«Кобзар» як геніальне явище світової літератури вже при житті його автора став об’єктом творчої уваги багатьох композиторів і справив величезний вплив на розвиток українського
і світового музичного мистецтва. З озвучення «Кобзаря», зокрема віршів соціального звучання, починається новий етап в історії української музики. Глибока Шевченкова любов до народної пісні й професійної музики, його загальна компетентність у цій галузі відбилася у повістях, «Щоденнику». Там знаходимо численні мистецькі згадки, зауваження, думки, оцінки, характеристики музики й музикантів – це все було життєдайним джерелом його поезії.
Ідейна, образна і музична близькість віршів Шевченка до народних пісень спричинилась до того, що народ сприйняв їх усією душею. Уже при житті поета його вірші почали співати. Мелодії на поезії Шевченка створювалися представниками всіх суспільних верств: селянами, робітниками й інтелігентами, народними співцями, кобзарями, лірниками, самодіяльними музикантами й професійними композиторами. В історії світової літератури немає автора, який своїми поезіями викликав би такий глибокий резонанс у творчості народу.
«Кобзар» Тараса Шевченка став для українського народу своєрідним пісенником. Дехто з біографів Шевченка й дослідників його творчості стверджують, що до окремих своїх віршів поет сам склав мелодії.
З глибин народної пісні йде коріння багатьох Шевченкових віршів. Він їх адресував передусім народним масам, часто співав їх під акомпанемент своєї кобзи, а з проханням покласти на музику звертався до композиторів та знавців фольклору. Тому так легко озвучувалися Шевченкові вірші, тим-то так природно вони переходили із сфери літературної в музичний побут народу. Так уже в «Причинній», першій баладі великого поета (він створив її в 23-річному віці), живим ключем б’є народна пісня. Уже в цій поемі автор постає тонким живописцем, людиною незвичайної музикальності.
Початок «Реве та стогне Дніпр широкий» вражає надзвичайною силою музично-поетичного і пластично-пейзажного твору:
Реве та стогне
Дніпр широкий,
Сердитий вітер завива,
Додолу верби гне високі,
Горами хвилю підійма.
Тому Шевченко був сприйнятий прогресивною громадськістю як винятково талановитий митець, що майстерно оперує словом, барвою, звуком і наділений фантастичною уявою художника.
Славетні рядки пісні покладені на музику ще у XIX столітті.
Пісня «Реве та стогне Дніпр широкий» стала народною.
Ще один уривок з балади «Причинна» – «Така її доля» – також став улюбленою народною піснею:
Така її доля… О Боже мій милий!
За що ж Ти караєш її, молоду?
За те, що так щиро
вона полюбила
Козацькії очі?..
Прости сироту!
З виходом у світ «Кобзаря» починається безперервний творчий музичний процес різних жанрів і форм. Одним із перших музичних творів на слова Шевченка є солоспів «Сирота» («Нащо мені чорні брови»), що його створив 1847 року поетів приятель, відомий етнограф, збирач українських народних пісень М. Маркевич:
Нащо мені чорні брови,
Нащо карі очі,
Нащо літа молодії,
Веселі дівочі?
Це одна з найцінніших перлин, що нею Шевченко збагатив українську лірику. Ніхто (крім Франкового «Зів’ялого листя») так глибоко не передав настрою, образу, характеру народної пісні, її щирої мелодійності.
У 1860 році зробив хорове аранжування народної мелодії на слова Шевченка «Думи мої» український композитор і фольклорист О. Рубець. Для першого концерту, присвяченого вшануванню пам’яті поета в Петербурзі (27 квітня 1861 року), заранжував кілька народних мелодій відомий російський композитор, дослідник української народної творчості О. Сєров. На цьому концерті хор у супроводі оркестру виконав пісні «Ой там на моріжку», «Ой на річці та на дощечці», “Ой Морозе, Морозенку», які любив Шевченко. Прочитавши в оригіналі Шевченкову поему «Гайдамаки», яка справила на нього сильне враження, композитор створив романс «Од села до села» на текст уривка з поеми.
У зв’язку з перекладами Шевченкових віршів на інші мови почалося їхнє втілення в музиці різних народів. Музику на вірші поета написали чеський композитор і педагог А. Єдлічка, польський композитор В. Заремба, німецький віолончеліст і педагог К. Альбрехт та інші. Бо «Кобзар» – то невичерпне джерело натхнення для митців різних країн і народів.
Полум’яне слово Шевченка полонило російського композитора М. Мусоргського, який був особисто знайомий з поетом. За Шевченковою поемою «Гайдамаки» він написав два великі твори для голосу з фортепіано «Гопак» і «Дніпро». Російський композитор П. Чайковський поклав на музику вірші «Садок вишневий коло хати» та «На вгороді коло броду», а С. Рахманінов створив три романси на вірші Шевченка «Полюбила я на печаль свою», «Дума», «Я знову одинокий».
Відомо, що мелодію до Шевченкового «Заповіту» найперше створив полтавський учитель, музикант-аматор і хоровий диригент Г. Гладкий. Народ зустрів її з особливою любов’ю і передає з покоління в покоління.
Починаючи з 60-их років XIX сторіччя, в Україні поступово став традицією добрий звичай відзначати в березні роковини Тараса Шевченка. Уже перші громадські вшанування пам’яті поета щороку відбувалися дуже врочисто і викликали появу все нових музичних композицій на його вірші. Так, у 1868 році на Шевченківському концерті у Львові прозвучали два хорові твори на слова «Заповіту». Один із них написав М. Лисенко, тоді студент Лейпцігської консерваторії, другий – західноукраїнський композитор М. Вербицький. Слід сказати, що «Заповіт» М. Вербицького є одним з найвизначніших творів композитора.
Ряд творів на слова Шевченка написав перший західно-український професійний композитор Д. Січинський. Йому належать хори «Минули літа», «Якби ви знали, паничі», «Один у другого питаєм», солоспіви «У гаю, гаю», «І золотої, й дорогої», а також високохудожня кантата-поема «Лічу в неволі дні і ночі», в якій вилились глибокі роздуми поета-засланця.
Три десятки чоловічих хорів на слова Шевченка створив буковинський письменник і композитор С. Воробкевич.
Кантата «Хустина» створена для мішаного хору, двох солістів і фортепіано композитором Г. Топольницьким. Композитор Яків Степовий написав ноти для пісні «Зоре моя вечірняя», романси «Сонце заходить, гори чорніють», «Ой на горі роман цвіте», мішаний хор «Тече вода з-під явора», серію пісень для дітей «Кобзар» та ін.
Але найбільшим і найглибшим інтерпретатором творів Тараса Шевченка вважається основоположник української класичної музики Микола Лисенко. Його цикл, що носить назву «Музика до «Кобзаря» Шевченка», обіймає 87 вокальних творів, різних за формою. З Шевченкового «Кобзаря» М. Лисенко почав свій творчий шлях, вважав його впродовж усього життя вірним супутником, об’єктом повсякчасної творчої уваги й безмежного натхнення. Ця праця є найбільшою його заслугою перед українською культурою. Туди ввійшли 56 солоспівів, 19 хорів, 9 вокальних ансамблів і 3 кантати. До речі, М. Лисенко став основоположником жанру кантати в українській музиці.
Як неповторний інтерпретатор «Кобзаря» М. Лисенко мав немало послідовників – його учні композитори-сучасники продовжували розробляти в музиці твори геніального поета.
Композитора Миколу Аркаса захоплювала полум’яна поезія Тараса Шевченка, і він створив першу оперу на текст однойменної Шевченкової «Катерини».
Композитор П. Ніщинський написав музично-хореографічну картину «Вечорниці» до драми Шевченка «Назар Стодоля».
Важливий внесок у музичну літературу у зв’язку з Шевченковою поезією зробив К. Стеценко: 2 поеми для чоловічого хору «Рано-вранці новобранці» і «У неділеньку святую», «Заповіт» з художньою обробкою мелодії Г. Гладкого, солоспіви «Плавай, плавай, лебедонько», «І золотої, й дорогої», дует «Тополя», музику до поеми «Гайдамаки», солоспів «Три шляхи», романси «Сонце заходить, гори чорніють», «Тече вода з-під явора», серію пісень для дітей та ін. Як гімн великому Кобзареві К. Стеценко пише кантату «Шевченкові».
Багато хорів і солоспівів на Шевченкові слова написали на межі XIX-XX століть західноукраїнські композитори Й. Кишакевич, Я. Ярославенко, Ф. Колесса, С. Людкевич. Варто відзначити нашого славного стриянина, громадського діяча, обдарованого диригента о. Остапа Нижанківського, який створив чарівний солоспів у супроводі фортепіано і віолончелі «Минули літа молодії». З любов’ю звертаються до Шевченкової поезії композитори Є. Козак (хори «Реве та стогне Дніпр широкий», «По діброві вітер виє», «Ой одна я, одна», «Ой три шляхи широкії», «Садок вишневий коло хати» та ін.).
Темою окремої уваги могла б бути творчість А. Кос-Анатольського, І. Шамо, П. Майбороди, Л. Дичко, М. Скорика, К. Данькевича, А. Штогаренка та інших композиторів, які писали музику на вірші Тараса Шевченка. В Україні важко знайти композитора, який би не звертався до Шевченкової поезії. Так до «Заповіту» зверталися 42 композитори.
Творчий процес озвучення поезій геніального Кобзаря триває. Україна свято береже пам’ять свого поета, художника, співця, пророка.
Усі пісні на слова Шевченка, і пісні про нього самого залишаються вічно живими у вдячній пам’яті людській, безцінною спадщиною переходять від покоління до покоління.
Підготувала Дарія ПРИПІН.