Що може бути кращим, як подорож в цікаве місце! Побачити щось нове, незнайоме – завжди пізнавально й атмосферно. Особливо, коли можна надихнутися й підзарядитися своїм, автентичним. Скільки чудових місць на нашій рідній землі! Мистецький дім “Тобівка” – це ще одне таке місце Сили.
Але спершу про саме слово.
ТОБІВКА – виріб декоративно-прикладного мистецтва, невеличка чоловіча шкіряна сумочка, оздоблена металевими ґудзиками чи бляшками, яку носили через плече на декорованому ремені і в якій зберігали гроші та найцінніші речі, у ХVIII-ХХ ст. – елемент гуцульського чоловічого костюма. Щось типу теперішньої бананки, якщо взяти за функціональним призначенням.
Таку ж назву обрав собі Мистецький дім, відкритий в Івано-Франківську в січні минулого року. “Тобівка” – це справжня скарбниця української вишиванки і національної автентики.
Тут – і неповторні старожитності ужиткового мистецтва, і старовинні вишиванки, і давня кераміка, і дерев’яні вироби минулого століття, і ще багато різного, так що очі розбігаються – справжній музей ужитково-декоративного мистецтва.
Чого варті тільки старовинні праски і швейні машинки! Це на третьому поверсі. А ціле приміщення, точніше – будинок, до речі – чудово, стильно оформлений зовні, що гарно вписався в архітектурний ансамбль центру міста, має три поверхи.
Саме третій поверх – дуже вдало композиційно продуманий музей, а на другому, теж в музейному стилі – майстерня, де можна замовити вишивану річ ручної роботи, придбати прикраси або готову вишиванку, теж ручної роботи. І перший поверх – крамниця, де можна придбати буквально все для вишивання чи іншої прикладної творчості – від голок і ниток та тканин до пацьорків від різних виробників, намистин, замочків та інших заготовок.
Але головне, «Тобівка» – це простір для самовираження творчих людей, бо у майстерні на другому поверсі проходять майстер-класи та курси для бажаючих опанувати мистецтво вишивки, заглибитися в його історію, вивчивши її, цю історію, детальніше.
Тут можна ознайомитись з усіма етапами створення вишитої сорочки – автентичної, і поряд з тим – такої, що може бути відтвореною нині й цим отримати друге життя, бо у майстерні вам зможуть відтворити чи цілковиту копію будь-якої давньої вишиванки, чи з новими деталями на побажання замовника. А якщо ви вмієте вишивати і захочете зробити це самі, то тут знайдуться всі матеріали для роботи над вишитою сорочкою – схеми, тканини, нитки тощо.
До речі, в Мистецькому домі працює школа вишивальної майстерності. Цікавим є курс зі створення автентичної бойківської сорочки, який проходить цими місяцями.
«Тобівка» – не просто магазин чи майстерня, музей чи школа, а справді оселя, де живуть українські традиції і представлено найрізноманітніші етапи створення автентичної вишитої сорочки нашого народу в контексті вишиваного розмаїття інших народів світу і де все багатство української вишиванки відображено й на взірцях, створених руками наших майстринь, – з інтерв’ю керівниці Мистецького дому «Тобівка» Любові Драгомирецької журналісту інтернет-газети «Галичина» Ігорю Лазоришину. – Ми для нашого закладу свідомо обрали таку описову назву, як «Мистецький дім», щоб, образно кажучи, об’єднати під одним дахом всю палітру наших творчих пропозицій. Основні акценти «Тобівки» – це вишиті сорочки, а також інші унікальні елементи українського строю, які нині маловживані чи зовсім вийшли з ужитку.
Їх ми використовуємо хіба що для стилізації експозицій чи презентацій повного українського убору. А вишита сорочка нині є найпоширенішим одягом, який популярний серед українців і який відновлюють сучасні дизайнери… Унікальністю нашого Мистецького дому є робота з відтворення правдивої української вишитої сорочки.
Тішить, що нині робота з відтворення вишивок давніми українськими техніками та рахунковими швами популярна не лише серед старших людей, а й серед молоді. Йдеться не тільки про вишивання хрестиком чи гладдю, які пропагували в часи радянщини, спеціально приховуючи автентичні українські техніки – різні види низинки, кручені, поверхневі чи плетені шви тощо, щоб стирати нашу ідентичність і неповторність. Відомо понад сто різноманітних традиційних українських технік вишивання, а швів – ще більше. Саме такі речі ми вивчаємо на наших курсах, уроках чи майстер-класах».
А сам Ігор Лазоришин у своїй статті писав: «Я переконаний, що ми, українці, вже майже навчилися пишатися й насолоджуватися своєю ідентичністю в обрядовості, музиці, малярстві, декоративно-прикладному мистецтві тощо. Але споглядати народні скарби, відчувати замилування до їхніх творців – то одне, а дієво їх пропагувати та примножувати – то інше…».
Дуже важлива думка! Отож, робімо так: намагаймося не тільки надихатися мистецтвом – ставаймо його активними творцями, виносьмо його на широкий загал. Живімо ним і в ньому! Як роблять це у Мистецькому домі «Тобівка».
Галина ПУГА-ДАНИЛЬЦІВ. Фото автора.