НЕ ЗАБУДЕМО І НЕ ПРОБАЧИМО

День пам’яті Захисників України заснований в 2019  році за  указом президента України Володимира  Зеленського. Ця дата обрана в пам’ять про Іловайський котел 2014  року, коли  було обіцяно відкрити гуманітарний  коридор, насправді ж окупанти обстріляли українських військових під час виходу з  Іловайська. За офіційними даними тоді  загинуло 366  воїнів, а сотні  людей пропали безвісти.

Символом  цього  дня є соняшник, бо ця трагедія пройшла серед  соняшникових полів на південному сході України. Війна  триває вже більше 9 років. А  24  лютого 2022 року  росія вчинила  повномасштабне вторгнення на наші  землі. За  ці  довгі і тяжкі роки тисячі хоробрих синів і дочок віддали найдорожче – своє  життя за сво­боду і незалежність України, за щасливе життя в своїй  країні, за майбутнє своїх дітей. Кожен за­гиблий на війні –  це неоціненна  втрата  для країни та для  родин.  На жаль, гине цвіт нашої нації…

Стрияни провели  віче пам’яті «Не забудемо і не пробачимо. Сонце світить, але не­бо за Ростиславом плаче…», присвячене нашому Захиснику Ростиславу Плечію з позивним «Матвій».

Він загинув 13 червня цього року. Йо­му було всього 30 років. Молод­ший лейтенант, командир взводу зв’язку, боєць Нацгвардії. Наро­дився у місті Сколе, згодом сім’я переїхала в Стрий, тут на­вчався у школі № 3. Фах юриста здобув у Тернопільському на­ціональному економічному уні­верситеті. З 2013 по 2018 р.р. служив у в. ч. Нацгвар­дії Львова. У перші дні повно­масштабного вторгнення, не за­думуючись, вір­ний присязі наро­ду України, доб­ровільно повер­нувся на службу. Загинув разом з побратимом, виконуючи бойове завдання на Бахмутському на­прямку.

Захід  проходив  за  підтримки Сектора культурної спадщини Стрийської районної військової адміністрації. Підго­тувала і про­вела його завідувач­ка сектору культурної спадщини Ольга Боднар. Вона зазначила: «Ми тримаємося вже 9  років  і 552  дні повномасштабної війни. Нам важко, але  ми стиснули  кулаки й вигризаємо свою долю. Україн­ський народ і його мужність на­дихнули весь світ».

У стінах ДНЗ «Вище професій­не училище № 8» зібралися ор­ганізатори заходу, працівники  училища, волонтери, представ­ники різних громадських органі­зацій, внутрішньо переміщені  особи, щоб вшанувати захисників України, які загинули, відстоюючи незалежність та майбутнє своєї країни.

Панахиду за загиблими Ге­роями відправили о. Василь Горечко, сотрудник парафії Успін­ня Пресвятої Богородиці, та о. Володимир Телішевський, со­трудник парафії свв. Володимира і Ольги. Отець Василь зазначив, що ми зобов’язані пам’ятати кожного, хто віддав  своє життя  за Україну, а їхні смерті стануть міц­ним фундаментом в побудові сильної України. Тому  ми і мо­лимося про сопричастя з Бо­гом для невинно убієнних Героїв.

«Для  нас, українців, най­страш­ніше залізо не ракети, літаки, тан­ки, а  кайдани. Не окопи, а око­ви!», – наголосила Ольга Боднар.

«Народжені вільними» – лу­нало від художнього керівника ВПУ № 8  Велеслава Доброми­ра, студії розвитку дитячої твор­чос­ті і дозвілля Грабовецько-Ду­лібівської дитячої школи (ди­ректор Ірина Кецик), Лілії Доб­ромир, Студії розвитку дитячої творчості і дозвілля  Гумель kids, а також поетеси і громадської діячки Зоряни Кіндратишин.

Представники Молодіжної ради Стрийщини поіменно зачи­тали і віддали честь пам’яті Ге­роям Небесної Сотні, Героям АТО та Новітнім Героям Стрийщини. Воїн живе доти, поки його па­м’ятають.

Особливо щемливим був мо­мент у переповненій залі, коли мама загиблого  Героя Ростисла­ва Плечія знайшла в собі силу і звернулася до присутніх. Жінка  розповіла, що востаннє бачила  сина із букетом квітів, які він їй подарував на День Матері, бо приїхав у відпустку.  Вже тоді  відчу­ла, що це їхня остання зустріч. Вона звернулася до залу і за­кликала усіх не здаватися і отри­мати таку бажану Перемогу, за яку віддають своє життя наші укра­їнці. Низький уклін МАТЕРІ ГЕ­РОЯ!

Усім учасникам дійства вручи­ли квітку соняшника, як символ скорботи у День пам’яті  Захисни­ків України за що подяка БО  БФ «Дон Калабрія Україна» і осо­бисто Галині Карбан.

Не допустимо, щоб наші загиблі герої умирали двічі: перший раз –фізично, вдруге, коли про них забувають! Ми не маємо права це допустити.  Герої не вмирають!  Слава Україні!

    Ольга ПИЛИПІВ.