До Дня Незалежності України в музеї Петра Обаля, що у м. Стрию, розгорнуто експозицію взірців вишиванок та мальованих схем до них, які належать стриянці, екс-голові клубу вишивальниць, що діє при літературно-мистецькому об’єднанні «Хвилі Стрия», Вірі Нагірній.
Саме їй жінки довірили (після Ірини Ольшанської) очолити клуб вишивальниць. Пані Віра розповідає, що не уявляє свого життя без вишивки, хоч не є професіоналом у цій справі, а більше інтуїтивно відчуває кольори, орнаменти. Надзвичайно пишається тим, що мала змогу опанувати таємниці вишивки від пані Ольшанської, яку вважає еталоном вишивальниці.
Власне, Ірина Ольшанська була засновницею й душею товариства, неперевершеною майстринею, унікальною жінкою, етнографом, знавцем вишивки усіх регіонів України. У 1964 році з її ініціативи в Стрию було створено клуб інтелігентних, ерудованих жінок, яких об’єднувала любов до української народної вишивки.
Віра Нагірна згадує, як у 2007 році брала участь в акції «Рушник єдності». Тоді в студії Львівського телебачення разом з Оксаною Дяк та Любою Камінською представляли Стрий й демонстрували свою майстерність усьому світові.
Майстриня вважає, що великою заслугою того, що клуб «пережив» всі перипетії змін влади – є у відданості своїй справі окремих людей, які були стержнем клубу вишивальниць.
Загалом, переконана пані Віра, кожна річ має бути індивідуальна, продуманий візерунок, враховано мотиви місцевості, з якої він походить, матеріал, яким виконують, колір ниток, відповідна техніка. Бо свої думки вишивальниця викладає на тканині, як поет на папері.
Українська вишивка має свій характер, стиль, художню мову – це аксіома, яку лиш підтверджує нова виставка, яку можна проілюструвати рядками вірша стрийської поетеси Теодори Савчинської-Латик: «Ниточка за голкою біжить, доганяє, і стібки всю дорогу, мов трава, вкриває».
Ініціювала та облаштувала виставку «Скарбничка вишиваних узорів Віри Нагірної» наукова працівниця музею Ірина Ханик. На її переконання, колекція українських узорів, яку зібрала Віра Нагірна, це унікальне надбання для майбутніх поколінь майстринь, які продовжуватимуть і примножуватимуть добрі традиції клубу вишивальниць. До речі, після завершення виставки пані Віра має намір передати зібраний роками вишитий скарб у фонди Стрийського краєзнавчого музею «Верховина».
Відвідувачі виставки матимуть змогу ознайомитися не тільки із зразками узорів, що Віра Нагірна вишивала і перемальовувала, а також зібраними нею взірцями й зразками узорів Михайла Покиданця, а також літературою з різних видавництв, які друкували вишивані орнаменти.
«Котре шиття хрестиками, а котре – низинка, а ось котре від матері – рідна материнка»… Власне, цей поетичний рядок Т. Савчинської-Латик ілюструє берегинь душі українського народу – вишивки, серед яких і Віра Нагірна. Завдяки таким майстриням не обміліє ріка натхнення дослідження взірців народної вишивки, що підкреслює символіку узорів та їх красу.
Пані Віра згадує, як вишивали, співали тихенько чи молилися кожна про себе, створюючи власними руками святині й реліквії, вишиванки, які мають величезний магнетизм й несуть енергетику рук майстрині, тому завжди їх творили з любов’ю.
Стрияни отримають у спадок чудові музейні експонати. А нове покоління клубу вишивальниць має на кого рівнятися і дороговказ – не зупинятися на досягнутому.
Наталія КАРПЕНКОВА. Фото автора.