Здоров’я не завжди приходить за допомогою медицини…
Більша його частина приходить за допомогою душевного спокою, миру в серці і душі, від щирого сміху і любові.
(З Псалмів).
Рік 2024 – високосний. Кажуть, що такий рік приносить нещастя у родину, державу, місто або село. Які б він нещастя нам не приніс – він належить до відведених нам Всевишнім років. Бо є день, коли людина народжується, і день, коли вона робить свій останній подих. Проміжок між цими датами і є нашим життям. Та кожен день дає нам надію, яку ніякий ворог не може у нас відібрати. Коли людина чогось дуже бажає, тоді випромінює тепло, і довкола меншає згаслих очей, бо надія запалює в очах вогник, світло.
Якщо залишилась надія, то треба сподіватися на краще, ні в якому разі не опускати рук. Якщо людина чесна і світиться добром, то яка темрява довкола не була б, вона, як лампочка – всі до неї тягнуться. В житті всяке буває, та ми не можемо довго перебувати в напрузі. Організм втомлюється, сам відключається від негативу і шукає порятунку, щоб відновити енергію. Тому-то тепло, світло, доброта, гарний настрій, відчуття певності в другові, з яким спілкуєшся – це порятунок для нас, українців. Маємо знаходити і любити тих людей, які дивляться тобі в очі, а не відвертають погляд.
Як підкреслив Блаженніший Святослав: «Кожний з нас потребує бути вислуханим; ми потребуємо «вентиляції» наших відчуттів і почуттів. Яка це велика сила, коли хтось просто сяде біля тебе і послухає тебе, але з любові…».
Як висловився один притомний чоловік: «Життя на боці тих, хто сам на боці життя…».
Всім відомо, що власні думки матеріалізуються, тому вони можуть принести як хвороби, так і допомогти зціленню. До речі, офіційна, традиційна медицина є матеріалістично орієнтована, тому справді вважає багато недуг невиліковними. А насправді – це далеко не завжди так…
Адже всі ми чули про чудодійні зцілення, незрозумілі одужання і порятунок тих, кому лікарі не давали і 1 відсотка на життя. Проте останні відкриття у сфері фізики доводять, що дива мають цілком наукове пояснення. Ніхто не закликає людей, які терплять біль, не звертатися до лікарів за допомогою і сподіватися тільки на чудесне зцілення.
Мова про інше: не слід забувати, якою могутньою силою ми наділені – силою власної думки. Нерідко люди даремно витрачають час і кошти, намагаючись пояснити і зрозуміти довколишній світ за допомогою матеріалістичних методів. Ніколи не забуваймо про те, що все це – вібрація.
Доказ того – саме наше життя. Ви єдина людина, яка визначає, якими будуть ваші думки, а відповідно і вібрації. Тільки вам вирішувати, куди приведе вас життя – до світла та до сонця чи до темряви і порожнечі. Ви і тільки ви маєте силу, здатну змінити ваше життя.
Цікаві думки знаходимо в творах культового бразильського письменника та філософа Паульо Коельйо, твори якого перекладені багатьма мовами світу. Він справедливо зауважив: «Людина все робить навпаки. Поспішає стати дорослою, а потім зітхає про минуле дитинство. Витрачає здоров’я заради грошей і тут же витрачає гроші на те, щоб поправити здоров’я. Думає про майбутнє з таким нетерпінням, що нехтує справжнім, через що не має ні сьогодення, ні майбутнього. Живе так, немов ніколи не помре, і вмирає так, немов ніколи не жила».
Велике значення для життя людини відіграють мрії, без них тьмяніє і меркне навколишній світ. Тому ніколи не можна відмовлятися від мрії! Мрії живлять нашу душу, так само, як їжа живить тіло. Скільки разів у житті нам не довелося б пережити трощу і бачити, як розбиваються нашії надії, ми все одно повинні мріяти. Коли чогось сильно захочеш, увесь Всесвіт буде сприяти тому, щоб бажання твоє збулося. Завжди позитивно ставтеся до всього і не майте злих помислів незалежно від всіх труднощів. Пам’ятайте, що наші ангели завжди з нами, і часто вони використовують чиїсь губи, щоб сказати нам щось.
Надія, про яку говорилось раніше, це наче одне крило людини, подароване Господом. Проте з одним крилом птиця не полетить. В цьому житті ще є віра, без якої не обійтись нікому. Вона, як і надія, допомагає людині жити, сподіватись на краще. Це визнають навіть затяті атеїсти.
У цей важкий військовий час в нашій державі багато важкохворих людей, інвалідів… Ніхто, навіть медики, не знають, коли завершиться життя людини. Проте і в наш час трапляються дива. Сучасні реаніматологи наводять вражаючі приклади того, як буквально повертаються зі смерті до життя пацієнти, які хотіли жити, за яких щиросердно молились найближчі люди…
У Бельгії одне немовля прийшло на світ з важким дегенеративним захворюванням нервової системи. Будучи двохлітнім, впав у тривалу кому і був підключений до апарату штучної підтримки життєвих функцій. Нарешті батьків переконали в тому, що мозок дитини все одно ніколи не відновиться і варто здійснити пасивну евтаназію, тобто відключити систему життєзабезпечення. Батьки після довгих роздумів, погодились. Але в цей момент, коли всі апарати завмерли – завмерли і батьки в очікуванні непоправного (згідно з логікою медицини, дитинка мала загинути практично моментально), дитина відкрила очі, личко її порожевіло – і вона вийшла з коми!
У деяких цивілізованих країнах поширилось споживацьке відношення до смерті, таким чином витісняючи дива. А чудесних продовжень життя, полегшення хвороб та виздоровлення немало зустрічаються в сучасному житті. Християнство урочисто стверджує, що кожен з нас народжений для Вічності. Але щоби зустрітись з нею, треба пройти через ворота смерті. І якщо смерть не тупик, а двері, тоді, змирившись з хворобою, відкидаючи відчай, борючись з печаллю, кожен дістає багато можливостей. Для багатьох пацієнтів це наче друге народження – Господь дарує шанс жити по-новому, любити по-новому, свідомо. А інколи – сама недуга відступає.
Письменниця Олеся Ніколаєва в душероздираючому оповіданні «П’ять місяців любові» пригадує, як її чоловік, о. Володимир Вігілянський, у вересні 1996 року був алярмово викликаний в Париж до відомого письменника Андрія Донатовича Синявського, дисидента, який помирав від раку четвертої стадії з багаточисельними метастазами в мозок. Прогресуючий параліч не залишав ніяких надій на те, що він протягне хоча б три дні. Після Сповіді і Причастя Андрій Донатович почав рухатись абсолютно самостійно – параліч повністю відступив! Французькі лікарі були шоковані тим, що на рентген-знімках не виявили і самої пухлини в мозку.
А. Синявський прожив ще п’ять місяців, прожив повноцінним життям, завершуючи роботу над останнім романом, прощаючись з друзями, насолоджуючись спілкуванням з рідними. Йому були подаровані ще сто п’ятдесят днів. Сам письменник вважав, подаровані для продовження і завершення його роботи і для того, щоб прийти до глибокого усвідомлення змісту свого життя. Прощаючись з Андрієм Донатовичем у вересні, о. Володимир сказав йому дивовижні слова: «Ви будете жити рівно стільки, скільки у Вас буде стремління йти до Бога».
Наскільки дозрів плід, щоби впевнено зірвати його з гілки, бачиться тільки досвідченому садівникові. А скільки жити кожному з нас, в силі відміряти лише Той, Хто колись вдихнув у нас дихання Життя.
Кожна людина на землі, чим би вона не займалася, відіграє головну роль в історії світу. І, зазвичай, навіть не знає про це.
Бог посилає нам труднощі в житті тільки для того, щоб зробити вас сильнішими, змусити вірити і бути наполегливим, але тільки в тому разі, якщо ви Йому це дозволите. Всі ваші страждання в житті мають свою мету.
Змиритися з хворобою, прийняти її обставини, прийняти саму непередбачуваність часу свойого відходу – в наших силах. І в силах людей бути благодарними. Інакше під красивою обгорткою легкості і свободи вибору існує ризик так і не з’явитися на найголовнішу зустріч у нашому житті.
Плани Бога завжди відрізняються від тих, які ми собі намітили, але вони завжди ведуть нас до кращого. Майте завжди терпіння, навчіться чекати, замість того, щоб щось планувати по-своєму. Тільки переживши великі втрати, починаєш розуміти, наскільки мало речей заслуговують на увагу…
«Жодну проблему не можна вирішити на тому рівні свідомості, на якому вона виникла. Потрібно стати вище за цю проблему, піднявшись на наступний рівень», – сказав Альберт Айнштайн.
Добрі люди радять всією душею одразу шукати собі рівень Бога. Бо саме там є всі відповіді на всі запитання. Тільки там. Якщо ти тут і зараз, ти вже в істині. Саме звідси твоїй душі лише один крок до Бога. Треба просто відчути, що ти – це душа. А розум твій і тіло нехай ідуть своєю дорогою, котру ми зазвичай звемо життям і долею. Ти істинний завжди є на початку і в середині, і навіть у кінці цього шляху. Одночасно. Тут і зараз.
Назви це єдиною метою свого життя, і ти ніколи і ні в чому не помилишся.
Вір в те, що буде.
Пам’ятай те, що було.
Але не дозволяй ні минулому, ні майбутньому заважати тобі жити зараз.
Труднощі були і будуть завжди.
Вчіться бути щасливими просто зараз. Бо не встигнете.
Марія ЦЕСЛІВ-РІШКО.