У Стрийській громаді презентували книгу спогадів учасниці збройної боротьби ОУН і УПА на Закерзонні – Ольги Мороз-Турик «Так здобувають волю» з підзаголовком «Спогади «Стежками долі» учасниці збройної боротьби ОУН і УПА на Закерзонні Ольги Мороз-Турик («Малуші»)».
Захід відбувся в Центральній бібліотеці ім. М. Шашкевича Стрийської МЦБС за участі мешканців Стрийської й Моршинської громад, представників влади, кредитної спілки «Вигода», Благодійного фонду «Фонд громад «Рідня», краєзнавців та бібліотечних працівників.
Ольга Мороз-Турик – видатна постать українського підпілля. Її спогади розповідають про героїчну боротьбу українців, трагічну долю як тих, хто одвіку проживав на цій українській землі, так і борців, що поневірялися по таборах ГУЛАГу, але не скорилися і до кінця земного життя докладали всіх зусиль для утвердження Української Самостійної Соборної Держави.
Модератор й упорядник книги член Благодійного фонду «Фонд громад «Рідня» та спостережної ради кредитної спілки «Вигода» краєзнавець Богдан Сидорак, відкриваючи захід підкреслив:
– Боротьба українців за утвердження Української Самостійної Соборної Держави, яка тривала впродовж майже всього XX століття, продовжується й нині. Росія, що знову розпочала інвазію в Україну через імперські амбіції, вкотре підтвердила свою сутність держави-терориста. Чи стало це несподіванкою для нас, українців? Для більшості – так, але для тих, кому «болить» Україна – ні. Відомий вислів Миколи Хвильового «Геть від Москви!» нині знову актуальний. Ще в далекому 1946 році крайовий провідник ОУН на Закерзонні Ярослав Старух («Ярлан») у праці «Упир фашизму» чітко розкрив суть російського більшовизму, що сьогодні виявляється світу через ідеологічну доктрину загарбницького «русского міра».
Складаючи шану героям, які обороняють нашу незалежність у цей, без сумніву, історичний момент, пам’ятаємо і про сотні тисяч тих, хто боровся протягом усієї нашої історії, віддаючи найдорожче – своє життя, щоб Україна постала. Книга спогадів учасниці збройної боротьби на Закерзонні «Малуші» розповідає про цю героїчну сторінку в національно-визвольній боротьбі українського народу у далекі сорокові роки XX століття.
Пан Богдан згадав, з чого розпочалася праця над виданням, підкресливши, що багатогранний пошуковий труд Ольги Мороз просто вражає:постійні роз’їзди містами й селами західних областей України, зустрічі з рідними побратимів, обмін та збір інформації, ознайомлення з виданнями про збройну боротьбу. Виписки, світлини, листи, інформативні матеріали… Одне з таких великих досягнень – те, що вдалося ідентифікувати основну світлину з подругами, з якими «Малуша» контактувала протягом багатьох років – «Софією», «Ромою», «Мотрею», «Ручай».
– Це був неабиякий успіх після року безуспішних пошуків, – підкреслив пан Богдан. – Деякі світлини, переважно колективні, пов’язані з інтенським періодом, ідентифікувати все-таки не вдалося, – додав він. – Ольга Мороз-Турик відійшла в засвіти на 91-му році життя, похована на місцевому кладовищі в Моршині. Неподалік – могила останнього провідника ОУН (б) в Україні Зеновія Красівського, з яким вона співпрацювала при житті. Під його життєвим кредо «Я плакав хіба в «Невольницьких плачах». Я боявся хіба розминутися з честю! Я ніколи нікому не свідчив! Я за всі терміни не написав своїм катам ні однієї заяви! Я завжди й донині був гордий з того що я – український націоналіст! І так мені, Боже, допоможи!», – можна поставити і її підпис.
До речі, родзинкою презентації стало відео з живим голосом Зеновія Красівського, а також відеозвернення української громадської діячки, біографині й дослідниці життя й діяльності Президента УГВР Кирила Осьмака його доньки Наталії Осьмак, яка привітала присутніх з виходом книги, поділившись спогадами про зустрічі з пані Олею у неї вдома, про їхні розмови на теми сучасного політичного життя, говорячи висловом Лева Ребета – про «світло і тіні національної визвольної боротьби»:
– Нам було цікаво одна з одною, – підкреслила пані Наталія. – В нас були співзвучні думки й почуття. Коли я згадую пані Олю, то в моїй пам’яті – це завжди усміхнена жінка, доброзичлива й весела. Особливо вирізняються спогади – я б назвала «жіночі голоси» – учасниць національно-визвольних змагань Ірини Козак («Лади»), Марії Савчин («Марічки»), Дарки Полюги… Якось пані Оля сказала мені в телефонній розмові: «Я написала спогади, але вони будуть надруковані тільки після моєї смерті». Вона відійшла у засвіти більше року тому, і ось ці спогади опубліковані… Тепер з ними можна ознайомитися. Ви будете першими, хто триматиме їх в руках… Зараз ці спомини роблять перший крок у світ, і нехай вони мають щасливу дорогу!
Поділилася з присутніми своїми дитячими спогадами про маму донька авторки викладачка Моршинської школи мистецтв Ірина Федькович. Пані Ірина принесла з собою світлини з сімейного архіву, попросивши присутніх допомогти у встановленні прізвищ зображених на деяких з них людей, адже чимало присутніх на зустрічі особисто знали пані Ольгу. Як-от Почесна стриянка, колишня голова Стрийського «Союзу Українок», просвітянка й душа нашого міста пані Любов Камінська:
– З пані Олею я була знайома багато років. Ми товаришували, зустрічалися сім’ями… Для мене вона була справді великою патріоткою. Це легендарна жінка! І я щаслива тим, що була знайома з нею особисто, слухала її спогади, і дякую пану Богдану, що він взявся за їх упорядкування та видання.
А сам пан Богдан додав, що у Моршині ініційовано процес надання Ользі Мороз звання Почесної громадянки міста, і планується зробити це в День Героїв, 23 травня. У планах також освячення в цей день відновленого реконструйованого пам’ятника на могилі прадіда Степана Бандери Антонія Глодзінського в селі Лисовичі.
Підсумовуючи сказане, заступниця очільниці Управління культури, молоді та спорту Стрийської міської ради Юлія Курилишин наголосила:
– Богдан Сидорак – чоловік, перед яким скидаю капелюха, бо він надзвичайно працьовита людина! А з донькою пані Олі Іриною ми знайомі дуже давно, зустрічалися в Моршині, і в школі мистецтв, і так якось ненароком говорилося про те, що вона з ТАКОЇ родини!.. А з якої? – І мовчок… Нині дуже шкодую, що не записала спогадів пані Олі на магнітофон… Скільки наших національних героїв було навколо неї! Така благодатна жінка!.. Оця благодатність, оця доброта вирізняли її з-поміж усіх.
Презентацію доповнили відеоряди фотографій, уривки з листів-спогадів у декламуванні завідувачки відділу обслуговування бібліотеки Надії Черепанин та просвітянина Василя Пасемківа, патріотичні пісні в акапельному виконанні бібліотекаря відділу обслуговування, художнього керівника Народного театру української пісні «Намисто» Оксани Берездецької.
– Складаймо шану Героям, які обороняють нашу незалежність у цей, без сумніву, історичний момент, – підсумував дорадник LAES Львівської аграрної дорадчої служби Михайло Вишньовський. – Пам’ятаймо про сотні тисяч тих, які боролися протягом усієї нашої історії, віддаючи найдорожче – своє життя за волю України!
Галина ПУГА-ДАНИЛЬЦІВ. Фото автора.