Минулий тиждень в Стрию був багатим на події у мистецькому житті. Одна з них – це презентація першої збірки поезій стриянина, відеооператора ТК «ЛАН», а нині захисника України, Руслана Леськіва.
Хедлайнером заходу став український письменник, директор видавництва «Український пріоритет» Володимир Шовкошитний. Напередодні, 17 травня, він провів творчу зустріч у Центрі професійного розвитку педагогічних працівників. У притаманній авторові манері була цікава і змістовна розповідь про сферу видавництва. Серед літературних новинок – книга Руслана Леськіва «Слова тиші і грому».
Сама презентація книги відбулася в суботу, 18 травня на сцені Народного дому м. Стрия.
У залі мама, дружина з сином, колеги, друзі. Символічний бліндаж за задумом організаторки заходу письменниці, голови ГО «Книжкова толока» Зоряни Кіндратишин мав занурити глядача в атмосферу, в якій доводиться творити авторові, та стати комфортним середовищем для бійця-митця.
Ось що Руслан Леськів відрефлексував після хвилюючої події: «Життя, як мозаїка. Воно теж оцінюється з відстані. І саме з відстані нарешті розумієш, чому її елементи – саме там, а не в іншому місці…
Чесно, стоячи за імпровізованими книжковими дверима на початку презентації збірки «Слова тиші і грому», хвилювався. Дуже. Але коли прочинив їх і опинився на сцені, відчув, як хвилювання зникає. Бо я опинився серед друзів.
Попри, часом, незаплановані повороти та смішні курйози, глядачі сказали, що – вийшло.
З Божою допомогою з неба, за участі ведучої та «хресної мами» збірки Зоряни Кіндратишин, ми випустили у світ мою першу поетичну пташку.
Дякую Богові, своїй мамі Марії, що дала мені життя і підтримує. Дякую дружині Зорянів, синочкові Віталику за натхнення та силу. Без вас, напевно б, поетичні крила не виросли…
Дякую рідним та близьким – ви всі – мій світ…
Зоряна Кіндратишин – мені справді пощастило на Зорян! Без тебе я б не пішов впевнено тією поетичною стежиною, яка привела мене до першої збірки! Ти – «хресна мама» збірки! Дякую тобі! І за те, що створила вчорашнє дійство! Його атмосферу. А згодом – ще й провела, як ведуча!
«Хресним батьком», наставником, провідником книги є, беззаперечно, Володимир Шовкошитний! Без нього душа збірки не викристалізувалась би. Дякую Вам, пане Володимире, за науку та супровід.
Друже Тарасе Сорочак, а без тебе душа збірки не отримала б свого тіла – створеної тобою обкладинки! Ти – неймовірний! Як і пані Світлана Козицька -– без вас би все було не так!
Дякую Управлінню культури, молоді та спорту Стрийської міської ради за сприяння та беззаперечну підтримку, за готовність та оперативне вирішення організаційних питань; Стрийській районній державній адміністрації; Благодійному фонду «Фонд громад «РІДНЯ», особисто Петру Маковському, Святославу Сурмі, Ігорю Ковердану – без вас ми не змогли б вирішити і половинку тих питань, які виникали на шляху організації презентації. Тим більше, часто – у «дистанційному» режимі. Ви робили все одразу. Без якихось запитань.
Директор Народного дому Олександр Ілечко – постійна підтримка, порада, практичне долучення до звукового забезпечення і не тільки. Пане Олександре – без Вас теж не вийшло б.
Ігорю Кравець, друже – ти чарівник, який малює світлом. Без тебе наш із Зоряною Кіндратишин режисерський задум точно не був би намальований так, як це вдалося. Дякую, Романе Купранець, друже, левова частка технічного забезпечення була на тобі…
Романе Фірман, судячи з того, що ти вже зранку скинув відеоверсію презентації, то, мабуть, не спав (паралельно радіючи за Олександра Усика). Дякую тобі!
Дякую Анатолію Кривошеєву та Ярославу Кіндратишину за те, що взяли на себе логістичну сторону презентації, а також – купу питань організаційного характеру!
Степане Козак – ти дав моїм віршам пісенні крила. Дякую, друже!
Дякую, Олеже Левицький, за те, що твориш в далеко не «студійних» умовах, і твориш – чудово!
Пане Зиновію Медюх – ми знаємось давно. Ваші пісні – частина того коріння, з якого проросло моє поетичне дерево!
Дякую Яринці Мицик та Творчій студії за неймовірно щемливе виконання пісень… Ти – перлинка! Із золотим голосом та душею!
Дякую Михайлові Слободі за експромт. Та багатьом іншим знаковим людям у моєму житті. Без вас усіх поезія не була б написана. Дякую за перший фініш, який, по-суті – старт. З Богом до нових обріїв».
Читаймо поезію, любімо один одного, підтримуймо. Творчий старт Руслана Леськіва був не- легким, але вдалим. Тож чекаємо нової збірки з присмаком перемоги України.
Наталія КАРПЕНКОВА.
Фото Галини ПУГИ-ДАНИЛЬЦІВ.