Це рядок з вірша Тараса СОРОЧАКА, якого стрияни знають з наших дописів більше як художника, влучно описує життя автора. Ми неодноразово публікували його захоплюючі картини про Стрий та графічні портрети видатних людей. Сьогодні ж хочемо познайомити з поетичними творами. Лірична тональність віршів налаштовує на осінній лад і має навіть терапевтичну дію, бо лікує заспокоюючи добрим словом.
ОСІНЬ ІЗ ДИТИНСТВА
Коли чорний ворон шукає горішки,
А я в незнайомку закоханий трішки,
І дим до небес, як тоненькі шнурочки,
Дерева вдяглися в картаті сорочки,
Запечена бульба парує в долонях,
Від всіх заховався ображений сонях,
Пихатий гарбуз теж розсівся, ледащо
(З капустою диню не зрадить нізащо),
Щасливими з поля йдуть мама
із татом,
І фіра за ними — з врожаєм багатим,
Павук щось гаптує тихенько в куточку,
Їжак поміж яблук застряг у садочку,
Товчуться каштани, немов барабани,
Десь там, вдалині, розляглися тумани,
І сонце рожевим клубочком ледь тліє,
Останнім теплом мило тішить
та гріє,
Летять без упину багряні листочки,
Курчата дорослі — гуртом біля квочки,
Пливуть, як отари, кудлаті хмарини,
І я, ще маленька, весела дитина,
Ділюся із песиком хлібом зі смальцем,
Смакую собі з цибулевим кружальцем,
Молитву тихцем промовляю вустами
Й горнуся так ніжно до рідної мами,
Коли гомонять всі довкола,
мов бджоли,
І часу нема сумувати ніколи,
Коли перестигли потріскані груші,
А в людях живуть ще не зношені душі,
Нам верби співають,
стрункі й жовтокосі…
Це просто з дитинства прийшла
справжня Осінь.
ЩАСТЯ ПОРЯД
Зодяглись дерева, як розкішні пави,
Світ — немов барвистий пишний
маскарад.
Дуже скоро прийде жовтень
золотавий,
А за ним — з дощами мідний листопад.
Закружляло в танці листя звідусюди,
Скиглить сумовито
вітерець-скрипаль.
І сміюсь, і плачу, і на повні груди
Жадібно вдихаю втіху та печаль.
Те, що не вдалося, неодмінно вдасться,
Нічого впиватись келихом жалю.
Все, що чорно-біле,
кольоровим щастям
Розмалює осінь так, як я люблю.
Ох, яке блаженство:
між краси набутись,
Запалити радість вогником в очах,
У марнотах світу головне збагнути:
Щастя – зовсім поряд,
у простих речах.
ОСІННІЙ
ПОЦІЛУНОК
Летять листки, неначе парашути,
Тускніє навкруги осіння мідь…
Мені хоча б на мить тепло відчути,
Що кане у минуле мимохіть.
В душі звучить тужливо плач бандури,
Спадає ниць багряний камуфляж,
І лиш ліхтар стоїть собі похмурий,
Немов скарби оберігає страж.
Напишуть вкотре про сумне поети,
Від тих рядків кольне у серці щем,
Востаннє втішить барвами букетик
З яскравих чорнобривців
й хризантем.
Подує прохолодою нізвідки –
З погодою змагатися дарма.
Дерева скрипнуть,
мовчазливі свідки,
Всміхнеться із хитринкою Зима.
Як добре, що мене обнімеш всує,
Спокусливо подивишся з-під вій,
Я пригорнусь, ти мовчки поцілуєш,
А, може, і не ти, а вітровій.
До речі Тарас Сорочак за професією фінансист і працює начальником обліково-розрахункової групи 5 господарства колії центру бухгалтерського та податкового обліку господарства колії служби бухгалтерського та податкового обліку регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця».Тому й не дивно, що серед хоббі – боністика. Він колекціонер паперових грошей. Боністика як наука існує з початку XX століття. Вона тісно пов’язана з нумізматикою.
Також хочемо ознайомити наших читачів з новою художньою роботою митця, про яку він розповідає: «Майже увесь День Незалежності присвятив написанню картини. Її виношував довго, але створив лише впродовж одного дня. Картина під умовною назвою «Воїни світла» (полотно 60 см х 80 см, акрилові фарби, 24 серпня 2023 року).Виконана на замовлення воїна. Робота поїде в лікарню міста Харкова, де лікують наших захисників. На картині – Герой-захисник в ролі Ангела-охоронця, поранений, але впевнений у Перемозі, поруч лікарі – не менш важливі Ангели-охоронці, готують Воїна до бою» (на фото).
Дякуємо пану Тарасові за те, що ділиться з нами своєю багатогранною творчістю. Чекаємо нових ілюстрацій, книжок з поезією, художніх виставок.
Наталія КАРПЕНКОВА.