розпочалися в суботу, 18 липня Великою вечірнею з Литією, після якої відбувся обхід з копією чу­дотворної ікони центральними вулицями міста Стрия. Процесію очолював владика Богдан (Ма­нишин), єпископ-помічник Стрий­ської єпархії, який благословляв вірних іконою. Продовжилося свято в катедральному храмі Божественною Літургією. Після півночі в храмі пройшли нічні чування.

Відпустові урочистості про­довжилися у неділю, 19 липня. Перед входом до храму його адміністратор о. Мирон Грини­шин привітав групи паломників, котрі прибули на святкування із Дашавського (піша проща вірних цього деканату на відпуст до Стрия є щорічною), Добрянсь­кого, Любінецького та Городоць­кого деканатів.

Відтак відбулася Архиєрейсь­ка Божественна Літургія, яку очо­лив владика Йосиф (Мілян), єпископ-помічник Київської архи­єпархії.  Із ним співслужив влади­ка Богдан (Манишин) та численні представники духовенства.  Спі­вом прикрасив Богослужіння хор парафії Святих апостолів Петра і Павла, що в м. Стрию.

По завершенні Літургії владика Йосиф подякував за запрошення і можливість взяти участь у відпусті: «Хочу подякувати стриянам за те, що ви зуміли прийняти цю ікону Матері Божої, яка внаслідок опе­рації «Вісла» потрапила до вашо­го дому. Дякую всім за можливість бути в Стрию і мо­литися з вами, за можливість відчути з вами цей потужний ду­ховний дар, який ми сьогодні всі отримали».

Владика Богдан висловив щи­ру вдячність владиці Йосифу: «Дякуємо Богові, преосвященний владико, що ви сьогодні є тут з нами. Ми всі, тут присутні, можемо сказати, що Ліська Богородиця завжди водить стежками Божої волі тих, хто до неї прибігає. Тому ми бажаємо Вам, щоб дороги Божої волі проходили всюди, де Господь Вас поставить. Щоб Ви на своїй архиєрейській стежині завжди зустрічали радість».

2016 рік. Молитовні святкуван­ня відпусту до Ліської чудотворної ікони розпочалися в суботу, 16 лип­ня, великою Вечірнею з Литією, після якої відбувся обхід з копією чудотворної ікони центральними вулицями міста Стрия. Процесію очолював Преосвященний вла­дика Богдан (Манишин), єпископ-помічник Стрийської єпархії. Про­довжилося свято в кате­дрально­му храмі Божественною Літургією. А після півночі у храмі пройшли нічні чування, які провадив о. Ігнатій Голинський, студит.

Наступного дня прочани взяли участь у Архиєрейській Боже­ственній Літургії, після якої владика Богдан уділив повний відпуст.

У своєму духовному слові до присутніх вірян єпископ, розва­жаючи над Євангельським текс­том про римського сотника, який благав Ісуса оздоровити його слу­гу, виділив важливу і фунда­мен­тальну складову віри людини – Слово Боже, в якому є сила і джерело життя. А звертаючи увагу прочан на свято з нагоди відпусту та Всіх Святих Українського Наро­ду, яких Церква вшановувала цьо­го дня, владика Богдан, вказуючи на жест Марії рукою в бік свого сина, що є зображено на чудо­творній іконі, розкрив взаємо­відношення ЇЇ слів: «Все, що Він вам скаже, робіть» з життям свя­тих, котрі «зуміли втілити правду Євангелія у світі жорстокості та несправедливості, сповняючи Боже Слово».

На завершення Архиєрей закликав застановитися над при­кладом любові Марії до Ісуса, в якій вона розділила терпіння сво­го сина і смиренно прийняла Божу волю. «Вона любила свого сина, як мама, але почитала і покло­нялася, як Богові. Вона не боро­нила Ісуса, не перешкоджала, не хулила ворогів і не перечила Бо­жій волі, але в єдності з Ісусом віддавала Богові життя свого сина», – сказав єпископ.

2017 рік. 22 липня великою Вечірнею Преосвященний вла­ди­ка Тарас розпочав моління з нагоди Відпусту до чудотворної ікони Ліської Богородиці,  23 лип­ня відбулася Архиєрейська Лі­- тургія. В часі проповіді єпископ розважав над поняттям віри у жит­ті людини, ставлячи за приклад постать Пречистої Діви Марії та людей, завдяки яким ця чудо­творна ікона збереглась і опи­нилась у катедральному храмі в Стрию 71 рік тому під час сумно­звісної операції «Вісла». «Діва Марія – учителька віри, шлях якої був кроком у незвідане, сповне­ним довіри у Божу вірність. Вона здійснила паломництво віри, слі­дуючи за своїм Сином, і дала нам єдину заповідь: «Робіть те, що Він скаже вам», – мовив владика Тарас.

Цього дня у Літургії взяли участь і представники римо-католицького духовенства з Ліська, яким єпарх Стрийський передав освячену копію чудотворної ікони Ліської Богородиці.

2018 рік. Цього року відпуст відбувся 20-21 липня. Божествен­ну Літургію очолив єпарх Стрий­ський Преосвященний владика Тарас Сеньків,  якому співслужи­ли Преосвященний владика-помічник Богдан Манишин та численні священнослужителі. Єпископ відзначив, що Ліська іко­на Пресвятої Богородиці в особ­ливий спосіб допомагає нам відчути її присутність.

2019 рік. Навіть незважаючи на карантин, відпуст  відбувся  20-21 липня. Знаковою подією  стало те,  що в ці дні у катедральному храмі було виставлено копію Туринської плащаниці, а також передача Преосвященним вла­дикою-помічником Богданом Ма­нишиним спільноті «Добросії», яка діє при катедральному храмі і від початку війни допомагає нашим військовим, прапора ВМС Украї­ни від командування одного з українських військових кораблів.

«В Україні є багато чудотворних ікон, – наголосив у своєму слові Преосвященний владика Тарас (Сеньків), який традиційно очолив Божественну Літургію. – Але коли до всіх ікон люди поспішають, то в цій чудотворній іконі Ліської  Бого­родиці наша Небесна Мати по­дорожує з нами. Це її велика особ­ливість! У цьому маленькому скромному престолі є безцінний дар – свідоцтво Матері, яка йде зі своїми дітьми. Можливо, цього нам в останні роки бракувало, бо дуже часто ми вирушали в наші життєві дороги самі. А вона завжди хоче бути з нами. Але є ще одна особ­ливість цієї ікони. У 2009 році, коли владика Святослав Шевчук став єпископом в Аргентині, він відві­дав кардинала Бергольйо і по­дарував йому копію Ліської чудо­творної ікони Божої Матері, й коли у 2013 році кардинал Бергольйо їхав до Риму на конклав, то взяв цю ікону з собою. Назад він уже не повернувся, бо став папою Фран­циском, і, як він сам сказав на ми­нулій зустрічі з нашими єписко­пами, ця ікона є завжди біля його ліжка. Він прокидається під її благословення і лягає спати, заколисаний її Материнською любов’ю.

Нехай же ця проща проб’є му­ри нашого серця поглядом нашої Небесної Матері, яка ніжно ди­виться на нас з Ліської чудотвор­ної ікони, щоб запевнити, що Вона є завжди з нами і дуже хоче бути для нас благословенням кожного ранку і заколисувати кожного ве­чора своїм Материнським погля­дом. Вона хоче бути з нами, бо ми  – її діти, а Вона – наша Мати».

2020 рік. Цього року відпуст до Ліської чудотворної ікони відбувся 12 липня, у свято Первоверховних апостолів Петра і Павла. На Архи­єрейській Літургії єпарх Стрий­­ський владика Тарас зупинився з розважанням над шляхом віри апостолів Петра і Павла, провівши  паралель між зустріччю з Богом обох апостолів і їхнім шляхом віри та окресливши результат дії Бога в житті людини, коли вона йде за Христом.

2021 рік. 24-25 липня. Цього­річний відпуск був цікавий тим, що Архиєрейську Божественну Літургію, яку традиційно очолив єпарх Стрийський Преосвящен­ний владика Тарас Сеньків у співслужінні з єпископом-поміч­ником владикою Богданом Мани­шиним, відслужили запрошені єпископи владики Михаїл Бубній – екзарх Одеський та адміні­стратор Кримської УГКЦ, і влади­ка Петро Лоза – єпископ-помічник Сокальсько-Жовківської єпархії УГКЦ.

2022 рік. 16-17 липня відпустові урочистості традиційно очолив Преосвященний владика Тарас, який в контексті відпусту зазначив, що ті, хто  привіз цю ікону до Стрия серед буремних часів лихоліття війни, переслідувань, терору, теж мали різні цінності, різні багатства, але коли довелося їм покинути рідні землі і йти на чужину, взяли свою найбільшу цінність – ікону своєї Матері, і це свідчення віри сьогодні особливо промовляє до нас, що теж проживаємо в часи лихоліть, що теж потребуємо ря­тунку, що теж потребуємо відкри­ти найбільшу цінність, задля якої ми на цьому світі живемо, щоб не втратити орієнтири у своєму житті, щоб не втратити велич своєї влас­ної гідності.

2023 рік. Протягом двох днів 22-23 липня вірні молилися до Пречистої Діви Марії перед її чудотворною іконою за наших військових та просили перемоги і справедливого миру для України.

Отож, Перемоги нам! І про­цвітання Україні! З цими молитва­ми і прибігаємо до Пресвятої Богородиці.

МОЛИТВА ДО ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ ПЕРЕД 

ЇЇ  ЛІСЬКОЮ ЧУДОТВОРНОЮ ІКОНОЮ

Вселаскава Богородице з Ліська! Ти не покинула нас, ви­гнаних з рідного краю, і нині ве­ли­чаво сяєш у Стрийському храмі. З давніх часів Ти Господ­­ньою си­лою і благодаттю лікуєш недужих, а сліпим вертаєш зір і глухим – слух; то ж не погорди молитвами й благаннями покір­них Твоєму Бо­жественному Сино­ві дітей Твоїх. Заступися за нас перед Богом і випроси нам Його ласку спасіння, здоров’я та щас­ливої долі – о Нев’янучий Цвіте – Небесна Покровителько!

Підготувала  Галина ПУГА-ДАНИЛЬЦІВ.

(У статті використано матеріали Стрийської  єпархії УГКЦ, опубліковані в часописі «Гомін волі» за різні роки про відпусти до чудотворної Ліської  ікони Пре­святої Богородиці, спогади о. Ігоря Царя з книги «Покликаним до свободи», короткі історичні листи о. Ми­хайла Дацишина).