«ГІДНІ НАЩАДКИ ГЕТЬМАНА ІВАНА ВИГОВСЬКОГО»

Запит на культурну й історичну спадщину нині шалений, бо відбувається переусвідомлення базових речей, адже ця війна є боротьбою за нашу культуру, за українську самобутність, за те, чим займаємось, які життєві рішення ухвалюємо щодня, як вміємо активізуватись, солідаризуватись і протестувати, які пісні слухаємо та співаємо, які музеї відвідуємо.

Війна докорінно змінила ставлення до тих історичних місць, що залишаться на сторінках історії нашої країни назавжди, бо саме вони «пам’ятають» великі перемоги та поразки, битви та примирення, падіння та піднесення, які просто «дихають» історією. Чи знаєте Ви, що на Стрийщині є клаптик землі, який «дихає» історією і називають цю землю гетьманською?

Чому гетьманська, бо цими землями понад 100 років володіла родина Виговських. Деякий час тут жив особисто гетьман Іван Виговський. Після його загибелі саме в Руду Гніздичівська ТГ Стрийського району переїхала його дружина Олена Статкевич. Саме тут, у галицькому маєтку оселився і єдиний син Остап з дружиною Терезою. Більше того, Руда вважається одним з найімовірніших місць, де міг бути похований гетьман.

У колишньому містечку Руді, що мало Магдебурське право, є один-єдиний у всій Україні Му­зей Івана Виговського, який нале­жить до типу історико-крає­знав­чих музеїв, входить як філія до складу Львівської галереї мис­тецтв і належить до пам’яток істо­рії України.

У музеї ікона Вознесіння, до якої молився гетьман Іван Вигов­ський, яка написана невідомим художником у ІІ-ій половині XVІІІ ст., яка перебувала у родинній церкві Виговських – Воздвиження Чес­ного Хреста, що знаходилася у с. Йосиповичі Стрийського району.

Цьогоріч, 13 серпня саме на гетьманській землі з нагоди від­значення 400-ої річниці отриман­ня статусу міста і Магдебурзького права (містечка) с. Руда (1623 р.) та Міжнародного дня молоді у рамках краєзнавчо-просвітниць­кого проекту «Край ЖИДАЧІВСЬ­­КИЙ: історія, сьогодення, майбут­нє» відбудеться ІІІ-ій історичний форум для молоді «Гідні на­щадки гетьмана Івана Вигов­ського».

Історичний форум для молоді «Гідні нащадки гетьмана Івана Виговського» – це зброя, і хоч вона не вбиває, але є важливим спо­собом боротьби за формування національно-патріотичного вихо­вання молоді, збереження і відновлення історії про інте­лек­туала, дипломата, воїна, абсо­лютного європейця, який здійс­нив сміливу спробу вирватися з-під жорсткої опіки Москви, від­стоюючи природне право України на самостійний вибір шляху свого розвитку, про гетьмана Івана Ви­­говського.

До сьогодні Іван Виговський – є однією з найменш досліджених постатей Козацької Доби. На­стільки, що і донині достеменно невідомі час його страти та місце поховання. Певна річ, значним чином через те, що окупанти України – і Російська імперія та срср, як спадкоємець її загарб­ницьких традицій – та їх численні прислужники у самій Україні вважали його «зрадником» і лю­то ненавиділи не лише самого Івана Виговського, але й кожну згадку про нього та його роль в історії.

До сьогодні нечисленні авто­ри досліджень про гетьмана при­нижують його пам’ять, раз по раз називаючи його лише генераль­ним писарем Богдана Хмель­ницького і «забувають» про Його найбільшу перемогу над Моск­вою у Конотопській битві.

Саме Іван Виговський зумів – через 40 років після Петра Са­гайдачного – здобути найблис­кучішу перемогу над московита­ми, яка американським аналітич­ним центром – Інститутом ви­вчення війни, штаб-квартира яко­го розташована у Вашингтоні, округ Колумбія, визнана, як най­яскравіша битва українців за свою незалежність.

Конотопська битва залишала­ся довгий час ледве не забо­роненою темою в російській та особливо радянській історіогра­фії. Протягом століть інформація про неї замовчувалася, бо прав­да про події під Конотопом роз­вінчувала багато великодер­жавних міфів, особливо про «споконвічне прагнення україн­ців до союзу з Росією», а також про те, що «в історії росіяни ніко­ли не воювали з українцями».

Тож, найголовнішим завдан­ням історичного форуму для мо­лоді «Гідні нащадки гетьмана Івана Виговського» є відновлен­ня пам’яті про першого гетьмана української козацької держави, який страчений за участь у бо­ротьбі за незалежність України.

Іван Виговський – саме той гетьман, який і нині нас надихає до незламності і перемоги.

Що цікавого буде на ІІІ-ому історичному форумі для молоді «Гідні нащадки гетьмана Івана Виговського» і чим він буде особ­ливий?

Цьогоріч ВПЕРШЕ в Україні заснована іменна стипендія «Гетьмана Івана Виговського» для успішної, активної та ціле­спрямованої молоді. І саме на форумі вперше відбудеться це­ремонія нагородження імен­ною стипендією «Гетьмана Івана Ви­говського» для успішної, актив­ної та цілеспрямованої молоді. Стипендією відзначаються моло­ді особи, які внесли значний вклад у відновлення і збереження історично-культурної спадщини гетьмана України Івана Вигов­ського та культурно-освітнє і громадське життя Стрийського району.

Меценатом і одним із спів­за­сновників стипендії виступив ПАТ «Жидачівський целюлозно-па­перовий комбінат», директор Дмитро Вікторович Римашев- ­ський, координатор проекту Тетя­на Сидоренко.

Жидачівський комбінат – це український виробник з 70-річним стажем роботи, який продовжує інвестувати в національну еко­номіку, людей, екологію. Є ліде­ром у паперовій галузі і є одним з найбільших в Україні виробників флютингу, тест-лайнеру, паперо­вих пакувальних матеріалів, гоф­рованого картону і гофротари, упаковки для яєць та литої тари. Товариство також було відзначе­но Міжнародною нагородою – однієї з головних складових кейса ділової репутації. Міжнародний сертифікат-підтвердження звання «THE ENTERPRISE OF THE YEAR 2020».

Цьогоріч ВПЕРШЕ презенту­ватиметься та винесеться на громадське обговорення проект пам’ятного знаку «Родова сади­ба гетьмана України Івана  Вигов­ського», який буде на території колишньої вотчини, родового маєтку гетьмана Івана Виговсько­го.  Зараз тут знахо­диться сільська школа, а самого гетьмана пам’я­тає віковий дуб, який росте у західній частині садиби.

Також вперше презентувати­меться фотовиставка «Соледар. Сіль. Війна» із міста Соледар фотографа Олександра Пархо­менка та пресофіцерки 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр» ЗСУ Ірини Ри­бакової – Донецький обласний краєзнавчий музей. Уперше ви­ставку «Соледар. Сіль. Війна» показали у французькому місті Ажен на річницю широкомас­штабного вторгнення 24 лютого. В Україні виставка експонувалася у Покровську на Донеччині, у Киє­ві та Дрогобичі.

Виставка «Соледар. Сіль. Війна» присвячена історії Со­ледара, містечка, яке зазнало руйнувань після приходу «русь­кого міра», а також подвигу укра­їнських захисників, які бо­ронять країну на Донеччині.

На виставці зібрано понад півсотні світлин фотографа Олек­сандра Пархоменка та прес­офіцера 93-ї окремої меха­нізо­ваної бригади «Холодний Яр» ЗСУ Ірини Рибакової із унікально­го українського міста на Донеччині – Соледар. Воно невеличке, про­те має надзвичайно велику при­родничу й історико-культурну спадщину.

За більш ніж рік запеклих боїв сьогодні Соледар практично знищено. Із січня 2023 року місто під російською окупацією.

Отож, історія про одне й те ж саме місто, зафіксована з різ­ницею у 30 років. На світлинах зображено переважно виробничі потужності підприємства ДП «Ар­темсіль», підземелля соляних шахт і процес видобутку «білого золота».

Першу частину виставки при­свячено мирному Соледару і це все зафіксовано на фотографіях Олександра Пархоменка – всі потужності підприємства «Ар­темсіль» на Донеччині в 90-х, підземелля соляних шахт, про­цес видобутку солі, макросвітлини кристалів солі.

У другій частині виставки – світлини Ірини Рибакової з уже зруйнованого війною міста: май­стерні портрети українських вій­ськовиків – оборонців Соле­дара, артилерійські залпи під час бою, зруйновані росіянами будинки, безпритульні тварини, які залишилися у місті. Чимало світлин Ірина Рибакова знімала в перервах між «прильотами», коли можна було хоч ненадовго вийти з укриття.

Виставку презентуватиме: Олександр Мовчан –  заступник генерального директора – До­нецький обласний краєзнавчий музей.

А ще в рамках ІІІ-ого історично­го форуму для молоді «Гідні нащадки гетьмана Івана Вигов­ського» відбудеться:

– спільна молитва на території Кохавинського Монастиря  за учас­ті народного чолові­чого хору «ОРФЕЙ» Національ­ного універ­ситету «Львівська по­літехніка»; – художній пленер «Файне Пудевочко», на якому діти з ви­кладачами на території музею Гетьмана Івана Виговського ма­люватимуть замальовки та ескі­зи музею; – покладання квітів до па­м’ятника Гетьману Івану Виговсь­кому в с. Руда;  – тиха акція «Свіча пам’яті» за невинно убієнними українцями;

– дві промоційні майстерки із серії «ЛЕГЕНДАРНІ  ІМЕНА» – це тримовна (українською, польсь­кою та англійською) історія ко­хання Івана та Олени Виговсь­ких та із серії «ЛЕГЕНДАРНІ  ІМЕ­НА ПОЛЬЩІ і УКРАЇНИ» –  промо­ція і презентація української мови у сві­ті через двомовне (польсько-українське) видання «Пригоди Цапка  Матолка», видатного польського письменника, нашого земляка Корнеля Макушинсько­го, переклад – стрийської пись­мен­ниці Теодори Латик-Савчин­ської. У рамках проекту «Цапок Матолок подорожує по світі» та з нагоди 70-ої річниці (31 липня 2023 р.) з дня смерті Корнеля Макушинського і 140-ої річниці (8 січня 2024 р) з дня народження Корнеля Макушин­ського;

– творчі майстерки: хустко­пле­тіння; виготовлення захалявної книжечки «ВІРЮ І ДЯКУЮ ЗСУ»; виготовлення АНГЕЛІВ із шнурі­вок для ЗСУ; виготовлення жу­равлів із паперу і вати «бабовняні журавлі на сторожі України»;

– мистецька платформа від народного чоловічого хору «ОР­ФЕЙ» Національного університе­ту «Львівська політехніка», ху­дожньої самодіяльності праців­ників культури Гніздичівської ТГ, кобзарське мистецтво від кошо­во­го отамана Микитинської Січі Нікопольського козацтва Бориса Хведосійовича Бабенко; козаць­кого полку ім. Івана Богуна Львів­ського міського козацького то­вариства ВГО «Українське Ре­єстрове Козацтво»; народного ансамблю пісні і музики «Бар­ва», НД с. Кротошин,  Давидівська ТГ.

– ярмарок просто неба – крафтові товари від народних майстрів та ремісників;

– презентація гастрономічної спадщини краю – гастрономічна майстерка з виготовлення па­люшків за древніми рецептами краю від платформи ПЛЯЦ «5G», традиційна страва гетьмансько­го краю «Засипана капуста»; «Гетьманський чай» – від ди­ректора ТІЦ СТРИЙ Олександра Сікори; Рудянський домашній хліб на заквасці – від майстринь с. Ру­да; «козацький куліш» від Гніз­ди­чівської територіальної громади; «Бурячки Миколая Рея» – від голови Центру Просвітництва Ініціатив Підприємництва імені Миколая Рея Тетяни Бойко.

Що ще варто знати про ІІІ-й історичний форум для молоді «Гідні нащадки гетьмана Івана Виговського»?

Що на різних локаціях форуму збиратимуться кошти на ЗСУ;

– на форум ні з державного, ні з місцевого бюджету не ви­трачено жодної гривні;

– навколо ідеї відновлення пам’яті Івана Виговського спра­цювала ціла команда небайдужих українців, а саме:

Львівська обласна державна адміністрація; Стрийська районна державна адміністрація; Гнізди­чівська селищна рада; Львівська національна галерея імені Бори­са Возницького; музей гетьмана України Івана Виговського; Моло­діжна рада Стрийщини; Жида­чівський професійний ліцей; ГО «Центр Просвітництва Ініціатив Підприємництва імені Миколая Рея» Львівщини; ГО Культурно-просвітницький центр імені К. Ма­кушинського польської громади міста Стрия; ГО « Консультаційно -Дорадча Рада Реформ Стрийсь­кого району»; ГО Асамблея розбудови громад і галицького краю; ГО «ТІЦ Стрий»; ГО Арт простір «KREDENS»; Львівське обласне козацьке товариство ВГО «Українське Реєстрове Ко­зацтво»; Львівська крайова гро­мадська організація «Галицьке ставропігійське козацтво імені гетьмана Петра Сагайдачного»; ГО «Жидачівський козацький полк ім. І. Виговського»; Координаційна рада козацьких товариств Львів­щини при ЛОВА та багато-багато інших.

Чому об’єдналися навколо ІІІ-ого історичного форуму для мо­лоді «Гідні нащадки гетьмана Івана Виговського»?

Бо під час повномасштабної війни кожен із партнерів відчув і зрозумів, що культура — це справж­ній другий фронт, а куль­турна спадщина, то бронь нашої НЕЗЛАМНОСТІ. Більше того, культура була нашим першим фронтом останні 300 років.

Дякуймо Богу і ЗСУ та тримай­мо стрій українства разом!

 Ольга БОДНАР.