Недаремно колись казали: художники – серце заводу, і так воно й було, бо все починалося з художньої ідеї тих, чий мистецький талант згодом втілювали в життя склодуви. Це про Стрийський склозавод, виставка виробів якого відкрилася у Меморіальному комплексі «Борцям за волю України». «Веселкові метаморфози скла» – така лірично-поетична назва експозиції. Експонати – з фондової збірки Стрийського краєзнавчого музею «Верховина» уже стали не лише мистецькою, а й історичною цінністю.
Привітала присутніх з відкриттям виставки очільниця управління культури, молоді та спорту Стрийської міської ради Ірина Пукас, наголосивши:
– Ми звикли, що скло – це ужиткова річ. Але це – і витвір мистецтва. За кожним з цих виробів – неймовірний труд і творчість художників, які, створюючи майбутні шедеври, мали враховувати і технологічні процеси, і нюанси самого виробництва, й особливості виконання різних видів оздоблення, а ще й рентабельність, та, зрештою – навіть і прогнозований попит на продукцію. Недаремно казали, що художники – це серце заводу. А я додам, що вони – ще й його душа, бо у кожному з цих чудових витворів залишилася частинка душі митця.
Продовжуючи цю думку, Заслужений художник України Ярослав Кітела, який віддав підприємству десятки років, поділився спогадами про історію склозаводу.
А розпочалася вона ще на початку XX століття – у 1944 році. Уже в повоєнні роки склозавод здобув славу далеко за межами України, а його вироби були практично у кожного стриянина. Величезним попитом користувалися вони і за кордоном.
Для художнього оформлення як масових, так і унікальних порожнистих виробів зі скла до середини 50-их років використовувалися два основних види декорування — гранування і глибоке травлення виробів з накладного скла. Техніка глибокого травлення за своїм характером – трудомісткий процес, тому застосовувалася в основному на унікальних виробах, що випускалися спеціально для виставок або до ювілейних дат. Так, у 1955 р. на Стрийському склозаводі за проектами художниці С. Алфеєвої вперше в історії скла були зроблені три великі монументальні вази висотою близько одного метра, присвячені різним історичним подіям. Одна з яких – до 100-річчя від дня народження Івана Франка. Відомо, що ці речі нині зберігаються у музеї «Дрогобиччина».
До речі, посади художників у штат склозаводів почали вводити саме з другої половини 50-их років, і це відіграло величезну роль у справі поліпшення художньої якості скляної продукції. За короткий термін було докорінно оновлено та розширено асортимент виробів. Підприємства почали брати активну участь у міжнародних виставках і торгових ярмарках, виготовляти продукцію на експорт. Вироби стриян з кришталю і кольорового скла експонувалися на виставках і ярмарках в Туреччині, Ірані та на Всесвітній виставці в Брюсселі. В 1964 році склозавод відправив до Англії скляних виробів на 24 тис. крб., причому, не надійшло жодної рекламації. На заводі працювало понад 900 робітників.
Вишукані різьблені фужери для терпкого коньяку чи солодкого лікеру, широкі чаші з міцною основою та багато іншого ще з 60-их років минулого століття користувалися надзвичайною популярністю. В основному, стрийські склодуви працювали в гутній техніці, але невеликими партіями випускали і пресовані тиснені й різьблені вироби за технологіями XIX століття. Чи не найбільшою популярністю користувалися вироби, виконані з незвичного аметистового скла, головним хімічним елементом при виробництві якого був марганець, який добували в невеликих кількостях і тому він дуже високо цінувався. За рахунок надання більшої або меншої інтенсивності марганцем можна було добитися тієї чи іншої насиченості готового виробу.
Колір міг бути легким, прозорим, вишуканим, або густим, майже чорним, як стиглий баклажан. При цьому скло не втрачало свого вишуканого блиску і вражало переливами під сонячними променями. Вироби, які декорували орнаментальним ручним гравіюванням – алмазною гранню – дуже цінувалися за кордоном. До речі, в кінці 90-их їх, на жаль, масово вивозили в Польщу й продавали там за безцінь…
На початку 60-их склозаводи Львівщини об’єдналися в фірму «Райдуга». Завдяки створенню художніх груп значно поліпшилась якість продукції. Фірма почала демонструвати свої вироби на міжнародних оглядах, отримуючи перші медалі та дипломи. Продукція Стрийського, Ходовицького та Львівського склозаводів експортувалася за кордон, зокрема – в Англію.
Митці успішно працювали над створенням скловиробів сучасних лаконічних форм, вміло використовуючи багату спадщину народного посуду, з тонким смаком і величезною вишуканістю застосовували алмазну грань. Величезною популярністю користувалися вироби з накладного скла.
Загалом, скляне виробництво в Україні в минулому столітті перетворилось у високомеханізовану самостійну галузь: з виробництва і споживання скла Україна займала одне з перших місць: 48 заводів, розташованих на її території, виготовляли 35 відсотків всієї скляної продукції колишнього радянського союзу.
Стрийські музейники зібрали величезну колекцію мистецьких творів як декоративного, так і ужиткового призначення, створених на підприємстві. А ще представлені на виставці унікальні твори так званої дрібної склопластики. Розпікаючи в полум’ї газового пальника скляні палички і користуючись при цьому найпростішими інструментами – пінцетами, ножицями, щипцями – майстри скла створювали унікальні мініатюрні статуетки.
Модератор заходу директор Стрийського краєзнавчого музею «Верховина» Микола Закусов розповів, що загалом фондова група «Скло» Стрийського краєзнавчого музею «Верховина» налічує 414 предметів. Сюди входять гончарні вироби з алебастру, фарфору і скла. Колекція скляних виробів музею містить предмети періоду від 50-их років XX століття і до наших днів. Основу колекції складають скляні вироби, виготовлені Стрийським та Ходовицьким склозаводами. Саме тут у повоєнний період почалося відродження національних традицій гутництва, адже перші скляні промисли називали гутами, а скло – гутним. Особливу увагу привертають роботи Григорія Паламаря – провідного майстра художнього скла Стрийського склозаводу, Заслуженого художника України, який пропрацював на заводі загалом понад 30 років. Майстер створив кілька десятків художніх виробів, не враховуючи речей для широкого вжитку. У музейній колекції налічується 29 зразків художнього скла роботи його рук і фантазії.
Знаходяться у музейній збірці і вироби зі скла (10 одиниць) Ярослава Кітели. На Стрийському заводі він пропрацював 26 років на посаді художника, а згодом – старшого художника з розробки нового асортименту та впровадження його у виробництво. Цікавими є бокали «Ранок», які привертають увагу прямою витягнутою формою, бокали «Весняна квітка». Для всіх зразків характерні гутні приліпки, і тут саме благородство форми у поєднанні з красою фактури матеріалу створюють викінчену художню річ. До речі, у планах стрийських музейників – організація персональної виставки пана Ярослава, відкриття якої планується на літо цього року.
Неабиякий інтерес становлять і вироби художника Стрийського склозаводу Миколи Гудзана (бокали «Юність»). Цікаву частину колекції займають предмети, які спеціально виготовлялися на замовлення до різних свят та ювілеїв. Для таких речей характерне яскраве втілення ідейного задуму, великі масштаби і багатство орнаментації. Кожен з цих предметів є результатом наполегливої творчої праці художників, спеціалістів-гранувальників, склодувів та інших майстрів заводу.
Загалом, стрийські музейники зібрали величезну колекцію мистецьких творів як декоративного, так і ужиткового призначення. А ще представлені на виставці унікальні роботи так званої дрібної склопластики. Розпікаючи в полум’ї газового пальника скляні палички і користуючись при цьому найпростішими інструментами – пінцетами, ножицями, щипцями – майстри скла створювали унікальні мініатюрні статуетки. В музейній колекції п’ять таких виробів «Гуска», «Соловей», «Бик», пляшки «Одарка» і «Карась» у вигляді жіночої та чоловічої постатей, які є свідченням високої майстерності і вміння використовувати декоративні властивості вільновидувного гутного скла. Для деяких виробів характерне й оздоблення накладними скляними стрічками та фігурними смужками («Соловей» і пустотілі сувеніри-пляшки «Одарка» і «Карась»).
Багатство і розмаїття виставки важко переоцінити, вона зацікавить не тільки поціновувачів скла, а й любителів історії рідного краю, адже, крім чудових експонатів, на виставці представлено світлини про історію склозаводу. Завітайте на виставку – і ви не пошкодуєте. Залишається лише додати: скло – крихкий матеріал, і велика шана музейникам, що зберегли цю унікальну красу!
Галина ПУГА-ДАНИЛЬЦІВ. Фото автора.